Любомльщина – край волинського прикордоння, межування з Польщею, а ще територія давніх сіл та унікальних храмів. В межах краєзнавчої поїздки працівники ДІКЗ «Стародавні Володимир» відвідали села: Замлиння, Штунь, Радехів та Висоцьк.
Замлиння: інтеграційний центр
Саме село вперше згадується у 1577 році, коли належало до Муравиці. Професор Олександр Цинкаловський пише, що в кінці ХІХ століття було там 34 доми та 195 жителів. За часів Другої Речі Посполитої село належало до сільської гміни Березце Любомльського повіту Волинського воєводства. У 1921 році в селі проживало 366 мешканців і було 62 житлові будинки. 183 особи декларували польську національність, 161 – українську та 22 – євреїв.
Нині у селі мешкає до двохсот осіб. Тут більш як 15 років функціонує інтеграційний центр «Замлиння», створений у межах діяльності релігійної місії «Карітас-Спес» Луцької діє цезії Римо-католицької церкви. Його формування розпочалося у 2008 році з ініціативи єпископа Маркіяна Трофим’яка. Перші кроки до заснування центру були зроблені, коли декретом ординарія Луцької дієцезії отець канонік Ян Бурас був призначений відповідальним за створення осередку.