Традиційно на січень припадає найбільше свят. Це пов'язано не тільки з різдвяною обрядовістю. Зимовий період дозволяв селянам відпочити від тяжкої фізичної праці, насамперед землеробської. Оскільки вільного часу взимку було вдосталь, його заповнювали різноманітними формами дозвілля. В рухливих іграх, танцях, змаганнях молодь вдо¬сконалювала свої природні можливості.
Отже, зараз саме час згадати про самі популярні зимові забави якими розважалася молодь у давнину.
Цар Гори
Зверху на горі, зробленій із снігу стояв «Цар» - досвідчений боєць, якого намагалися зіштовхнути вниз молоді гравці. «Цар» відбивався від нападаючих голими руками, або дерев’яним кийком. Бійці у свою чергу використовували налигачі. Переможець отримував чоботи або кожух і рукавиці.

14 жовтня – свято Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці.
На Покрову у давнину розпочинався весільний сезон. Цього дня до церкви поспішали вдови, самотні жінки і дівчата, яким хотілося вийти заміж. Вони молилися про те, щоб стати під покров Богородиці. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.Дівки, яким набридло дівувати, в свято Покрови потайки просять: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».

Непомітно, але впевнено увійшла в свої права осінь, яку ознаменував один з найшанованіших у слов'ян місяців — жовтень. У цю пору прозорішими стають ліси, замовкає пташиний спів, ранками трава вкривається густою памороззю, а дошкульний північний вітер нагадує, що скоро і зима прийде. У жовтні коротшають дні й довшими стають ночі.

Вересень — рум'янець року.
Вересень - “вересовий місяць”, тобто час збирання вересового меду та винограду. Назва першого місяця осені пов'язана з вересом — рослиною,досить поширеною у нашій місцевості.1 Цей вічнозелений кущ, що цвіте з серпня і до кінця жовтня. Вересовий мед має гіркуватий присмак. Але у французів він вважається справжнім делікатесом.Отже, на думку філологів, назва початкового місяця осені безпосередньо пов'язана з буйним цвітінням вересу. Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася на початку минулого століття. До цього в кожному регіоні були свої, назви. У давньоруській мові цей місяць називався руєн, а по-народному — ревун. Поряд з цим вживалася і назва зарев. За твердженням мовознавців,ці назви походять від жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя) та руєнія (ревіння) оленів і лосів, які влаштовували цієї пори шлюбні герці.

Жили на Росі чи Славуті славні поляни Житий і Добрина. І народилося в них дві доньки – чарівні, як богині. Одна з’явилася на світ у Полі під час весняних робіт, тож нарекли волхви її Поляною, або Полею. А друга народилася тоді, коли Добрина пішла прати до води у долину. Тож дівчину так і назвали Додолою.
Поля була старша і така гарна, що навіть старі волхви не могли відвести од неї погляду. Її палко полюбив юнак з Роденя – прудконогий Стриба. Переможець молодецьких змагів, Стриба багато подвигів учинив на честь красуні й дістав право взяти її собі у жони. Та чарівну Поляну вздрів з небес сам Перун. І розтопилося серце громовержця. Уперше в своєму вічному житті закохався грізний Бог блискавки й грому.

Український народний календар місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачає відповідно до конкретних умов даного регіону всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі. Це енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Українські календарні традиції, звичаї, обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ідентичність. Саме календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.