Прадід Трофим Прусицький приїхав до Володимира разом з батьком Ізидором і сестрами: Александрою (пізніше вийшла заміж за Мика) і Ельжбетою (пізніше вийшла заміж за Галасюка), саме тоді коли в Росії тривала
громадянська війна (1917-1922 рр.).
Польські вояки на вулиці Ковельській, м. Володимир-Волинський
Прадід у війську польському
Прадід Трофим спочатку відслужив у 1 Полку Артилерії Протиповітряної оборони в 3-му Батальйоні. Пізніше залишився працювати на залізниці разом зі своїм другом, колійним обхідником, Тихоном Максимовичем Ткачуком.
З приятелем Тихоном Ткачуком, 1924 рік
Прабабця Станіслава Прусицька з дому Вєчорек, займалася господарством та дітьми. Було четверо дітей: Микола – мій дід, Валентина (народилася в 1936 році) і двоє померлих у дитинстві хлопців: Владислав і Єжи.
Прабабця Станіслава Прусицька
Мій дід Микола Прусицкий народився в Володимирі в 1931 році. Зі спогадів діда знаю, що мешкав він у кам’яниці поблизу ринку. В будинку часто бували гості: залізничники, військові, лікарі. Там жили до 1939 року. Пізніше
прадід купив будинок у селі Верба.
Микола Прусицький
Дитинство діда пройшло у Володимирі. Разом з батьками та сестрою виїхав звідси зимою 1942 року до Горичева Польського в Польщу. Дідусь сильно постраждав під час втечі. Мав відморожені долоні і стопи. Однак вдалося їх врятувати. З розповідей дідуся пам’ятаю три випадки: Дідусь згадував, як колись їхав на коні. Швидше за все він взяв його без дозволу батьків. Кінь понісся і дідусь впав та сильно забився. Коля, саме так називали мого дідуся приятелі з дитинства, любив ловити рибу. Разом з друзями часто вибиралися на річку Лугу.
Одного разу, хлопці вирішили пожартувати над дідусем. Вони знали, що він боїться купатися та й вкинули його в воду. Коли побачили, що він почав тонути, помогли йому вибратися на берег.
Прабабця Станіслава з подругами
Недалеко від місця, де я жила разом з дідусем, був аеродром. Одного дня, стояли ми на подвір’ї і над нашими головами пролетіло кілька літаків. Дідусь побачив їх і розповів мені якого то роду літаки. І по трохи згадував собі літо 1941 року. Казав, що разом з друзями був на дворі, коли раптово почув сильний вибух. Спочатку, роздивлялися по вулиці, а потім глянули вгору. Дідусь згадував, що небо було чорне від німецьких літаків, які летіли на СРСР. Саме в ці дні почалася війна.
Прабабця Станіслава по центру з квітами
м. Замостя (Республіка Польща), липень 2018 року
громадянська війна (1917-1922 рр.).
Прадід Трофим спочатку відслужив у 1 Полку Артилерії Протиповітряної оборони в 3-му Батальйоні. Пізніше залишився працювати на залізниці разом зі своїм другом, колійним обхідником, Тихоном Максимовичем Ткачуком.
Прабабця Станіслава Прусицька з дому Вєчорек, займалася господарством та дітьми. Було четверо дітей: Микола – мій дід, Валентина (народилася в 1936 році) і двоє померлих у дитинстві хлопців: Владислав і Єжи.
Мій дід Микола Прусицкий народився в Володимирі в 1931 році. Зі спогадів діда знаю, що мешкав він у кам’яниці поблизу ринку. В будинку часто бували гості: залізничники, військові, лікарі. Там жили до 1939 року. Пізніше
прадід купив будинок у селі Верба.
Дитинство діда пройшло у Володимирі. Разом з батьками та сестрою виїхав звідси зимою 1942 року до Горичева Польського в Польщу. Дідусь сильно постраждав під час втечі. Мав відморожені долоні і стопи. Однак вдалося їх врятувати. З розповідей дідуся пам’ятаю три випадки: Дідусь згадував, як колись їхав на коні. Швидше за все він взяв його без дозволу батьків. Кінь понісся і дідусь впав та сильно забився. Коля, саме так називали мого дідуся приятелі з дитинства, любив ловити рибу. Разом з друзями часто вибиралися на річку Лугу.
Одного разу, хлопці вирішили пожартувати над дідусем. Вони знали, що він боїться купатися та й вкинули його в воду. Коли побачили, що він почав тонути, помогли йому вибратися на берег.
Недалеко від місця, де я жила разом з дідусем, був аеродром. Одного дня, стояли ми на подвір’ї і над нашими головами пролетіло кілька літаків. Дідусь побачив їх і розповів мені якого то роду літаки. І по трохи згадував собі літо 1941 року. Казав, що разом з друзями був на дворі, коли раптово почув сильний вибух. Спочатку, роздивлялися по вулиці, а потім глянули вгору. Дідусь згадував, що небо було чорне від німецьких літаків, які летіли на СРСР. Саме в ці дні почалася війна.
м. Замостя (Республіка Польща), липень 2018 року
