В 1920-30-х роках ХХ століття католицька церква на заході України відігравала одну з важливих ролей у формуванні духовно-культурного обличчя регіону. Станіслав Янашек був ксьондзом-капеланом – одним з тих, які залишили свій слід у історії Володимирщини. Служіння Богу припало на важкі часи Другої світової війни і попри розквіт католицьких парафій – його життєва доля не була легкою і обірвалася трагічно.
Народився Станіслав у 1874 році. До 1905 року був студентом Житомирської духовної семінарії де вивчав філософію та теологію.
У 1906 році став вікарієм у парафії Чечельник (Вінницька область), у 1907 році – вікарій у Ободівці (Вінницька область). З 1910 року по 1921 - був священником у храмах нинішньої Житомирської, Рівненської, Хмельницької областей.

Мабуть кожен володимирчанин знає де в місті «Дитячий світ». Ця радянська назва дитячого магазину дуже добре в’їлася у людську пам'ять, і хоч вже давно магазин з такою назвою не функціонує, але це як своєрідний місцевий орієнтир. Мало хто знає, що до початку Другої світової війни тут функціонував Універсальний магазин Валеріана Шуровського. І це було справжнє диво з див. До речі, приміщення за нинішньою адресою Ковельська, 27, за часів Польщі мало адресу Пілсудського, 17 – було одноповерхове (два поверхи були прибудовані у радянський період). Це був перший у Володимирі магазин де можна було купити все. Тут продавали дуже хороший, якісний одяг, в основному завезений з Європи, а також косметику, засоби гігієни, постільну білизну, посуд. Продавали чай та каву та інші продукти. Була тут і своєрідна кав’ярня з тістечками, де можна було перепочити за філіжанкою смачного напою.

У Державному архіві Волинської області зберігаються декілька справ про діяльність Просвіти у місті Володимирі. Раніше я вже писала про «Наталку Полтавку» та «Заручини по смерті». Остання афіша, яку вдалося засканувати – це комедія Григорія Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».
Як нам відомо - ця соціально-побутова комедія була видана у 1836 році у Харкові. Перша редакція п'єси була зовсім коротесенькою (всього 16 сторінок). Згодом Квітка-Основ'яненко значно переробив й доповнив п'єсу і вона ввійшла у посмертне зібрання його драматичних творів.

За паспортом я народився 27 серпня 1913 року, в місті Людмир на самому заході України. Людмир – єврейська назва міста Володимира-Волинського. Моїм дідусем по батьківській лінії був Лейб Завидович. Він жив в Городло і був сортувальником деревини. У нашій частині світу деревина мала першочергове значення для життя, і шматок дерева не зникав даром. Дерево було основним джерелом тепла, і холодні зими в Східній Європі змусили нас оцінити його цінність. Деревина використовувалася для будівництва, приготування їжі, випічки та інших комерційних цілей. Мій дід тижнями проводив у лісі, рахуючи, вимірюючи і перевіряючи якість дерев, а
також оцінюючи, скільки і якого матеріалу буде вироблено з гектара лісу.Лейб помер в 1924 році, коли мені було 11 років. Він був похований на людмирському кладовищі. Дружиною Лейба і моєю бабусею по материнській
лінії була Зісель Гелернтер - дочка рабина Екутіеля Гелернтера , відомого вченого, який написав кілька книг і рабина в 36-му поколінні. В 1939 році, з початком війни, вона втекла з більшістю євреїв з Городло до Людмира,
рятуючись від німців. У вересні 1942 року вона була вбита разом з більшістю євреїв міста. Їй було 84 роки.