Ми часто, гортаючи альбоми зі старими світлинами, задумуємося над тим, хто ж там зображений. Інколи нам щастить і на звороті фото є коротенький запис, але в більшості випадків таких записів не має. Хто ж застиг, посміхаючись до фотографа і чиї радісні очі споглядають на нас?
Сотні фотографій старого Володимира не мають підписів. Лише десь по знайомих обрисах будівлі можна впізнати ракурс з якого зроблене фото, але є й такі світлини де зображені люди, про долю яких ми нічого не знаємо.
Світлина на якій старша жінка з двома молодшими, очевидно доньками, біля костелу Іоакима та Анни, блукає в Інтернеті доволі давно, лише буквально вчора вдалося натрапити на інформацію, яка проливає світло і відкиває нам імена цих трьох героїнь.
На фото зображені Францішка Базгір 1902 року народження та її доньки Ядвіга Герасимович (1923-2006) та Зофія Качмарська (1927 рік народження). Світлина зроблена у навесні 1940 року. Францішка була директоркою чотирикласної польської школи в селі Яковичі Володимирського повіту. Доля чоловіка Францішки - Юліана Луціана Базгіра є невідомою.
Під час Другої світової війни вона активно допомагала разом з доньками польському підпіллю. Деякий час Францішка Базгір проживала на квартирі у Ванди Вахновської-Скорупської - адвокатки, активної діячки підпілля і Армії Крайової. Францішка, побоюючись, що у селі Яковичі її родину можуть вбити, переїхала у Володимир восени 1941 року і працювала посудомийкою у ресторані Ванди "Paradais". З січня 1943 року ресторан був забраний німцями, як ресторан виключно "для німців". Ванда Скорупська почала співпрацювати з Раймундом Герасимовичем (як виявилося він одружився на Ядвізі дочці Францішки). Він був хіміком і керівником компанії, що проводила дизинфекції в німецьких приміщеннях, зокрема й казармах. Він часто бував у ресторані і підслухував розмови німецьких офіцерів, змальовував мапи військових об'єктів і передавав польському підпіллю.
Францішка з чоловіком Юліаном
Дочку Ядвігу мали відправити в Німеччину на примусові роботи. В березні 1943 року Ядвіга втекла з табору у Любліні і за порадою Ванди Скорупської, відшукала лікаря Скарбека який "дав" їй довідку, що вона має епілепсію і хвора на туберкульоз. В результаті Ядвігу повернули додому у Володимир. Пізніше вся родина переїхали у Польщу. Померла Францішка Базгір у 1974 році.
За матеріалами blogmedia24.pl
Орися Вознюк, наукова співробітниця адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Сотні фотографій старого Володимира не мають підписів. Лише десь по знайомих обрисах будівлі можна впізнати ракурс з якого зроблене фото, але є й такі світлини де зображені люди, про долю яких ми нічого не знаємо.
Світлина на якій старша жінка з двома молодшими, очевидно доньками, біля костелу Іоакима та Анни, блукає в Інтернеті доволі давно, лише буквально вчора вдалося натрапити на інформацію, яка проливає світло і відкиває нам імена цих трьох героїнь.
На фото зображені Францішка Базгір 1902 року народження та її доньки Ядвіга Герасимович (1923-2006) та Зофія Качмарська (1927 рік народження). Світлина зроблена у навесні 1940 року. Францішка була директоркою чотирикласної польської школи в селі Яковичі Володимирського повіту. Доля чоловіка Францішки - Юліана Луціана Базгіра є невідомою.
Під час Другої світової війни вона активно допомагала разом з доньками польському підпіллю. Деякий час Францішка Базгір проживала на квартирі у Ванди Вахновської-Скорупської - адвокатки, активної діячки підпілля і Армії Крайової. Францішка, побоюючись, що у селі Яковичі її родину можуть вбити, переїхала у Володимир восени 1941 року і працювала посудомийкою у ресторані Ванди "Paradais". З січня 1943 року ресторан був забраний німцями, як ресторан виключно "для німців". Ванда Скорупська почала співпрацювати з Раймундом Герасимовичем (як виявилося він одружився на Ядвізі дочці Францішки). Він був хіміком і керівником компанії, що проводила дизинфекції в німецьких приміщеннях, зокрема й казармах. Він часто бував у ресторані і підслухував розмови німецьких офіцерів, змальовував мапи військових об'єктів і передавав польському підпіллю.
Францішка з чоловіком Юліаном
Дочку Ядвігу мали відправити в Німеччину на примусові роботи. В березні 1943 року Ядвіга втекла з табору у Любліні і за порадою Ванди Скорупської, відшукала лікаря Скарбека який "дав" їй довідку, що вона має епілепсію і хвора на туберкульоз. В результаті Ядвігу повернули додому у Володимир. Пізніше вся родина переїхали у Польщу. Померла Францішка Базгір у 1974 році.
За матеріалами blogmedia24.pl
Орися Вознюк, наукова співробітниця адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир"
