Походження роду Ходкевичів є предметом численних дискусій серед істориків. Більшість дослідників сходяться до думки, що Ходкевичі належать до родин Великого князівства Литовського. Першу відмінну від інших версій висунув польський геральдист кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Адам Бонецький. Він звернув увагу на згадку в документі від 1436 року Ходку Юрійовича, а також лист князя Бєльського Івана до Григорія Ходкевича в 1567 році, в якому згадується, що Ходкевичі походять від київських бояр. Єдине дослідження у ХХ ст., що було спеціально присвячено походженню роду Ходкевичів належить польському історику Сигізмуду Радзимінському. Беручи до уваги гіпотезу Бонецького, Радзимінський звернув увагу на те, що в джерелах кінця XIV ст. зустрічаються згадки про людей, яких називали Ходка і при цьому взагалі не пов’язані з Ходкою Юрійовичем. Їх сини вже іменуються Ходковичами чи Ходкевичами.

Корецькі – україно-польський князівський рід гербу «Погоня» з династії Гедиміновичів, прізвище яких пов’язане з містом Корець на Волині (нині районний центр Рівненської області), яким родина володіла довгий час. Корецькі належали до головного прошарку найвпливовіших князівських родин. Їх називають «княжатами головними». Це особливе становище в державі, дозволяло Корецьким не підлягати юрисдикції місцевої адміністрації, оскільки вони мали право особистої підсудності виключно великому князеві. Корецькі разом з Острозькими чимали чи малі татарські корогви, можливо з полонених та їхніх нащадків, що були заселені на княжих землях під умовою збройної служби.

Традиційно на січень припадає найбільше свят. Це пов'язано не тільки з різдвяною обрядовістю. Зимовий період дозволяв селянам відпочити від тяжкої фізичної праці, насамперед землеробської. Оскільки вільного часу взимку було вдосталь, його заповнювали різноманітними формами дозвілля. В рухливих іграх, танцях, змаганнях молодь вдо¬сконалювала свої природні можливості.
Отже, зараз саме час згадати про самі популярні зимові забави якими розважалася молодь у давнину.
Цар Гори
Зверху на горі, зробленій із снігу стояв «Цар» - досвідчений боєць, якого намагалися зіштовхнути вниз молоді гравці. «Цар» відбивався від нападаючих голими руками, або дерев’яним кийком. Бійці у свою чергу використовували налигачі. Переможець отримував чоботи або кожух і рукавиці.

У ніч з 13 на 14 січня відбуваються чарівні дійства, адже цими святковими днями небеса відкриті для молитви і навколо все покривається містерією свята. Маланка – народне свято напередодні «старого Нового року», своєрідний магічний обряд з передяганням у тварин та різних фольклорних персонажів. Більшість етнологів схиляються до думки, що Маланка – це найдавніше українське свято і сягає ще неоліту. Вечір 13-го у народі називають Щедрим або Багатим. Це пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл. Найхарактернішою прикметою новорічного дійства є щедрування – народний звичай, під час якого групи щедрувальників обходять хати із побажанням щастя, здоров’я та достатку господарям. Щедрування супроводжується музикою, танцями та іграми.

Коли на землю спадає перший сніг, ми розуміємо, що зовсім швидко закінчиться старий і прийде Новий рік. Коли я згадую це веселе новорічне свято, то ніби відчуваю запах ялинки, змішаний з пахощами мандаринів та cалату олів’є. А ще були цукерки на ялинці, і горіхи, в сріблястих обгортках з цукерок чи шоколаду, і шматочки вати, і серпантин….
Новий Рік найулюбленіше свято дітей і дорослих. Його з нетерпінням чекають у кожному домі, до нього довго і ретельно готуються. В кожній оселі встановлюють ялинки, прикрашають їх різнокольоровими кульками і гірляндами. А ще бажають всім щастя і всіляких гараздів, та дарують подарунки.
Традиція святкувати Новий бере свій початок у Месопотамії. Вчені вважають, що самий перший новий рік був відсвяткований в третьому тисячолітті нашої ери. Землеробські роботи у Межиріччі розпочиналися наприкінці березня, після того, як прибувала вода в Тигрі і Євфраті. Урочисті ходи, карнавали та маскаради тривали протягом дванадцяти днів. У цей час заборонялося працювати і вершити суди.

Хоч народне прислів'я і стверджує, що сумний грудень у свято і в будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо.
В давньоруські часи початок зимового літочислення йменувався «студнем» ( так і досі офіційно користуються білоруси — «студзєнь»). Існувала й інша назва — «груднь» і означала «нерівний, покритий грудками шлях». Про це підтверджує й Іпатіївський літопис (1118 р.): «Поидоша... по грудну пути, бь бо тогда мць грудень».

9 грудня на комунальному Федорівському кладовищі міста Володимир-Волинського відбулося урочисте перепоховання останків жертв масових розстрілів періоду Другої світової війни, ексгумованих спільною українсько-польською експедицією у 2013 році на території валів городища, де тривалий час розміщувалась в'язниця НКВС.

В 2009 році розпочалися археологічні дослідження на валах городища. Під час розкопок були знайдені залишки стіни замку польського короля Казимира Великого. Проте, крім середньовічних знахідок, були виявлені масові поховання. Дослідження георадаром дало можливість встановити, що вся східна частина городища ховає в собі багато ям з людськими останками. Площа у кілька сотень квадратних метрів… І усюди, де не копни, - могили.
Була створена міжнародна археологічна експедиція. Ексгумаційні роботи розпочалися у серпні 2011 року. До середини жовтня було відкрито і ексгумовано 367 осіб. Подальші роботи через близькі морози було перенесено на наступний рік. 2012 рік дав не менш вражаючі результати – 373 людини ексгумовано і перепоховано. У 2013 році було виявлено нові не менш вражаючі поховання.

Свято Катерини можна вважати одним із найколоритніших серед жіночих свят, бо в цей день дівчата ворожать і заклинають долю. Гадання – найрізноманітніші, в залежності від регіону проживання. З давніх-давен ворожать по зорях, місяцю, на воді, вогні, за допомогою тварин, лініях долоні, сновидіннях, голосах, на свічках, на дзеркалах, квітах, зернах тощо. Дівчата, зазвичай, на ворожіння одягали найкращий одяг, чепурилися. У коси заплітали стрічки та на шию вішали гарне намисто.

2 грудня о 15 год. відбулося відкриття виставки: "Прихована історія: археологічні дослідження на Володимир-Волинському городищі у 2010-2013 роках". У виставці взяли участь краєзнавець Ярослав Царук, польські колеги доктор, археолог Домініка Семінські, магістр, історик Адам Кучинські, археологи Сергій Шабловський, Руслан Фурманюк та студенти Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім. А.Ю.Кримського і жителі міста.