Парох парафії Серця Ісуса

Казимир Носалевський був настоятелем єзуїтського костелу і мав у місті власну резиденцію. Ввійшов в історію Володимира, як добропорядний чоловік і хороший наставник для своєї пастви. Народився він 21 лютого 1871 року в Смотричу Хмельницької області у сім’ї Олександра Носалевського та Софії з дому Потоцьких. Закінчив середню школу в Кам’янець-Подільському та семінарію в Житомирі. У 1899 році прийняв духовний сан.
Після включення Кам’янець-Подільського у 1921 році до складу СРСР переїхав на територію Польщі. З 1926-1933 роки був ректором малої духовної семінарії у Володимирі-Волинському та парохом парафії Серця Ісуса (собор Різдва Христового). Був також радником та співорганізатором механічної середньої школи у Володимирі, членом повітового самоврядування та віце-президентом PMS на Волині.
У 1938 році став сенатором V скликання від Волинського воєводства. На початку Другої світової війни виїхав до Польщі. Помер 29 квітня 1947 року в Ломниці. Там і похований.
Будинок ксьондза Казимира Носалевського було споруджено на розі вулиць Віленської та Відок. Він мав 16 кімнат, оскільки там розміщувався ще й сиротинець, одну кухню та домову каплицю. У 1946 році в цьому будинку розмістили школу-інтернат (школа для глухонімих).


Ванда Вахновська – перша жінка адвоката з Володимира

Народилася 2 липня в 1908 року в Ольгополі Чечельницького району Вінницької області. Комендантка польського Пласту, розвідниця, адвоката.
У 1923 році її родина переїхала до Володимира-Волинського, де батько відкрив нову адвокатську контору, а Ванда пішла на навчання до гімназії ім. Коперника (нині педучилище).
У 1925/26 навчальному році вона заснувала групу скаутів «Іскри» у гімназії ім. Коперника. Після здачі екзаменів – вирушила на навчання до Вільнюса. Вона навчалася на юридичному факультеті університету ім. Стефана Баторія. Отримавши диплом, повернулася додому у Володимир. Зі своїм майбутнім чоловіком Казимиром Скорупським познайомилася в Луцьку.
Після смерті батька Яна у 1932 році разом з чоловіком керувала адвокатською конторою. Кантора знаходилася на вулиці Коперника. У 1934 році зорганізувала суспільно-навчальний гурток «Stanica», який пізніше став основою розвідників в часи Другої світової війни. У 1932 році у подружжя народився син Януш.
Під час війни Ванда хотіла боротися за Польщу. Разом з чоловіком потрапила в Дубно, де була медичною сестрою. Почувши наказ Ридз-Смігли про розпуск польської армії і вступ червоної армії на Західну Україну, польські солдати почали втікати в Угорщину. Її чоловік поїхав в Угорщину, а Ванда повернулася додому. З чоловіком вони зустрілися через 19 років.
У квітні 1940 року її заарештувало НКВС і ув’язнили у володимир-волинській в’язниці. Була вагітна на 7 місяці. За клопотанням друзів була перевезена в лікарню в Горохові, де 27 травня народила сина Анджея. Після відмови працювати на НКВС її засудили до смертної кари. Вирок не встигли виконати, бо Німеччина напала на Радянський Союз. Дивом уникла розстрілів у володимир-волинській в’язниці. Пізніше долучилася до АК, наприкінці літа 1942 року її арештувало Гестапо і ув’язнили у рівненській тюрмі.
Після війни виїхала в Лодзь з матір’ю і синами. Пізніше переїхала в Варшаву. Останні роки життя присвятила організації Товариства друзів польської громади Волині та Полісся у Варшаві. Померла 9 січня 1994 року в 85 років.


Нотаріус Чеслав Ілінський

Не багато інформації можна знайти про нотаріусів у Володимирі міжвоєнного періоду. Але у фондах Державного архіву Волинської області зберігається справа (Фонд № 236) пана Ілінського.
Чеслав Ілінський народився 20 липня 1859 року в с. Манівці Староконстянтинівського повіту Хмельницької області. Вищу освіту здобув у Бельгії. Нотаріальну практику пройшов у 1919 році в Варшаві.
Очевидно, свою діяльність нотаріальної практики у Володимирі-Волинському розпочав саме в 1919 році. Його контора знаходилася на головній вулиці міста – Фарній. Про його родину, на жаль, інформації не має.
Діяльність канцелярії нотаріуса припинена у зв’язку зі смертю Чеслава Ілінського 6 листопада 1930 року.

Орися Вознюк, наукова співробітниця адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"