Непомітно, але впевнено увійшла в свої права осінь, яку ознаменував один з найшанованіших у слов'ян місяців — жовтень. У цю пору прозорішими стають ліси, замовкає пташиний спів, ранками трава вкривається густою памороззю, а дошкульний північний вітер нагадує, що скоро і зима прийде. У жовтні коротшають дні й довшими стають ночі.

Хребтовичі – це давній українсько-білоруський рід, який відносився до найбагатших магнатських родин. Традиційно, родовід Хрептовичів виводять від литовських коренів, посилаючись на свідчення польського геральдиста Каспара Ненецького. Оскільки він вважав, що рід Хрептовичів починається від Вишгерта, який присвоїв собі і своїм нащадкам польський герб Одровонж (перша згадка про цей герб у Х ст., відомо, що він перенесений з Моравії).

Вересень — рум'янець року.
Вересень - “вересовий місяць”, тобто час збирання вересового меду та винограду. Назва першого місяця осені пов'язана з вересом — рослиною,досить поширеною у нашій місцевості.1 Цей вічнозелений кущ, що цвіте з серпня і до кінця жовтня. Вересовий мед має гіркуватий присмак. Але у французів він вважається справжнім делікатесом.Отже, на думку філологів, назва початкового місяця осені безпосередньо пов'язана з буйним цвітінням вересу. Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася на початку минулого століття. До цього в кожному регіоні були свої, назви. У давньоруській мові цей місяць називався руєн, а по-народному — ревун. Поряд з цим вживалася і назва зарев. За твердженням мовознавців,ці назви походять від жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя) та руєнія (ревіння) оленів і лосів, які влаштовували цієї пори шлюбні герці.

Археологічні дослідження городища у Володимирі-Волинському

Експедиція ДП "Волинські старо- житності" (директор – Златогорський Олексій Євгенович) розпочала черговий сезон дослідження на території давньоруського городища у місті Володимирі-Волинському. Як і в попередні роки до волинських археологів приєдналися дві організації - Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва Польщі (представник - доктор Домініка Сємінська) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована установа "Військові меморіали" (директор - Захаров Олег Володимирович).
Роботи на городищі ведуться на двох основних об'єктах: стіні і фундаментах замку Казимира Великого XIV ст. і масовому похованні громадян, розстріляних 1941 р.
Супровідний матеріал складається з монет, речей особистої гігієни, гудзиків, гільз від патронів.
Є багато залишків взуття та одягу.

Топоніми Володимира та його околиць

Інколи ми задумуємось чому та чи інша місцевість так називається. Що стало причиною такої назви? Зазвичай, не має випадкових чи позбавлених значень назв. Кожна назва природного або історичного об’єкту є важливою або мало суттєвою.
Наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких дані назви виникли називається топоніміко (від дв. грец. topos – місце і omona – ім’я, назва). [9] Як і люди географічні об’єкти повинні отримувати власну назву раз на все життя. Перейменування історичного топоніма – це втрата народної пам’яті, частки культурного надбання, зневага до спадщини. [7]

Жили на Росі чи Славуті славні поляни Житий і Добрина. І народилося в них дві доньки – чарівні, як богині. Одна з’явилася на світ у Полі під час весняних робіт, тож нарекли волхви її Поляною, або Полею. А друга народилася тоді, коли Добрина пішла прати до води у долину. Тож дівчину так і назвали Додолою.
Поля була старша і така гарна, що навіть старі волхви не могли відвести од неї погляду. Її палко полюбив юнак з Роденя – прудконогий Стриба. Переможець молодецьких змагів, Стриба багато подвигів учинив на честь красуні й дістав право взяти її собі у жони. Та чарівну Поляну вздрів з небес сам Перун. І розтопилося серце громовержця. Уперше в своєму вічному житті закохався грізний Бог блискавки й грому.

Український народний календар місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачає відповідно до конкретних умов даного регіону всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі. Це енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Українські календарні традиції, звичаї, обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ідентичність. Саме календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.

Українська кухня з давніх часів відзначалась великою різноманітністю страв. Вона поживна, смачна та ароматна. Українська кухня створювалась протягом багатьох століть, тому одержала поширення далеко за межами України і тому вона найпопулярніша серед усіх слов’янських кухонь. Українську кухню не сплутаєш із жодною в світі – в неї свої особливі секрети і свої особливі страви. За свідченнями археологічних розкопок, населення, котре проживало в далекі часи на території України, мало можливість, завдяки сприятливим географічним умовам, харчувалося рослинною так і тваринною їжею. Згідно з літописами – їжа була досить багатою і різноманітною. Крім зернових продуктів і овочевих, до складу їжі входило м'ясо свійських тварин (свиней, овець, корів, кіз та телят) і птиці (гусей, курей, качок, рябчиків, голубів, тетерів). З диких тварин вживали вепрів та зайців. Значне місце відігравала риба (короп, лящ, сом, вугор, щука та лин).

В жовтні – листопаді місто заполонили єврейські біженці, одні повернулися з колишнього радянського кордону, що так і не відкрився для них, інші нелегально проникли з окупованої німцями території. Новий радянсько-німецький кордон проходив вздовж Бугу, за дванадцять кілометрів від Володимира-Волинського. В першу неділю грудня в місті було встановлено комендантський час. На залізниці з’явилися так звані «телячі поїзди». З кожним днем їх ставало все більше і більше. Врешті ними були заставлені всі під’їзні шляхи. Розпочалася депортація «ворогів народу». В першу чергу це було пов’язано з ліквідацією польської системи управління. Без врахування політичних поглядів підлягали виселенню службовці колишнього державного апарату, судової влади, прокуратури, поліції, армії. Репресивні заходи вживалися і щодо членів їхніх сімей. Що стосується «осадників», то радянською владою вони були оголошені «злісними ворогами трудового народу». По місту ходили чутки про брутальне ставлення до населення під час нічних обшуків та арештів.
5 грудня 1939 року були проведені масові арешти та депортація.