Про діяльність пана Казимира у Володимирі залишилося не так багато інформації. Декілька протоколів із засідання володимирського староства зберігається в Державному архіві Волинської області і стосуються вони виключно податків. Також зберігся список службовців володимирського староства за 1925 рік. Власне, Казимир Бжостовський вже на той час був старостою повіту і його каденція підбігала кінця, але він ще встиг заступити на посаду мера міста Ковеля. У 1927 році він помер у віці 45 років від важкої недуги.
Завдяки газеті «Życie Wołynia», яка щотижня виходила у Луцьку, у № 12 за 27 березня 1927 року знаходимо некролог Казимира Бжостовського та короткий опис його діяльності:
«Помер землевласник з Кресовщини високошляхетний, видатний патріот з широким розумінням справ громадських, який був цілковито відданий цим справам, маючи загальну прихильність та повагу навіть серед своїх політичних опонентів - спочивай у мирі. Казимир Бжостовський. Помер у квіті віку, підламаний важкою хворобою».

«Нацисти відібрали у нього дитинство, тому він навчив світ гратись». Володимирська історія Генрі Оренштейна – батька трансформерів, зірки Залу Слави Покеру
Генрі Оренштейна знають як «батька іграшки», учасника зали Слави Покеру, мільйонера та мізантропа. Саме він, викупив патент та представив компанії Harsbro всесвітньовідому іграшку - трансформера. Однак, мало хто знає, що 2 роки свого дитинства він провів у Володимирі та на Волині. Тут він відвідував школу, вперше закохався. У своїх мемуарах Генрі розказує про цей період свого життя.
Ми б хотіли познайомити вас з періодом від народження до повернення у Польщу.
Грубешів
Генріх Оренштейн народився у Грубешові, в сім’ї Лейба та Гольди 13 жовтня 1923 року. У сім’ї було п’ятеро дітей: Фред, Фелікс, Сем, Генрі та єдина дівчинка Ханка.
У 1918 році батько Генрі розпочав видобуток та продаж торфу. Торф був хорошим опалювальним матеріалом та через нестачу вугілля та деревини у місті дуже добре продавався. Його бізнес був настільки успішним, що наприкінці війни він зміг придбати найбільшу будівлю у місті – 3 поверховий будинок у центрі. Родина переїхала у квартиру на 2 поверсі яка складалась з 6 великих кімнат та кімнати для покоївки. Для Грубешова, де більшість будинків були одноповерховими та маленькими, це було надзвичайно розкішне помешкання. Пізніше, Лейб взяв у партнери Моше Ліхтенштейна, торговця тканинами, та на першому поверсі будинку відрив найбільший магазин тканин у місті. В подальшому його бізнес розвивався – Лейб почав купувати у поляків кукурудзу, пшеницю, зерно. Більшість йшла на експорт. Також відкрив власне зерносховище та викупив половину борошномельного заводу. На момент народження Генрі у 1923 році, родина була найзаможнішою у Грубешові та могла дозволити собі прислугу та поїздки на курорти.