Я поспішаю на роботу і мрію.Зовсім поруч проносяться машини, викидаючи у атмосферу токсичні відходи своєї життєдіяльності, повз мене проходять численні перехожі зі своїми турботами та сподіваннями на новий день.
Поступово їх обриси зникають наче вранішній туман під гарячим літнім сонцем і мене огортає тиша віковічного лісу. Мої ноги тонуть у товстому килимі темно зеленого моху. Навколо м'які сутінки, бо пишні крони величних дубів ледве пропускають сонячне проміння. Десь там у верховітті тривожно заспівала пташка. Зовсім поруч тріснула гілка. Мені трохи лячно та я пробираюсь поміж дерев.
