В 1920-30-х роках ХХ століття католицька церква на заході України відігравала одну з важливих ролей у формуванні духовно-культурного обличчя регіону. Станіслав Янашек був ксьондзом-капеланом – одним з тих, які залишили свій слід у історії Володимирщини. Служіння Богу припало на важкі часи Другої світової війни і попри розквіт католицьких парафій – його життєва доля не була легкою і обірвалася трагічно.
Народився Станіслав у 1874 році. До 1905 року був студентом Житомирської духовної семінарії де вивчав філософію та теологію.
У 1906 році став вікарієм у парафії Чечельник (Вінницька область), у 1907 році – вікарій у Ободівці (Вінницька область). З 1910 року по 1921 - був священником у храмах нинішньої Житомирської, Рівненської, Хмельницької областей.
З 1921 року перевівся до костелу (церква Різдва Пресвятої Богородиці) у Новому Загореві Володимир-Волинської РК парафії.
У 1929-1938 роках служив у Дубненській парафії.
З 1938 року знову був переведений до Володимир-Волинської парафії. Спочатку до храму Ченстоховської Божої Матері у Калинівці (колишній Маневицький район), згодом – до каплиці Святого Йоакима та Анни у селі Білин (Володимирський район).
Після нападу Радянського Союзу на Західну Україну, яка була у складі Польщі та початку російської окупації, Станіслав був заарештований у 1940 році органами НКВД. Понад рік провів у володимирській в'язниці.
Після звільнення дізнався, що його парафії майже не має, оскільки його польських парафіян росіяни вислали до Сибіру. Станіслав вирішив стати ксьондзом-капеланом при каплиці в селі Білін.
Після нападу Німеччини та початку німецької окупації Волині, 22 червня 1941 року, він став капеланом 27-ї Волинської дивізії піхоти підпільної Армії Крайової WDP (частина Польської Підпільної Держави). Був поранений німцями в битві під Писаревою Волею – дивізія була оточена та добита біля с. Білин угорськими військами, які співпрацювали з німцями.
За іншою версією, побоюючись нападів ОУН/УПА і німецьких дій у відповідь, підрозділами 27-ї Волинської піхотної дивізії Армії Крайової було прийнято рішення залишити ліси під Білином і сховатися у м. Володимирі.
У цивільному вбранні, ведучи на мотузці корову, Станіслав вирушив до міста, але по дорозі його зупинили угорські солдати, які співпрацювали з німцями, і вбили. Станіслав Янашек похований у Володимирі на Лодомирському цвинтарі.


Матеріал підготувала наукова співробітниця ДІКЗ "Стародавній Володимир" Анастасія Бабенко