Чи ж би не хотілося сьогодні нам, жителям Волині, піти на виставку коней? Звісно, ми б пішли, бо демонстрація вікових традицій конярства – це найперше про грацію, елегантність та взаєморозуміння між людиною і конем.
Ось саме про таку виставку коней розповідав репортер газети «Wołyń: tygodnik społeczny, polityczny i gospodarczy» у 1934 році.
Часто такі різного роду статті із виставок про благородних коней та «koni remontowych» у Луцьку (у польській мові цей термін використовувався в польській армії та господарстві для позначення молодих коней, яких готували до військової служби або роботи), вказувало на те, що Волинь, показувала найбільший прогрес у галузі розведення благородних коней, незважаючи на повне знищення племінного матеріалу через лихоліття Першої світової війни.
«З великим задоволенням берусь за перо цього року, щоб поділитися своїми враженнями від виставки, організованої президією Асоціації тваринників Волині» - зазначає кореспондент.

Життя міста у 1933-1934 роках вирувало: давалася в знаки економічна криза та політична напруга, але мешканці продовжували розважатися, змагатися та навіть творити історію в судових залах.
Одного дня тут був блискучий бал, наступного - змагалися хори, а трохи згодом у суді вирішувалася доля місцевих комуністів. Про це все писалося на шпальтах газети «Wołyń: tygodnik społeczny, polityczny i gospodarczy» і ми зараз маємо змогу аналізувати подій у Володимирі, які відбувалися майже сто років тому.

Новини зі шпальти газети «Wołyń: tygodnik społeczny, polityczny i gospodarczy» вчергове підтверджують, що місто Володимир у 1934 році вело активне і жваве життя. З нечисленних повідомлень про наше місто - вдалося дізнатися багато імен та прізвищ активних громадян та інформацію про їхню суспільну роботу.

Оголошення про публічний продаж нерухомості.
14 травня 1934 року о 10:00 ранку в будівлі Гродського суду у Володимирі відбудеться публічний продаж через аукціон міської нерухомості. Продажу підлягає:
• дерев’яний одно- або двоповерховий будинок із 15 житловими приміщеннями та дерев’яний сарай, розташовані у Володимирі на вулиці Горка, №10 (Володимирський повіт, Волинське воєводство).
• Загальна площа ділянки становить 1541 кв. метр.
• Власник нерухомості - Володимир Краєвський.
• Нерухомість внесена до таблиці ліквідаційної під №10 та має іпотечну книгу, зареєстровану у Відділі іпотек Окружного суду в Луцьку.
Оцінка та умови продажу:
• Нерухомість оцінена в суму 7770 злотих.
• Початкова ціна продажу — 5827 злотих 50 грошів.
• Учасник аукціону зобов’язаний внести завдаток у розмірі 770 злотих у готівковій формі або в облігаціях, депозитних книжках затверджених установ, чи інших дозволених паперах, які прийматимуться за поточним біржовим курсом.

90 років тому на сторінках газети «Wołyń: tygodnik społeczny, polityczny i gospodarczy», читаємо про культурні, повсякденні та офіційні події, які відбувалися в місті. Звісно, сучасний ритм міста дуже відрізняється від подій майже сторічної давнини, але гортаючи сторінки тижневика, можна з впевненістю сказати, що у Володимирі діяло набагато більше товариств, спілок, благочинних організацій, різних аукціонів. Відбувалася значна кількість з’їздів певних офіційних товариств, ставилися вистави, святкувалися, хоч і польські, але держані свята. Окремо вирувало українське суспільство на чолі з місцевою інтелігенцією, діяння якого теж висвічувалося на сторінках газети, але з меншою пишнотою і як щось другорядне. Так само і про єврейське суспільство, польська газета писала лише тоді, коли це було дотично чи важливо для Польщі.

У далекому 1939 році, коли маркетинг ще не мав сучасних технологій, реклама вже активно використовувалася для залучення клієнтів. Прикладом є аптечний склад J. Kaufmana, який оголосив про своє перенесення з вулиці Фарної, 1 на площу Маршала Ридзи-Сміглого, 9 (між кондитерською Ковальського та магазином Bata).

Щоб привернути увагу клієнтів, власники склали яскраве оголошення, яке підкреслювало широкий асортимент товарів:
• аптечні засоби,
• косметика,
• оптика,
• фотографічне обладнання,
• електричні прилади,
• аптечна галантерея,
• засоби для догляду за деревами та квітами.

31 липня 1927 року Волинський воєвода видав розпорядження, яке стало важливим для міста та його мешканців. Це рішення стосувалося нових днів торгівлі, а також загальних ярмарків, які мали значний вплив на економіку міста.
Зміст розпорядження:
Розпорядження Воєводи Волинського
від 31 липня 1927 р. (№ 6640-Sm.)
щодо зміни днів торгів у Володимирі.

Змінюю § 1 розпорядження від 13 серпня 1923 р. № 5007-SM, оголошеного в Офіційному віснику Волинського воєводства № 6, позиція 79, стосовно встановлення торгів і ярмарків у Володимирі, і надаю цьому параграфу наступне формулювання:

“Установлюю у Володимирі постійні торги по понеділках і четвергах кожного тижня, а кожні вісім тижнів – періодичні загальні ярмарки для торгівлі сільськогосподарською продукцією, предметами повсякденного вжитку та свійськими тваринами.”

Це розпорядження набирає чинності з дня оголошення.

Виконання цього доручається п. старості у Володимирі.

Ця фотографія є цікавою та має виразний ретро-настрій. Вона демонструє характерний для початку ХХ століття прийом – інсценізацію в декораціях, що імітують автомобіль. Замість справжнього автомобіля використана мальована або макетна конструкція, що служила популярним реквізитом у фотосалонах тих часів.

Деталі на фото:

1. Персонажі:
• На зображенні четверо людей: троє чоловіків і одна жінка.
• Жінка в центрі одягнена у вишиванку, що свідчить про її приналежність до української культури або наголошує на важливості традицій в момент зйомки.
• Праворуч жінка носить темну хустку на голові, що може натякати на тодішні модні тенденції або її соціальний статус.
• Чоловіки одягнені в скромні костюми або піджаки. Лівий чоловік виглядає молодше, а його вбрання доволі просте.

Досліджуючи старі новини, ми знайшли ще один допис «Міщанина» у газеті «Dziennik Wołyński» за 14 липня 1922 року. Судячи з усього, дописи аноніма користувались популярністю у виданні.
Цього разу мова йде про роботу поліції та стан доріг у місті.
«Місцева адміністративна влада може та й повинна пишатися надзвичайно важливим винаходом.
Наша поліція винайшла простий і надійний спосіб змусити натовпи негайно покинути вулиці, сховатися в мишачих норах і там, де навіть перець не росте.
Кілька місяців тому, коли ми звернули увагу коменданта на систематичне пограбування магазинів, відсутність поліцейських ділянок у місті та зростання крадіжок, він відповів, що англійська система, яку використовує місцева поліція у боротьбі зі злодіями, полягає в тому, щоб поліцейський бачив злодія і не був помічений ним. За короткий час пан Ломжа спіймав злодіїв по-англійськи, закував їх по-більшовицьки в кайдани, а суд вже судитиме їх по-польськи.

Володимирське староство, яке займало важливе місце в організації місцевої влади - посідало головну ланку у функціонуванні місцевого управління, а також формувало соціально-економічні умови, в яких працювали чиновники.
У цій статті ми проаналізуємо, скільки службовців працювало у Володимирському старостві в 1925 році, розглянемо їхні обов’язки та роль у суспільстві. Дослідження даного питання є актуальним для розуміння історичних процесів, що відбувалися в післявоєнний період. Власне, даний список службовців зберігається в Державному архіві Волинської області.
Цікавим є той факт, що чиновницькі посади займали виключно поляки. Жодного українського прізвища у списку не має. Виключенням є лише один єврей. Поляки, які знову зайняли Волинь після Першої світової війни - були вороже налаштовані проти українців, які мали на меті утвердити незалежність держави разом з УНР. Окрім того, аби працювати на державній роботі, особи іншої національності мали здати екзамен з польської мови та прийняти католицьку віру.

На початку 1920-х років Польща була в процесі формування своєї державності, втілення нових політичних і соціальних структур та боротьби з внутрішніми і зовнішніми викликами. Ці процеси не проходили гладко, та в країні спостерігалася політична нестабільність, часті урядові зміни та боротьба між різними політичними течіями. У той період у Польщі панувала "сеймократія" - жодна з політичних партій не могла здобути більшість у парламенті, коаліції були недовговічними, а уряди змінювалися по кілька разів на рік.
У виданні «Dziennik Wołyński» № 80 від 28 липня 1922 року ми натрапили на анонімну статтю дописувача, де він розповідає про Володимир. Ми подаємо її максимально близько до оригінального тексту, оскільки вона цікава тим, що демонструє погляд містянина того часу, його думки та бачення проблем міста.