Володимирська «Просвіта» була чи не найактивнішою на Волині. Ще б пак, адже тут не обійшлося без Олександра Цинкаловського – відомого дослідника, професора та археолога. У Державному архіві Волинської області зберігаються цікаві документи Ф.390. оп.1. сп. 4. «Дозвіл староства на проведення постановок і афіші». Такою знахідкою я була приємно втішена, адже про діяльність «Просвіти» у Володимирі мені неодноразово розповідала племінниця Олександра Цинкаловського – Грабарчук Наталія Назарівна. Вона з теплотою згадувала ці приємні дитячі роки, коли дідусь Микола брав її за руку та вів у Просвіту, а там вже оживало ціле царство в її дитячій уяві. Наталя й сама неодноразово була запрошення до театральної сцени, адже мала хорошу пам'ять і гарно декламувала вірші. Пригадувала Наталя Назарівна, як зіграла роль Потерчати з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». З приємністю згадувала голову Просвіти Станіслава Полянського та його дружину Дору Полянську, вчителя Миколу Звойницького, свого приятеля Станіслава Панасевича, подругу мами Ніну Річинську.
Отже, у даній справі є декілька афіш і різного роду записочок, розписок, які засвідчують проплату або домовленість стосовно тієї чи іншої роботи, яка виконувалася під час підготовки п’єси. Одні з них з офіційними печатками, завірені в тодішньому старостві, а інші – написані нашвидкуруч від руки, наче на довіру.



Серед документів є афіша яка мене зацікавила найбільше, адже на її тильній стороні розписані ролі у двох п’єсах.
Варто зауважити, що п’єси ставилися в залі «Кіно», тобто у кінотеатрі війська польського, який більш відомий народу, як «Голубий Дунай». Він був на розі нинішніх вулиць Ковельської та Шевченка. Афіша, яка сповіщала про нову п’єсу у виконанні драматично-аматорському Гуртка читальні Просвіта була надрукована у друкарні Вассера, яка розташовувалася за адресою: м. Володимир, вул. Мало-Луцька, 8.



У неділю 25 вересня грали одразу дві комедії «Заручини по смерті», більш відома за назвою «Перше повмирали, а потім повінчалися або Заручини по смерті» - комедія з маломіщанського життя в двох діях. Автор Паливода Карпенко.
Дійові особи:
Осип Федоренко – роль грав вчитель Микола Звойницький;
Сергій, його син – на жаль, запис незрозумілий, читається, як Запісав (Записав);
Елисавета Квашницька – Бакєєва (не має відомостей про неї);
Марія – роль грала Пальчековська (не має відомостей про неї);
Тонько – Цинкаловський (Олександир Цинкаловський – історик, археолог, професор);
Марта, кухарка Федоренка – запис не до кінця зрозумілий …Симацька;
Іван, слуга Квашницької – актор не зазначений.
Друга комедія – це п’єса Марка Кропивницького (на його честь було перейменовано місто Кіровоград) «По ревізії».
Дійові особи:
Василь Миронович, старшина – роль грав Микола Звойницький;
Севастян Саватьєвич Скубко, писар – Запісав (незрозумілий запис);
Риндичка, стара баба – роль грала знову пані Бакєєва;
Пріська, солдатка – Кречковська (не має відомостей про неї);
Сторож при розправі – Микола Зайців.



Перечитавши досить значну кількість документів про нашу «Просвіту», я зрозуміла, що це була не тільки просвітницька організація, яка підтримувала українську культуру в часи окупації, а й місце – де збиралися представники української інтелігенції. Просвіта – була їхнім другим домом, місцем розради у важкі часи. Сюди приходили люди, які несли в собі частинку України, та, власне, вони і були тою Україною, яка, на жаль, була поневолена двома чужими державами.

Орися Вознюк - наукова співробітниця
адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир"