У добу, коли ще не було Tinder, Facebook чи навіть телефонних дзвінків, одним із найпопулярніших способів знайомства були газети. Від другої половини ХІХ століття до середини ХХ ст. у газетних шпальтах активно публікувалися шлюбні оголошення, пропозиції знайомств, пошуки вигідних партій і навіть надання інтимних послуг - усе це було в межах звичного публічного простору. А, що поробиш? Не всі мали змогу отримати запрошення на бал, а вигідну партію – хотілося кожному.
Шлюбні оголошення: серйозні наміри на шпальтах
З чого ж все почалося? Редактор популярного в Лондоні рекламного видання «Як поліпшити господарство та торгівлю» Джон Гаутон наприкінці 1695 року опублікував перше в історії платне шлюбне оголошення. Його авторка побоялася підписатися власним іменем. Зазначила лише, що вже немолода, ніколи не була одружена і мріє бодай у старості відчути справжнє кохання. Факт викликав загальне обурення. Дійшло до того, що влада Лондона наказала відшукати авторку оголошення і запроторити її до психіатричної лікарні. Під підозру потрапило чимало старих дів. Та вину жодної з них довести не вдалося. Гаутон не видав жінку, а навпаки – став на її захист, адже кожен має отримати шанс в цьому житті бути коханим. Звісно, після такого гучного скандалу знайшлися й інші сміливці, і редакцію газети масово закидали шлюбними оголошеннями. Справи пішли так добре, що невдовзі Гаутон відкрив шлюбну агенцію. А згодом майже всі англійські газети почали друкувати такі оголошення.
Шлюбні оголошення були на шпальтах газет і на наших теренах. В російській імперії перші оголошення такого роду почали з’являтися в XVIII ст. Була навіть окрема «Брачная газета», яка потрапляла до всіх великих міст. Друкувалися матримоніальні (тобто шлюбні) тексти на останній сторінці газети, у рубриці «Дрібні оголошення» поряд з повідомленням про пошук роботи, чи купівлю-продаж речей.
У газетах публікували короткі, але досить інформативні тексти: вік, майновий стан, віросповідання, професія, і, звісно, побажання до майбутнього партнера.
Наприклад: «Панна з гарним приданим, 22 роки, римо-католичка, шукає порядного пана для створення сім’ї. Перевага – службовцю або торговцеві з маєтком».
Такі оголошення часто писали як чоловіки, так і жінки (через редакцію, звісно), а особливо активними були вдови і вдівці, або ж ті, хто жив далеко від великих міст і не мав широкого кола знайомств.
Пошук вигідної партії: шлюб як угода
Хоча слово «кохання» у деяких оголошеннях траплялося, здебільшого шлюб сприймався, як соціально-економічна угода. Часто зазначалося, що наречений або наречена «має будинок», «володіє землею», «отримує добру пенсію», або ж «може утримувати дружину». Жінки нерідко прямо вказували на своє придане –«1000 золотих», «10 моргів землі», «посаг з батьківської хати».
У свою чергу чоловіки шукали або «скромну, домашню», або «освічену і культурну» панянку, залежно від класу та амбіцій. А ще важливо: часто вказували національність або віросповідання — особливо у змішаних регіонах. В оголошеннях можна було побачити такі фрази: «тільки з українкою», «тільки єврейського віровизнання», або ж «полька, католичка, з інтелігентної родини».
Для мене справжнім відкриттям стали такі шлюбні оголошення в газеті «Glos Wlodzimierza» за 1929 рік. Збереглися лише сім примірників газети за 1929 рік і зберігаються вони в Польщі в Biblioteka Jagiellońska. Шкода, що таких оголошеннь тільки три:
«Кавалєр, одружиться з заможною паннею до 30 років. Я серйозно ставлюся до цього питання. Будь ласка, повідомте до адміністрації, псевдонім Осадник».
Наступне оголошення, напевно, збивало з ніг кожну читачку газети, адже так про себе міг написати лише самозакоханий чоловік, але щось в житті цього «Ідеала» було не так:
«Молодий, пристойний, естетик, фінансово незалежний, культурний, знавець краси, природи, мистецтва, літератури, пісень і музики, сповнений енергії та темпераменту, маючи всі моральні і фізичні чесноти, що відповідають умовам найвибагливіших жінки, одним словом «мрія біля Твоїх ніг», хотів би познайомитися з чесною, але веселою і комунікабельною, тактовною, терпляча до стерпних зовнішніх умов, з кришталевою душею - міс.
Просимо повідомити Адміністрацію «Голосу Володимира» для «Ідеал».
"20 років, блондинка, з належним виглядом, струнка, темні очі, обличчя привабливе, має всі якості душі і тіла, бажає познайомитися з cерйозним паном до 35 років, неодруженим. Шлюб не виключається. Відповіді надсилати: Володимир, поштова скринька 4, для S.G."
Коли ти маєш всі якості душі і тіла, то від кавалера хочеш тільки одного - аби не був старим. Цікаво, як склалося життя в цієї дівчини?
Не менш багатослівними були оголошення в львівському часописі «Діло». Галичани вміли себе подати, й інколи оголошення були просто неперевершеними, адже більшість чоловіків, які шукали собі пару, не соромилися говорити про те, що їм треба просто, щоб майбутня обраниця мала гроші, для його забаганок:
«Оженюся з панночкою пристійною, інтелігентно до літ 25, котрої родичі мені поможуть у вишуканню відповідної посади в банку, б більшім підприємстві промисловім або торгівельнім. Маю укінчений однорічний курс для абітурієнтів при польській торговельній академії. Зголошення прошу слати до Адміністрації під «Правник»».
Дане оголошення більше схоже на резюме в той же банк. Ніякої романтики, тільки конкретика. Мила, я одружився на тобі через твої зв’язки з солідними фірмами.
«Оженюся з панною або вдовою до літ 30, яка допоможе через рік до матури семінарії. І.К. Адміністрація»
Відомо, що матура – це атестат (останні екзамени), швидше за все семінарист погано вчився і матура йому не світила. Як відомо – гроші вирішують все. От і хлопчина нічого кращого не вигадав, як віддати своє серце і руку в обмін на атестат зрілості.
«Українець, промисловець, літ 28, брюнет, пристійний, живої вдачі, посідає власний дім на селі і склеп. Ожениться з дівчиною українкою, гарною блондинкою, інтелігентною, господинею і багатою, або бездітною вдовою до літ 25. Кравчині мають першенство. Голошення прав з фотографією слати до Ред. «Діла» під О. Н. нежонатий.»
Ось тут комплект ідеала на все життя і магазин має, і хату, і промисел. Але, мабуть, на селі не було жодної багатої блондинки, яка б вхопила «бика за роги». І чітке пояснення – бідні не пишіть, чоловік шукає багату та ще й, щоб його обшивала!
«Молодець з університетським образованням, 100 тис місячної платні, власний дім, 3 міліони річного доходу з підприємства – нав’яже переписку з інтелігентною панною лагідної вдачі, котра позичить йому сейчас за порукою 5 млн мп до розширення підприємства. Посередництво свояків і родичів буде мило прийняте. Зголошуватися до Адміністрації для Віктора.»
Сподіваюся в нашого молодця з університетським образованням не закрилося підприємство…
«Газдиня, інтелігентна, чесна, лагідної вдачі, дуже добра і ощадна кухарка, особа молода і симпатична найде вигідне приміщення у самітнього. Фото пожадане. Відповіді до Адм. Під Місто 35».
Жінки писали більш конкретніше, з оголошення зрозуміло, що пані не мала де жити. Від чоловіка хотіла лише одне – житло.
«Маю сина. Молодий, здоровий, гарний і тверезий. Греко-католик без майна, праці і допомоги. Є абсольвентом 3 літної школи торговельної. Шукаю для нього товаришки життя в краю і на чужині, яка би дала відповідь на отсі питання: 1) Проти чого я повинен виступати і чим переважно заниматися, щоби творити добро? (хотяби не було кінця для мого життя тут на землі); 2) Що є видимим регулятором світа для того житя? Кандидатки в віці 18-40 літ. Віроісповідання обоятне. Непонижені на чести, здорові на розведені. Надіслана влучна відповідь або найгарнійша буде принята. А котраби мої питання незмінила а поправила і дала добру відповідь та перша. Слабші розвязки без відповіди і позістают моєю власностю. Час до 1/VІІІ.1930 р. на адресу часопису “Неділя” під “Спільна Праця” Г.В. Передрук дозволений!
Таке чудове оголошення було розміщено в тижневику «Неділя» 22 червня 1930 року. Постає питання хто ж тут цікавіший? Мама чи син? І мені дуже хотілося б знати, як склалася доля цього чоловіка.
«Коштовний перл, в особі молодого, елегантного, цікавого пана з видним, забезпеченим становищем, гине у безплідних пошуках ідеалу. Його врятувати і з ним знайти щастя у шлюбі може гарна, видна, шикарна особа із засобами. Детально, закритими: Одеса, Поштамт, попер. бив. ск. про. №3236».
Це оголошення було розміщено в «Одеській шлюбній газеті», 5 січня 1914. Коштовний перл шукав свою половинку, яка б його врятувала. Що ж, принаймні написано гарно.
«Бувший старшина літ 26, з майном, бажає нав’язати зносини з панною або вдовою котра мала би власну аптику, торговлю, реставрацію або щось подібного. Ласкаві зголошення неанонімові слати під «Буковинець» до Адм. «Діла» до 21 мая п.р.»
Злогосіться, що зараз жінка з власною аптекою – це скарб, враховуючи ціни на таблетки. Таку б посватав кожен. Тим паче, що кавалер навіть не вказує, якої зовнішності має бути його обраниця чи якими рисами характеру має володіти. Його інтерес суто бізнесовий.
Інтимні послуги: замовлення через газету
Під виглядом «знайомств» у газетах часто ховалися пропозиції інтимного характеру. Особливо це поширилося у 1920-1930-х роках, коли моральні норми дещо пом’якшились, а міграція й урбанізація спричинили появу нових соціальних феноменів. Фрази на кшталт: «Молода вдова, 28 років, сумує за приємним товариством. Листування конфіденційне.» «Панна шукає покровителя, готова до переїзду.» Такі оголошення в культурному контексті мали подвійне значення. Це могла бути як самотня жінка, так і працівниця секс-індустрії.
Ось декілька оголошень з «Шлюбної газети» з Одеси:
«Прийшов, побачив, переміг – сказав Цезар. Я студент, хочу також побачити і перемогти». (1913. № 5)
"Девушка без прошлого с безукоризненной репутацией, но не имеющая никаких средств, хочет отдать все, что имеет, тому, кто одолжит ей 200 руб.".
«Старша панна, властителька реальности хотіла би пізнати мужчину середнього віку спокійного. Зголошення Орися Шрам poste restante. Дрогобич.»
Пані Орися італійською написала де їй залишати листи. В Дрогобичі на пошті! Пані Орися не просить одружитися з нею, вона лише хоче пізнати мужчину. Це оголошення, ймовірно, носить виключно інтимний характер.
Відповідати на оголошення можна було через редакцію: адреса не публікувалася напряму, часто ставили шифр - наприклад, «Оголошення №2841» або «Листи надсилати до редакції з поміткою «Пан із провінції»”.
Редактори іноді виконували функцію своєрідних посередників - пересилали листи, стежили за тим, щоб не було шахрайства. Проте повністю виключити обман було неможливо - деякі «панни з посагом» виявлялися вигадкою, а «успішні підприємці» - п’яницями або шахраями. Не всі оголошення були серйозними. Деякі читачі (особливо в 1930-х) публікували гумористичні або сатиричні тексти, на кшталт:
«Шукаю пані з фабрикою або великим винним погребом. Вік, краса й інтелект - другорядні.» Або ж: «Пан, що втік від трьох жінок, шукає четверту - може, пощастить!»
«Навіщо брехати, п’ю, курю, граю в карти – но все в міру. Отримую на державній службі біля 2-х тис. в рік. Високий шатен. Хочу зустріти вірну жінку, симпатичного друга. Ціль – шлюб. Листи писати: «Шлюбна газета» для пересилки № 2867»
Шлюбні та інтимні оголошення кінця ХІХ - середини ХХ століття - це не лише спосіб знайомства, а й уявлень про любов, мораль, економіку і навіть політику. Через них можна простежити зміну гендерних ролей, вплив війни, урбанізації, еміграції, і навіть перших хвиль емансипації. Ці тексти - своєрідні соціальні розповіді, де між рядками можна прочитати набагато більше, ніж просто бажання знайти «супутника життя».
Орися Вознюк - завсектору адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шлюбні оголошення: серйозні наміри на шпальтах
З чого ж все почалося? Редактор популярного в Лондоні рекламного видання «Як поліпшити господарство та торгівлю» Джон Гаутон наприкінці 1695 року опублікував перше в історії платне шлюбне оголошення. Його авторка побоялася підписатися власним іменем. Зазначила лише, що вже немолода, ніколи не була одружена і мріє бодай у старості відчути справжнє кохання. Факт викликав загальне обурення. Дійшло до того, що влада Лондона наказала відшукати авторку оголошення і запроторити її до психіатричної лікарні. Під підозру потрапило чимало старих дів. Та вину жодної з них довести не вдалося. Гаутон не видав жінку, а навпаки – став на її захист, адже кожен має отримати шанс в цьому житті бути коханим. Звісно, після такого гучного скандалу знайшлися й інші сміливці, і редакцію газети масово закидали шлюбними оголошеннями. Справи пішли так добре, що невдовзі Гаутон відкрив шлюбну агенцію. А згодом майже всі англійські газети почали друкувати такі оголошення.
Шлюбні оголошення були на шпальтах газет і на наших теренах. В російській імперії перші оголошення такого роду почали з’являтися в XVIII ст. Була навіть окрема «Брачная газета», яка потрапляла до всіх великих міст. Друкувалися матримоніальні (тобто шлюбні) тексти на останній сторінці газети, у рубриці «Дрібні оголошення» поряд з повідомленням про пошук роботи, чи купівлю-продаж речей.
У газетах публікували короткі, але досить інформативні тексти: вік, майновий стан, віросповідання, професія, і, звісно, побажання до майбутнього партнера.
Наприклад: «Панна з гарним приданим, 22 роки, римо-католичка, шукає порядного пана для створення сім’ї. Перевага – службовцю або торговцеві з маєтком».
Такі оголошення часто писали як чоловіки, так і жінки (через редакцію, звісно), а особливо активними були вдови і вдівці, або ж ті, хто жив далеко від великих міст і не мав широкого кола знайомств.
Пошук вигідної партії: шлюб як угода
Хоча слово «кохання» у деяких оголошеннях траплялося, здебільшого шлюб сприймався, як соціально-економічна угода. Часто зазначалося, що наречений або наречена «має будинок», «володіє землею», «отримує добру пенсію», або ж «може утримувати дружину». Жінки нерідко прямо вказували на своє придане –«1000 золотих», «10 моргів землі», «посаг з батьківської хати».
У свою чергу чоловіки шукали або «скромну, домашню», або «освічену і культурну» панянку, залежно від класу та амбіцій. А ще важливо: часто вказували національність або віросповідання — особливо у змішаних регіонах. В оголошеннях можна було побачити такі фрази: «тільки з українкою», «тільки єврейського віровизнання», або ж «полька, католичка, з інтелігентної родини».
Для мене справжнім відкриттям стали такі шлюбні оголошення в газеті «Glos Wlodzimierza» за 1929 рік. Збереглися лише сім примірників газети за 1929 рік і зберігаються вони в Польщі в Biblioteka Jagiellońska. Шкода, що таких оголошеннь тільки три:
«Кавалєр, одружиться з заможною паннею до 30 років. Я серйозно ставлюся до цього питання. Будь ласка, повідомте до адміністрації, псевдонім Осадник».
Наступне оголошення, напевно, збивало з ніг кожну читачку газети, адже так про себе міг написати лише самозакоханий чоловік, але щось в житті цього «Ідеала» було не так:
«Молодий, пристойний, естетик, фінансово незалежний, культурний, знавець краси, природи, мистецтва, літератури, пісень і музики, сповнений енергії та темпераменту, маючи всі моральні і фізичні чесноти, що відповідають умовам найвибагливіших жінки, одним словом «мрія біля Твоїх ніг», хотів би познайомитися з чесною, але веселою і комунікабельною, тактовною, терпляча до стерпних зовнішніх умов, з кришталевою душею - міс.
Просимо повідомити Адміністрацію «Голосу Володимира» для «Ідеал».
"20 років, блондинка, з належним виглядом, струнка, темні очі, обличчя привабливе, має всі якості душі і тіла, бажає познайомитися з cерйозним паном до 35 років, неодруженим. Шлюб не виключається. Відповіді надсилати: Володимир, поштова скринька 4, для S.G."
Коли ти маєш всі якості душі і тіла, то від кавалера хочеш тільки одного - аби не був старим. Цікаво, як склалося життя в цієї дівчини?
Не менш багатослівними були оголошення в львівському часописі «Діло». Галичани вміли себе подати, й інколи оголошення були просто неперевершеними, адже більшість чоловіків, які шукали собі пару, не соромилися говорити про те, що їм треба просто, щоб майбутня обраниця мала гроші, для його забаганок:
«Оженюся з панночкою пристійною, інтелігентно до літ 25, котрої родичі мені поможуть у вишуканню відповідної посади в банку, б більшім підприємстві промисловім або торгівельнім. Маю укінчений однорічний курс для абітурієнтів при польській торговельній академії. Зголошення прошу слати до Адміністрації під «Правник»».
Дане оголошення більше схоже на резюме в той же банк. Ніякої романтики, тільки конкретика. Мила, я одружився на тобі через твої зв’язки з солідними фірмами.
«Оженюся з панною або вдовою до літ 30, яка допоможе через рік до матури семінарії. І.К. Адміністрація»
Відомо, що матура – це атестат (останні екзамени), швидше за все семінарист погано вчився і матура йому не світила. Як відомо – гроші вирішують все. От і хлопчина нічого кращого не вигадав, як віддати своє серце і руку в обмін на атестат зрілості.
«Українець, промисловець, літ 28, брюнет, пристійний, живої вдачі, посідає власний дім на селі і склеп. Ожениться з дівчиною українкою, гарною блондинкою, інтелігентною, господинею і багатою, або бездітною вдовою до літ 25. Кравчині мають першенство. Голошення прав з фотографією слати до Ред. «Діла» під О. Н. нежонатий.»
Ось тут комплект ідеала на все життя і магазин має, і хату, і промисел. Але, мабуть, на селі не було жодної багатої блондинки, яка б вхопила «бика за роги». І чітке пояснення – бідні не пишіть, чоловік шукає багату та ще й, щоб його обшивала!
«Молодець з університетським образованням, 100 тис місячної платні, власний дім, 3 міліони річного доходу з підприємства – нав’яже переписку з інтелігентною панною лагідної вдачі, котра позичить йому сейчас за порукою 5 млн мп до розширення підприємства. Посередництво свояків і родичів буде мило прийняте. Зголошуватися до Адміністрації для Віктора.»
Сподіваюся в нашого молодця з університетським образованням не закрилося підприємство…
«Газдиня, інтелігентна, чесна, лагідної вдачі, дуже добра і ощадна кухарка, особа молода і симпатична найде вигідне приміщення у самітнього. Фото пожадане. Відповіді до Адм. Під Місто 35».
Жінки писали більш конкретніше, з оголошення зрозуміло, що пані не мала де жити. Від чоловіка хотіла лише одне – житло.
«Маю сина. Молодий, здоровий, гарний і тверезий. Греко-католик без майна, праці і допомоги. Є абсольвентом 3 літної школи торговельної. Шукаю для нього товаришки життя в краю і на чужині, яка би дала відповідь на отсі питання: 1) Проти чого я повинен виступати і чим переважно заниматися, щоби творити добро? (хотяби не було кінця для мого життя тут на землі); 2) Що є видимим регулятором світа для того житя? Кандидатки в віці 18-40 літ. Віроісповідання обоятне. Непонижені на чести, здорові на розведені. Надіслана влучна відповідь або найгарнійша буде принята. А котраби мої питання незмінила а поправила і дала добру відповідь та перша. Слабші розвязки без відповіди і позістают моєю власностю. Час до 1/VІІІ.1930 р. на адресу часопису “Неділя” під “Спільна Праця” Г.В. Передрук дозволений!
Таке чудове оголошення було розміщено в тижневику «Неділя» 22 червня 1930 року. Постає питання хто ж тут цікавіший? Мама чи син? І мені дуже хотілося б знати, як склалася доля цього чоловіка.
«Коштовний перл, в особі молодого, елегантного, цікавого пана з видним, забезпеченим становищем, гине у безплідних пошуках ідеалу. Його врятувати і з ним знайти щастя у шлюбі може гарна, видна, шикарна особа із засобами. Детально, закритими: Одеса, Поштамт, попер. бив. ск. про. №3236».
Це оголошення було розміщено в «Одеській шлюбній газеті», 5 січня 1914. Коштовний перл шукав свою половинку, яка б його врятувала. Що ж, принаймні написано гарно.
«Бувший старшина літ 26, з майном, бажає нав’язати зносини з панною або вдовою котра мала би власну аптику, торговлю, реставрацію або щось подібного. Ласкаві зголошення неанонімові слати під «Буковинець» до Адм. «Діла» до 21 мая п.р.»
Злогосіться, що зараз жінка з власною аптекою – це скарб, враховуючи ціни на таблетки. Таку б посватав кожен. Тим паче, що кавалер навіть не вказує, якої зовнішності має бути його обраниця чи якими рисами характеру має володіти. Його інтерес суто бізнесовий.
Інтимні послуги: замовлення через газету
Під виглядом «знайомств» у газетах часто ховалися пропозиції інтимного характеру. Особливо це поширилося у 1920-1930-х роках, коли моральні норми дещо пом’якшились, а міграція й урбанізація спричинили появу нових соціальних феноменів. Фрази на кшталт: «Молода вдова, 28 років, сумує за приємним товариством. Листування конфіденційне.» «Панна шукає покровителя, готова до переїзду.» Такі оголошення в культурному контексті мали подвійне значення. Це могла бути як самотня жінка, так і працівниця секс-індустрії.
Ось декілька оголошень з «Шлюбної газети» з Одеси:
«Прийшов, побачив, переміг – сказав Цезар. Я студент, хочу також побачити і перемогти». (1913. № 5)
"Девушка без прошлого с безукоризненной репутацией, но не имеющая никаких средств, хочет отдать все, что имеет, тому, кто одолжит ей 200 руб.".
«Старша панна, властителька реальности хотіла би пізнати мужчину середнього віку спокійного. Зголошення Орися Шрам poste restante. Дрогобич.»
Пані Орися італійською написала де їй залишати листи. В Дрогобичі на пошті! Пані Орися не просить одружитися з нею, вона лише хоче пізнати мужчину. Це оголошення, ймовірно, носить виключно інтимний характер.
Відповідати на оголошення можна було через редакцію: адреса не публікувалася напряму, часто ставили шифр - наприклад, «Оголошення №2841» або «Листи надсилати до редакції з поміткою «Пан із провінції»”.
Редактори іноді виконували функцію своєрідних посередників - пересилали листи, стежили за тим, щоб не було шахрайства. Проте повністю виключити обман було неможливо - деякі «панни з посагом» виявлялися вигадкою, а «успішні підприємці» - п’яницями або шахраями. Не всі оголошення були серйозними. Деякі читачі (особливо в 1930-х) публікували гумористичні або сатиричні тексти, на кшталт:
«Шукаю пані з фабрикою або великим винним погребом. Вік, краса й інтелект - другорядні.» Або ж: «Пан, що втік від трьох жінок, шукає четверту - може, пощастить!»
«Навіщо брехати, п’ю, курю, граю в карти – но все в міру. Отримую на державній службі біля 2-х тис. в рік. Високий шатен. Хочу зустріти вірну жінку, симпатичного друга. Ціль – шлюб. Листи писати: «Шлюбна газета» для пересилки № 2867»
Шлюбні та інтимні оголошення кінця ХІХ - середини ХХ століття - це не лише спосіб знайомства, а й уявлень про любов, мораль, економіку і навіть політику. Через них можна простежити зміну гендерних ролей, вплив війни, урбанізації, еміграції, і навіть перших хвиль емансипації. Ці тексти - своєрідні соціальні розповіді, де між рядками можна прочитати набагато більше, ніж просто бажання знайти «супутника життя».
Орися Вознюк - завсектору адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"
