На шляху до ХХ ст., світ прагнув змін. Країни проводили реформи, прагнули задовольнити інтереси всіх верств населення. Все більшим захистом держави користувалася приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та ті чи інші ініціативи.
Світовим центром науки і культури була Європа. Нові відкриття швидко запроваджувалися у виробництво, покращувалася медицина, прогресувала наука і все більше задовольнялися потреби населення. Та не скрізь…
Володимир-Волинський залишався під окупацією Російської імперії, яка лише двайливо нарощувала кількість військових, забуваючи про тротуари, дороги, громадські вбиральні, а найбільше про промисловість.
Як згадує Олександр Цинкаловський у своїй книзі «Княжий город Володимир»: «За російських часів місто Володимир довго було забуте, брудне, без мощених шляхів, хідників, і лише численні гарнізони, які Росія тримала на пограниччі Австрії, почали згодом оживляти місто і його торгівлю. Ожило воно головно з 1908 рокку, коли побудовано воєнну залізницю, що сполучала Володимир з Ковлем…»