Поблизу річки Луга, між міським замком і Василівською церквою, на Луцькій вулиці є невеличкий пагорб. На цьому пагорбі до 1859 року стояла Введенська церква. В цьому році вона згоріла і після пожежі не відновлювалася. Серед речей котрі належали Введенській церкві, за словами протоієрея С. Косовища - був дзвін, нібито з написом, що він відлитий у 1346 році, якщо це правильно, то можна припустити, що церква побудована не раніше першої половини XIV ст. Документальне існування Введенської церкви підтверджується тільки з 1558 року, під яким вона перший раз згадується в актах.
В актах від 3 лютого 1584 року згадується священик Введенської церкви Микита, який заявляє, що він не може з’явитися на шлюборозлучний процес Василя Загоровського. [1] В 1589 року Іван Обух-Вощатинський орендував у введенського священика Микити «острів, поля, землі церковні церкви святого Введеня, які лежать на горі Середній за дорогою Володимирською, до болота і до гаю Верхнівського».[2]
Введенська церква залишалася православною майже до останнього. Ще в 1664 року в актах згадується с. Теодор Шомаковський «пресвітер Введенський, протопіп православний Володимирський». Факт приналежності її православним в кінці XVIII ст. підтверджується також грамотою митрополита Гедеона князя Четвертинського від 21 травня 1687 року, що зберігалася за словами прот. Косовича в цій церкві до 1843року.
Церква була невелика трьохглавна дерев’яна, складена із товстих соснових колод. Останній раз вона поновлялася в 1839 році. Нині вона не існує.[3]
Головна святиня Введенської церкви – образ Божої Матері зберігається в Василівській церкві.

1. Архів пд-зах Росії, ч.1 т.1, стр. 188
2. Актова книга Київського центрального Архіву, № 965, л.215
3 Дверницький «Памятники древнего православия в г. Владимире-Волынском» стр. 28-29