У 1946 році в місті Ухта Комі слідчими органами Міністерства державної безпеки СРСР було переглянуто кримінальну справу проти громадянки Матвєєвої Стефанії Адамівни – жительки м. Володимир. Документ, що дійшов до наших днів у вигляді слідчої справи, дозволяє зазирнути всередину механізму радянських репресій у перші повоєнні роки.
Справу оформлено за всіма канонами тогочасної бюрократії: титульний аркуш із позначенням НКВС, внутрішній опис документів, а також постанова про прийняття справи до провадження. Уже з перших сторінок видно - перед нами не виняток, а типовий продукт системи. Таких справ було тисячі…
У постанові, датованій 12 січня 1945 роком, зазначено, що молодший лейтенант держбезпеки у м. Володимирі Дудін, розглянувши матеріали, встановив наявність «злочинної діяльності» з боку Матвєєвої Стефанії:
Матвєєва С.А. систематически проводит сред населения м. Вол-Волинська антисовєтську профашиську агитацию, восхваля немецкюу армию и возводя к/р клєвєту по отношению Красной Армии.
Йдеться про звинувачення за статтею 54-10 кримінального кодексу, які в тогочасній практиці найчастіше означали політичні злочини - антирадянську діяльність, контрреволюцію або «ворожу агітацію». Саме такі формулювання масово застосовувалися органами НКВД-МДБ проти цивільного населення, особливо в регіонах Заходу України.
З анкети арештованої ми бачимо, що за національністю вона полька, 1920 року народження, уродженка села Вара Бжузовського району Львівської області (нині село на території Польщі). Проживала у м. Володимир за адресою вул. Оваденська, 37-а. 6 класів освіти. Закінчила курси санітарки. Чоловік Матвєєв Захар Мітєєвич – служив в Червоній Армії, з 1941 року вважається зниклим безвісти. Проживала разом з батьками: Кулен Адам Михайлович – працівник пекарні. Мати – Кулен Тереза Яківна - домогосподарка. Молодші брати Карл і Тадеуш. Сестри: Євгенія Жиленьова – заарештована німцями, Цецилія Кулен – виїхала за Буг.
Під час німецької окупації працювала поваром у військовій частині. На 5 місяців була вивезена в Німеччину, повернулася додому через вагітність. Подальша доля дитини невідома. Про неї нема згадок, ймовірно дитина народилася мертвою або невдовзі померла.
Документ також містить опис майна: подушка, перина, покривало, одне пальто, скатертина, ліжко, сукня …
Проти Матвєєвої свідчило декілька сусідів, звинувачуючи жінку в тому, що вона зустрічалася з німцями. У справі згадується чоловік з прізвищем Аух, сам він росіянин з Одеси, але працював на німецьку розвідку (був перекладачем). Матвєєва ж запевняла, що зустрічалася з ним декілька разів, натомість її подруга Дудкова Яніна мала більш тісні відносини з Аухом Андрієм. Арештована вказує, що боялася його і одного разу мін прислав їй лист, написаний німецькою мовою та фотографію. Вона це все порвала.
Свідки Брикса і Франзяк стверджували на допиті, що Матвєєва каталася з німцями на машині. Арештована все заперечувала і говорила, що вона не знає цих свідків і не згідна з їхніми показанями. З кількості заперечень, які дає Матвєєва у справі, можна стверджувати, що вона була мужньою і сильною жінкою. Вона не визнала себе винною і сотні раз це повторила. Справа тріщала по швах, адже як такого складу злочину у її діяннях не було.
Але Дудін, уповноважений Вол-Волинського НКВС був непохитний. Цікаво скільки людських життів він згубив? Під документом про направлення Матвєєвої С.А. в табір стоять підписи ще і начальника Вол-Волинського НКВС Прочухана та начальника слідчого відділу УНКДБ по ВО полковника Рафаеля.
Її засудили на 5 років таборів ГУЛАГу в м. Ухта Республіка Комі.
11 серпня 1946 року справу Матвєєвої переглянули і зрозуміли, що вона не містить складу злочину, а показання проти неї Франзяк є несуттєвими. Слідчий капітан МДБ Кудімов постановив: міру покарання – тримання під вартою змінити, звільнивши її з під арешту. Матвєєва С. А. була звільнена 15 жовтня 1946 року.
Жінці безумовно пощастило. Її звільнили. Кримінальна справа на цьому завершується. Як склалася її доля - невідомо. Каральна репресивна машина забрала у неї 1 рік та 10 місяців життя. У підсумку справа Матвєєвої постає не як історія окремої жінки, а як ілюстрація ширшого явища. Це приклад того, як у повоєнному СРСР працювала машина терору: через формальні постанови, розмиті обвинувачення і повний контроль над долею людини.
Матеріал підготувала Орися Вознюк
Справу оформлено за всіма канонами тогочасної бюрократії: титульний аркуш із позначенням НКВС, внутрішній опис документів, а також постанова про прийняття справи до провадження. Уже з перших сторінок видно - перед нами не виняток, а типовий продукт системи. Таких справ було тисячі…
У постанові, датованій 12 січня 1945 роком, зазначено, що молодший лейтенант держбезпеки у м. Володимирі Дудін, розглянувши матеріали, встановив наявність «злочинної діяльності» з боку Матвєєвої Стефанії:
Матвєєва С.А. систематически проводит сред населения м. Вол-Волинська антисовєтську профашиську агитацию, восхваля немецкюу армию и возводя к/р клєвєту по отношению Красной Армии.
Йдеться про звинувачення за статтею 54-10 кримінального кодексу, які в тогочасній практиці найчастіше означали політичні злочини - антирадянську діяльність, контрреволюцію або «ворожу агітацію». Саме такі формулювання масово застосовувалися органами НКВД-МДБ проти цивільного населення, особливо в регіонах Заходу України.
З анкети арештованої ми бачимо, що за національністю вона полька, 1920 року народження, уродженка села Вара Бжузовського району Львівської області (нині село на території Польщі). Проживала у м. Володимир за адресою вул. Оваденська, 37-а. 6 класів освіти. Закінчила курси санітарки. Чоловік Матвєєв Захар Мітєєвич – служив в Червоній Армії, з 1941 року вважається зниклим безвісти. Проживала разом з батьками: Кулен Адам Михайлович – працівник пекарні. Мати – Кулен Тереза Яківна - домогосподарка. Молодші брати Карл і Тадеуш. Сестри: Євгенія Жиленьова – заарештована німцями, Цецилія Кулен – виїхала за Буг.
Під час німецької окупації працювала поваром у військовій частині. На 5 місяців була вивезена в Німеччину, повернулася додому через вагітність. Подальша доля дитини невідома. Про неї нема згадок, ймовірно дитина народилася мертвою або невдовзі померла.
Документ також містить опис майна: подушка, перина, покривало, одне пальто, скатертина, ліжко, сукня …
Проти Матвєєвої свідчило декілька сусідів, звинувачуючи жінку в тому, що вона зустрічалася з німцями. У справі згадується чоловік з прізвищем Аух, сам він росіянин з Одеси, але працював на німецьку розвідку (був перекладачем). Матвєєва ж запевняла, що зустрічалася з ним декілька разів, натомість її подруга Дудкова Яніна мала більш тісні відносини з Аухом Андрієм. Арештована вказує, що боялася його і одного разу мін прислав їй лист, написаний німецькою мовою та фотографію. Вона це все порвала.
Свідки Брикса і Франзяк стверджували на допиті, що Матвєєва каталася з німцями на машині. Арештована все заперечувала і говорила, що вона не знає цих свідків і не згідна з їхніми показанями. З кількості заперечень, які дає Матвєєва у справі, можна стверджувати, що вона була мужньою і сильною жінкою. Вона не визнала себе винною і сотні раз це повторила. Справа тріщала по швах, адже як такого складу злочину у її діяннях не було.
Але Дудін, уповноважений Вол-Волинського НКВС був непохитний. Цікаво скільки людських життів він згубив? Під документом про направлення Матвєєвої С.А. в табір стоять підписи ще і начальника Вол-Волинського НКВС Прочухана та начальника слідчого відділу УНКДБ по ВО полковника Рафаеля.
Її засудили на 5 років таборів ГУЛАГу в м. Ухта Республіка Комі.
11 серпня 1946 року справу Матвєєвої переглянули і зрозуміли, що вона не містить складу злочину, а показання проти неї Франзяк є несуттєвими. Слідчий капітан МДБ Кудімов постановив: міру покарання – тримання під вартою змінити, звільнивши її з під арешту. Матвєєва С. А. була звільнена 15 жовтня 1946 року.
Жінці безумовно пощастило. Її звільнили. Кримінальна справа на цьому завершується. Як склалася її доля - невідомо. Каральна репресивна машина забрала у неї 1 рік та 10 місяців життя. У підсумку справа Матвєєвої постає не як історія окремої жінки, а як ілюстрація ширшого явища. Це приклад того, як у повоєнному СРСР працювала машина терору: через формальні постанови, розмиті обвинувачення і повний контроль над долею людини.
Матеріал підготувала Орися Вознюк
