Ім’я відомого історика, професора, археолога та уродженця міста Володимира Олександра Цинкаловського – відоме усім науковцям та дослідникам історії Волині та України. Його племінниця, дочка сестри Олени – Наталія Грабарчук, продовжила справу свого дядька, примноживши його краєзнавчу діяльність. Наталія Назарівна є берегинею володимирської історії. Вона живий свідок історії, адже особисте життя та життя її роду – це величезний пласт історії протяжністю більш ніж два століття.
Наталя Назарівна – остання гілка колись величезного роду Цинкаловських у нашому місті (її онуки та правнуки проживають у Німеччині). Чимало інформації про життя і діяльність Цинкаловського, про те, яким було наше місто в міжвоєнний період, вже сучасні дослідники дізналися з її розповідей.
Дитинство маленької Наталі минуло на вулиці Островецькій (тепер – вулиця 14 князівської бригади). У будинку Цинкаловських, завше збиралася українська інтелігенція, просвітяни, вчителі, художники та вільнодумці. Тож, перебуваючи в такій атмосфері, Наталя зростала у патріотичному колі. Завдяки їй місто відкрило для себе правдиву сторінку історії про родину Арсена та Ніни Річинських, про сестер Березовських, нащадків французького роду Корбіних, про долю поборника українців, посла до польського сейму священника Доміана Герштанського, про родину колишнього мера міста Івана Казимировича Зубовича, який залишив по собі величезну спадщину (будинки з червоної цегли), про вчителя Модеста Звойницького, несправедливо репресованого й страченого, про родину художника Володимира Караваєва, про першого голову «Просвіти» Станіслава Полянського, про членів ОУН Комаревичів, доктора філософії Івана Коровицького, козацький рід Жуйводів, мера міста Євгена Черановського та багато інших.