Перша електростанція з’явилась у Володимирі під час І Світової війни завдяки австрійським військам. У 1921 році, вже польська влада через нестачу коштів для утримання та модернізації, передала електростанцію у 12 річне користування Едмунду Лакутовичу, котрий взяв на себе зобов’язання утримувати та модернізувати її.
Фото1.
Електростанція 1918 рік.
Повернення електростанції у комунальну власність не пройшло легко. Навіть після закінчення терміну оренди, орендар не поспішав залишати приміщення та вимагав повернення інвестованих коштів. Зрештою, судом було видано вимогу звільнити електростанцію 24 березня 1934 року. Побоюючись, що орендар пошкодить майно, місцевою владою за тиждень до терміну було виставлено спостереження за підприємством. Напередодні дня виселення у місті почались перебої з електропостачанням. Зрозумівши, що побоювання були не безпідставними і орендар намагається пошкодити обладнання, міський голова розпорядився ввести міських службовців до машинного залу.
Фото 2. Міський голова Леон Сухоржевський
Наступного ранку, міський голова Леон Сухоржевський отримав рішення про відтермінування передачі майна до 7 квітня, тому службовці змушені були покинути підприємство. Одразу після їх від’їзду на електростанцію прибув візок з муніципальним вугіллям, оскільки міська управа ще не встигла скасувати розпорядження про підвіз паливних матеріалів. Через те, що в’їзна брама була зачиненою, а кучер вимагав її відкрити, утворився натовп який обурив орендаря електростанції, тому він почав погрожувати стріляниною. Почувши цей галас, мер повернувся перевірити що трапилось. Побачивши його, Едмунд Лакутович вистрілив декілька разів і одна з куль пробила комір пальто мера. На щастя, інших пошкоджень кулі не завдали, але розлючений натовп накинувся на орендаря. Через цю подію, влада знову ввела до машинного залу охорону для контролю за ситуацією до терміну виселення підприємця.
Фото 3. Оголошення про повернення електростанції.
Після стрілянини, вже наступного місяця електростанція все ж перейшла від Едмунда Лакутовича назад у володіння міста. Через те, що після орендаря підприємство знаходилось у дуже поганому стані, було прийнято рішення будувати нову, потужнішу. Цей проект виглядав майже нереальним, оскільки міська влада не могла виділити ніяких коштів на нове будівництво, та й загалом знаходилась у кризовому становищі. Не зважаючи на ці проблеми, кошти все ж вдалось знайти, було складено фінансовий план та вже у травні розпочато будівництво. Загальна вартість проекту склала 604 000 злотих. Кошти місту вдалось отримати завдяки позиці Фонду праці в сумі 300 тис. злотих під 3% на 20 років з п’ятирічним пільговим періодом погашення боргу, 150 тис. злотих. без відсотків на шість років від військової влади, 170 тис. злотих товарного кредиту під 5% на 4 роки.
Нова електростанція знаходилась поблизу місця, де зараз заходиться приміщення ПрАТ «Волиньобленерго» по вулиці Цинкаловського, на місці нинішніх господарських приміщень знаходились склади з торфом.
Фото 4. Топографічна карта міста
Дотепер зберігся басейн, в якому охолоджувалась відпрацьована вода. Будівництво було завершене за 5 місяців, що було просто рекордом не лише для Волині, але й для всієї Польщі, та вже 24 листопада 1934 року відбулося урочисте відкриття та введення в експлуатацію новозбудованої міської електростанції. Вона була дуже сучасною для свого часу. У великій будівлі розташовувалось два дизельних двигуна потужністю 400 кінських сил, та встановлено третій блок потужністю 500 кінських сил. Високовольтна кабельна мережа 6600 вольт протяжністю 5,5 км. живила 4 трансформаторні підстанції, від яких розводились лінії низької напруги, загальною протяжністю 30 км. Повітряна мережа, прокладена на високих опорах з різнокольоровими ізоляторами, була дуже якісно збудованою та загалом складала гарне естетичне враження.
Щитова електростанції складався з панелі приладів та 8 блоків високої напруги з необхідним обладнанням. Не забули навіть про такі приміщення, як ванна кімната, туалети для робітників, протигазове укриття.
Початкова вартість будівництва становила 655 тис. злотих, однак, після проведення перерахунків вдалось не лише зекономити 50 тис. злотих, але й побудувати на 5 км високовольтних шляхів більше, ніж було задумано спочатку.
Не зважаючи на те, що будівництво було реалізоване за кредитні кошти, їх погашення не стало тягарем для бюджету, оскільки при правильному управлінні така електростанція була здатна працювати з надлишком 350 000 кВт/год в рік, та мати дохід 70 000-100 000 злотих щорічно.
Про те, наскільки вражаючим було це будівництво, свідчить той факт, що місто Грубешів розташоване за 35 км. від Володимира, серйозно розглядало можливість отримання електроенергії для своїх потреб з Володимирської електростанції.
Матеріал підготувала Анастасія Бабенко
Фото1.
Повернення електростанції у комунальну власність не пройшло легко. Навіть після закінчення терміну оренди, орендар не поспішав залишати приміщення та вимагав повернення інвестованих коштів. Зрештою, судом було видано вимогу звільнити електростанцію 24 березня 1934 року. Побоюючись, що орендар пошкодить майно, місцевою владою за тиждень до терміну було виставлено спостереження за підприємством. Напередодні дня виселення у місті почались перебої з електропостачанням. Зрозумівши, що побоювання були не безпідставними і орендар намагається пошкодити обладнання, міський голова розпорядився ввести міських службовців до машинного залу.
Фото 2. Міський голова Леон Сухоржевський
Наступного ранку, міський голова Леон Сухоржевський отримав рішення про відтермінування передачі майна до 7 квітня, тому службовці змушені були покинути підприємство. Одразу після їх від’їзду на електростанцію прибув візок з муніципальним вугіллям, оскільки міська управа ще не встигла скасувати розпорядження про підвіз паливних матеріалів. Через те, що в’їзна брама була зачиненою, а кучер вимагав її відкрити, утворився натовп який обурив орендаря електростанції, тому він почав погрожувати стріляниною. Почувши цей галас, мер повернувся перевірити що трапилось. Побачивши його, Едмунд Лакутович вистрілив декілька разів і одна з куль пробила комір пальто мера. На щастя, інших пошкоджень кулі не завдали, але розлючений натовп накинувся на орендаря. Через цю подію, влада знову ввела до машинного залу охорону для контролю за ситуацією до терміну виселення підприємця.
Фото 3. Оголошення про повернення електростанції.
Після стрілянини, вже наступного місяця електростанція все ж перейшла від Едмунда Лакутовича назад у володіння міста. Через те, що після орендаря підприємство знаходилось у дуже поганому стані, було прийнято рішення будувати нову, потужнішу. Цей проект виглядав майже нереальним, оскільки міська влада не могла виділити ніяких коштів на нове будівництво, та й загалом знаходилась у кризовому становищі. Не зважаючи на ці проблеми, кошти все ж вдалось знайти, було складено фінансовий план та вже у травні розпочато будівництво. Загальна вартість проекту склала 604 000 злотих. Кошти місту вдалось отримати завдяки позиці Фонду праці в сумі 300 тис. злотих під 3% на 20 років з п’ятирічним пільговим періодом погашення боргу, 150 тис. злотих. без відсотків на шість років від військової влади, 170 тис. злотих товарного кредиту під 5% на 4 роки.
Нова електростанція знаходилась поблизу місця, де зараз заходиться приміщення ПрАТ «Волиньобленерго» по вулиці Цинкаловського, на місці нинішніх господарських приміщень знаходились склади з торфом.
Фото 4. Топографічна карта міста
Дотепер зберігся басейн, в якому охолоджувалась відпрацьована вода. Будівництво було завершене за 5 місяців, що було просто рекордом не лише для Волині, але й для всієї Польщі, та вже 24 листопада 1934 року відбулося урочисте відкриття та введення в експлуатацію новозбудованої міської електростанції. Вона була дуже сучасною для свого часу. У великій будівлі розташовувалось два дизельних двигуна потужністю 400 кінських сил, та встановлено третій блок потужністю 500 кінських сил. Високовольтна кабельна мережа 6600 вольт протяжністю 5,5 км. живила 4 трансформаторні підстанції, від яких розводились лінії низької напруги, загальною протяжністю 30 км. Повітряна мережа, прокладена на високих опорах з різнокольоровими ізоляторами, була дуже якісно збудованою та загалом складала гарне естетичне враження.
Щитова електростанції складався з панелі приладів та 8 блоків високої напруги з необхідним обладнанням. Не забули навіть про такі приміщення, як ванна кімната, туалети для робітників, протигазове укриття.
Початкова вартість будівництва становила 655 тис. злотих, однак, після проведення перерахунків вдалось не лише зекономити 50 тис. злотих, але й побудувати на 5 км високовольтних шляхів більше, ніж було задумано спочатку.
Не зважаючи на те, що будівництво було реалізоване за кредитні кошти, їх погашення не стало тягарем для бюджету, оскільки при правильному управлінні така електростанція була здатна працювати з надлишком 350 000 кВт/год в рік, та мати дохід 70 000-100 000 злотих щорічно.
Про те, наскільки вражаючим було це будівництво, свідчить той факт, що місто Грубешів розташоване за 35 км. від Володимира, серйозно розглядало можливість отримання електроенергії для своїх потреб з Володимирської електростанції.
Матеріал підготувала Анастасія Бабенко
