22 січня Україна відзначає День Соборності - одне з ключових державних свят, яке символізує віковічне прагнення українців до власної державності. Це не просто дата в календарі, а нагадування про складний і тривалий шлях українського народу до об’єднання своїх земель і утвердження національної ідентичності.
Історичні передумови ідеї соборності
Ідея соборності - тобто об’єднання всіх українських земель в єдиній державі, формувалася протягом століть. Після занепаду Київської Русі українські землі опинилися під владою різних держав на довгі століття. Перебували у складі: Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Османської, Австро-Угорської та Російської імперій. Та попри політичну роз’єднаність, український народ зберігав спільну мову, культуру, традиції та історичну пам’ять.
У ХІХ столітті, на хвилі європейських національних рухів, ідея єдності українських земель набуває чітких обрисів. Діячі «Руської трійці», Кирило-Мефодіївського братства, пізніше - представники українського руху в Наддніпрянській Україні та Галичині - дедалі голосніше говорили про необхідність української держави.
1917–1919 роки: народження української державності
Перший реальний шанс на втілення ідеї соборності з’явився після падіння Російської та Австро-Угорської імперій у 1917–1918 роках. У Наддніпрянській Україні постає Українська Народна Республіка (УНР), а на західноукраїнських землях - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
Обидві держави усвідомлювали, що виклики, які стають перед ними, під силу здолати лише в єдності. Уже 1 грудня 1918 року у Фастові було підписано передвступний договір між УНР і ЗУНР, який засвідчив намір створити одну державу.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулася подія, що стала символом української соборності, урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. В документі звучало: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані частини України».
На Софійській площі зібралися тисячі людей, проходив військовий парад, лунали промови, молебні, звучали слова про спільну долю і відповідальність перед нащадками. Національний хор виконав «Ще не вмерла Україна».
Хоча через військово-політичні обставини об’єднана держава проіснувала недовго, сам факт проголошення Акту Злуки мав колосальне історичне значення. Він закарбував у національній свідомості українців ідею єдиної України.
Після поразки визвольних змагань українські землі знову опинилися розділеними між різними державами. У радянський період тема соборності замовчувалася або трактувалася в ідеологічно вигідному ключі. Будь-які спроби відкрито говорити про Акт Злуки та справжню історію української державності переслідувалися.
Втім, ідея єдності не зникла. Вона жила в середовищі української еміграції, у підпільних організаціях, у творчості письменників і митців, у родинній пам’яті.
«Живий ланцюг» — відродження традиції
Новим етапом утвердження ідеї соборності стало 21 січня 1990 року, коли під керівництвом Народного Руху українці утворили «живий ланцюг», довжина якого перевищувала 770 км, від Львова через Івано-Франківськ і Тернопіль до Києва. Акція була присвячена 71-й річниці Акту Злуки й стала однією з наймасовіших мирних організацій в історії України. За різними даними в ній взяли участь від півмільйона до двох мільйонів людей.
Цей ланцюг символічно поєднав Захід і Схід України, засвідчивши готовність суспільства іти своєю дорогою самостійно. Вже за рік Україна проголосила свою державну незалежність.
Як згадує волинський краєзнавець Ярослав Царук, Володимир також активно долучився до акції. 22 січня 1990 року, автобус з двома прапорами та транспарантом «Древній Володимир» вирушив у село Бабин Рівненської області, 33 учасники стали частинкою цього ланцюга єдності.
На другий день шестеро патріотів – Борий Степан, Кравець Іван, Поліщук Борис, Путіло Володимир, Царук Ярослав та Щербановський Василь, з великим прапором пройшли вулицями нашого міста до Братської могили січових стрільців, розстріляних комуністами, там відбулося вшанування пам'яті та покладання квітів.
Офіційно День Соборності України було встановлено у 1999 році. Особливого значення свято набуло після 2014 року, а з початком повномасштабної війни Росії проти України — стало символом не лише територіальної, а й духовної єдності народу. З нагоди Акту Злуки у Володимирі щороку проходять урочисті святкові заходи за участю місцевої влади, громадських організацій, ветеранів і молоді.
День Соборності нагадує: українська держава постала завдяки єдності і лише в єдності здатна вистояти й перемогти.
Вадим Пилипюк
Історичні передумови ідеї соборності
Ідея соборності - тобто об’єднання всіх українських земель в єдиній державі, формувалася протягом століть. Після занепаду Київської Русі українські землі опинилися під владою різних держав на довгі століття. Перебували у складі: Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Османської, Австро-Угорської та Російської імперій. Та попри політичну роз’єднаність, український народ зберігав спільну мову, культуру, традиції та історичну пам’ять.
У ХІХ столітті, на хвилі європейських національних рухів, ідея єдності українських земель набуває чітких обрисів. Діячі «Руської трійці», Кирило-Мефодіївського братства, пізніше - представники українського руху в Наддніпрянській Україні та Галичині - дедалі голосніше говорили про необхідність української держави.
1917–1919 роки: народження української державності
Перший реальний шанс на втілення ідеї соборності з’явився після падіння Російської та Австро-Угорської імперій у 1917–1918 роках. У Наддніпрянській Україні постає Українська Народна Республіка (УНР), а на західноукраїнських землях - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
Обидві держави усвідомлювали, що виклики, які стають перед ними, під силу здолати лише в єдності. Уже 1 грудня 1918 року у Фастові було підписано передвступний договір між УНР і ЗУНР, який засвідчив намір створити одну державу.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулася подія, що стала символом української соборності, урочисте проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. В документі звучало: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані частини України».
На Софійській площі зібралися тисячі людей, проходив військовий парад, лунали промови, молебні, звучали слова про спільну долю і відповідальність перед нащадками. Національний хор виконав «Ще не вмерла Україна».
Хоча через військово-політичні обставини об’єднана держава проіснувала недовго, сам факт проголошення Акту Злуки мав колосальне історичне значення. Він закарбував у національній свідомості українців ідею єдиної України.
Після поразки визвольних змагань українські землі знову опинилися розділеними між різними державами. У радянський період тема соборності замовчувалася або трактувалася в ідеологічно вигідному ключі. Будь-які спроби відкрито говорити про Акт Злуки та справжню історію української державності переслідувалися.
Втім, ідея єдності не зникла. Вона жила в середовищі української еміграції, у підпільних організаціях, у творчості письменників і митців, у родинній пам’яті.
«Живий ланцюг» — відродження традиції
Новим етапом утвердження ідеї соборності стало 21 січня 1990 року, коли під керівництвом Народного Руху українці утворили «живий ланцюг», довжина якого перевищувала 770 км, від Львова через Івано-Франківськ і Тернопіль до Києва. Акція була присвячена 71-й річниці Акту Злуки й стала однією з наймасовіших мирних організацій в історії України. За різними даними в ній взяли участь від півмільйона до двох мільйонів людей.
Цей ланцюг символічно поєднав Захід і Схід України, засвідчивши готовність суспільства іти своєю дорогою самостійно. Вже за рік Україна проголосила свою державну незалежність.
Як згадує волинський краєзнавець Ярослав Царук, Володимир також активно долучився до акції. 22 січня 1990 року, автобус з двома прапорами та транспарантом «Древній Володимир» вирушив у село Бабин Рівненської області, 33 учасники стали частинкою цього ланцюга єдності.
На другий день шестеро патріотів – Борий Степан, Кравець Іван, Поліщук Борис, Путіло Володимир, Царук Ярослав та Щербановський Василь, з великим прапором пройшли вулицями нашого міста до Братської могили січових стрільців, розстріляних комуністами, там відбулося вшанування пам'яті та покладання квітів.
Офіційно День Соборності України було встановлено у 1999 році. Особливого значення свято набуло після 2014 року, а з початком повномасштабної війни Росії проти України — стало символом не лише територіальної, а й духовної єдності народу. З нагоди Акту Злуки у Володимирі щороку проходять урочисті святкові заходи за участю місцевої влади, громадських організацій, ветеранів і молоді.
День Соборності нагадує: українська держава постала завдяки єдності і лише в єдності здатна вистояти й перемогти.
Вадим Пилипюк
