Досліджуючи старі новини, ми знайшли ще один допис «Міщанина» у газеті «Dziennik Wołyński» за 14 липня 1922 року. Судячи з усього, дописи аноніма користувались популярністю у виданні.
Цього разу мова йде про роботу поліції та стан доріг у місті.
«Місцева адміністративна влада може та й повинна пишатися надзвичайно важливим винаходом.
Наша поліція винайшла простий і надійний спосіб змусити натовпи негайно покинути вулиці, сховатися в мишачих норах і там, де навіть перець не росте.
Кілька місяців тому, коли ми звернули увагу коменданта на систематичне пограбування магазинів, відсутність поліцейських ділянок у місті та зростання крадіжок, він відповів, що англійська система, яку використовує місцева поліція у боротьбі зі злодіями, полягає в тому, щоб поліцейський бачив злодія і не був помічений ним. За короткий час пан Ломжа спіймав злодіїв по-англійськи, закував їх по-більшовицьки в кайдани, а суд вже судитиме їх по-польськи.
Розгін вуличного натовпу відбувається незвичним способом, я б навіть сказав, специфічно по-волинському.
Цей метод полягає в тому, що всякий раз, коли невтомне сонце починає палити землі, що лежать на захід від Володимира, коли починають холонути мури, нагріті за цілий день сонячним промінням, коли дерева нашої площі, безжально понівечені, з колючим дротом, починають милостиво затінювати перехожих, і коли, виснажений працею, громадянин зі Смочі думає, що може подихати хоч і не зовсім свіжим, але хоч повітрям, поліція, за розпорядження вищої інстанції (мабуть з Луцька), наказує підмітати вулиці! Оскільки, в нашому місті мало колодязів і мало води, то пил, який підмітають завзяті прибиральники, сягає аж до неба. Перехожі в паніці розбігаються, а вулиця, раніше галаслива і багатолюдна, стає млявою.
Доля володимирчанина складна та їй не позаздриш. Важка вона не лише за життя, а й після смерті. Бо коли містянин перед смертю не влаштує, щоб родичі чи спадкоємці провезли його до місця вічного спочинку через Устилуг, то родичі чи друзі, які бажають померлому добра, захочуть скоротити йому цю останню дорогу і провести його по вулиці Цвинтарній - через величезну калюжу, яка розливається настільки, що сягає обох сторін вулиці. Небіжчик у ній обов'язково застрягне, та якщо захоче дістатися до «постійного місця проживання», то напевно доведеться пройти решту шляху пішки.
Судячи з усього, незабаром Волинський воєвода має відвідати Володимир. Є проект тріумфальної доставки пана воєводи до міста через вулиці Острівецька, Яткова, Підзамче, Устилузький шлях, через Чисько, Дубницьку до центру міста. Якщо після такого в’їзду у місто воєвода не потребуватиме сповідника і нотаріуса, то це тільки тому, що воєвода і сам є найвищим сановником у воєводстві!»

Матеріал підготувала Анастасія Бабенко