У ці спекотні літні дні, постійно на думку приходить шум моря та прохолода води. А чи знали ви, що у Володимирі у першій половині минулого століття щорічно відзначали Свято Моря, і це святкування було дуже популярним?
Після Другого поділу Речі Посполитої, Польща надовго втратила місто Гданськ і знову отримала доступ до нього лише у 1920 році після поразки Німеччини у Першій Світовій війні, та передачі згідно Версальського договору у користування Польщі залізничного вузла Варшава-Гданськ. Чи варто говорити про те, наскільки важливим це стало для країни?

Австралію за правом можна вважати країною емігрантів. Насамперед такою вона була для мешканців Великої Британії та Ірландії – і згодом для колоній і домініонів імперії. З кінця ХІХ століття із Західної Європи не численно на материк ендеміків почали прибувати німецькі, французькі, італійські та грецькі емігранти, серед яких було чимало євреїв. Дуже важко прослідкувати скільки людей з числа українців виїхало до Австралії у ХІХ ст. та все ж таки ім’я одного мандрівника-українця називають усі джерела.
У 1820 до Сіднея прибув російський корабель «Открытие». На берег вийшов хворий матрос Федір Зубенко, уродженець Полтавщини. Він залишився в Австралії, але будь-які подальші сліди про нього губляться. За деякими даними, наступними українцями були емігранти зі Львова: лікар Джон Луцький (або Лоцький), що прибув до Австралії 1832 р. і займав посаду державного ботаніка. У Тасманії проживали Казимир Кабат та Володимир Коссак, які працювали згодом у поліції. 1854 осів у Джилонгу (штат Вікторія) 16-річний юнак із Шотландії, син сполонізованого українця – Юрко Горецький.