Народилася в 1947 році на Хмельниччині у Летичеві, що знаходиться на Південному Бузі, а зараз я живу у містечку недалеко від Західного Буг. Мама ще перед війною вчилася у педагогічному училищі, але війна не дала
змоги його закінчити. З дому моє прізвище Панасюк. Тата Панасюка Григорія Тарасовича комісували у 1944 році і направили до Володимира. Сюди ми переїхали у 1949 році. Тато був заступником директора по політичній частині (виховній частині) у школі механізації. З 1958 року цей учбовий заклад – училище знаходиться в Овадно. У школі були шестимісячні курси трактористів, комбайнерів, а згодом вивчали принцип роботи інших сільськогосподарських машин. Навчальний комплекс складався з навчального корпусу, майстерні, гуртожитоку і пральні у підвальному приміщенні. Директором школи був Костенко. Сільські хлопці і дівчата могли тут вивчитись на трактористів, ознайомитись з роботою іншої техніки. Після навчання поверталися у свої колгоспи і там працювали.

На вулиці Ковельській у Володимирі розміщується гарний будинок з колонами. Раніше там було фінуправління, а тепер магазин «Є таке». А от до Другої Світової війни у цьому будинку проживав лікар Соломон Шехтер і проводив медичну практику.

Володимирська Просвіта була досить дієвою, про що свідчать численні документи, які зберігаються в Державному архіві Волинської області. Окрім читалень, які мала Просвіта по цілому повіту, організація активно займалася театральними постановками, пропагуючи українську культуру для широких мас.
29 січня 1921 року у Володимирі ставили «Наталку Полтавку» Івана Котляревського. Як бачимо з афіші, яку було надруковано в типографії А. Рапопорта, яка розміщувалася по вулиці Ковельській, 17 – вистава проходила в залі «Кіно». Окрім оперети виконувалися народні пісні під орудою Ф. Мояка (у касовій книзі товариства Просвіта, вказано, що Мояка звали Федір і він активно сплачував членські внески).

Трапилася ця оказія у 1927 році за сприяння «Російського Народного Об’єднання». Про це йдеться на сторінках газети «Діло» № 74 за квітень 1927 року. І хоч Володимир у ці роки був під владою Польщі – РПЦ мала великий вплив на нашій території.
Отож, подаємо весь текст статті, аби не опустити жодного важливого моменту: «Як відомо з преси під натиском «Російського Народного Об’єднання» митрополит Діонізій вирішив відібрати від українців православний собор у Володимирі на Волині, де вже три роки богослуження відбувалося українською мовою, і передати його москвофілам. Спочатку мав навіть особисто приїхати заступник митрополита архієрей Теодозій, на цю урочистість, але довідавшися про рішучий настрій української парафії у Володимирі та про неминучі ексцеси, які повстали би на першу спробу такої «передачі» української святині москалям, він зрезингував з того наміру.