На початку ХХ століття світ охопила справжня транспортна лихоманка. Кожен хотів мати власний автомобіль, та для більшості це була нездійсненна мрія. Ми не знаємо, яка була реакція володимирчан, коли вони вперше побачили на вулицях міста це диво, але мабуть, здивуванню не було меж.
Отож, перші власники транспортних засобів на Волині були абсолютними щасливчиками. У цій статті ми розповімо власне, хто у Володимирі та Володимирському повіті мав автомобіль.
В середньому волинянин у 1930-х роках заробляв 100 злотих, службовці до 350 злотих. Найбільше отримували військові – до 350-380 злотих. Найдешевший автомобіль «Fiat 500» коштував 3800 злотих, а от Opel майже 7000 тисяч злотих. Були й значно дорожчі автомобілі.

Осінь 1933 року, у багатонаціональному місті Володимир, на вулиці Фарній, поблизу костелу збирається великий натовп євреїв, щоб не допустити проведення вінчання. Про цей незвичний випадок було написано у тижневику "Волинь" 22 жовтня 1933 року.
16 жовтня 1933 року до церкви прибуває молода пара: обоє жителі Володимира, він - 19-річний єврей Мордко-Герш Литвак, вона – 17-річна православна українка Антоніна Котловіце-Дячук. Натовп все збільшується, багато учасників збирається, як навколо костелу, так і всередині. Тому, для недопущення сутичок та припинення блокування входу для молодих, на місце прибуває державна поліція на чолі з комісаром Подгорським.

До Торгового реєстру окружного суду в Луцьку, розділ А, від 31 січня 1934 року № 7762 було занесено такі дані про одну з компаній в м. Устилузі: Деревообробна промисловість «Ludwik - Stefan Goszcz і Spółka»: Парова лісопилка та електростанція в Устилузі, корпоративна компанія. Суб'єктом діяльності підприємства є ведення лісопромислового комплексу, експлуатація лісопильного заводу та електростанції, що знаходилися в Устилузі. Офіс фірми був у м. Устилуг.