Де у Володимирі була церква Святого Великомученика Прокопія?

Володимир – це справжня столиця сакрального мистецтва. До нашого часу збереглися унікальні церкви, що століттями зустрічали і проводжали парафіян, цілі покоління одного роду, однієї великої міської родини. На жаль, не всі храми відчиняють перед нами ворота й досі, адже у місті не залишилося жодного дерев’яного храму, який би вабив перехожого своїми золотими куполами, запрошуючи на святкове богослужіння. У різні періоди у місті Володимирі та околицях функціонували 22 храми, які не збереглися до нашого часу.
Однією з таких пам’яток є церква Святого Великомученика Прокопія. Прокопівська церква, як називали її у народі, стояла на лівому березі річки Луги, вище Білобережанських млинів, - на тому місці, де закінчувалося с. Заріччя і починалося с. Білі Береги.
Коли і ким була побудована церква - невідомо. Вперше вона згадується в актах від 3 лютого 1584 року, в якому крилошани (хористи, які співають на крилосі) Успенського обору, в числі яких числиться священик Дмитро Прокопінський, заявляють, що вони не зможуть з’явитися на королівський суд по шлюборозвідній справі дворянина Василя Загоровського.
Цей же священик Прокопіївської церкви Дмитрій, спільно з протоієреєм соборним отцем Епімахом, брав участь в капітальному виправленню Соборного Успенського храму, прийнятому в 1588р. Володимирським єпископом Феодосієм Лазовським.
Священик Дмитрій після смерті протоієрея Епімаха, став протоієреєм Володимирським і головою крилоса, так як це видно із акту від 22 січня 1593 року. Священик Дмитрій прийняв унію 1596 році і вже на початку XVII ст. не був главою соборної капітули.
Залишившись вірним православ’ю, володимирські міщани були незадоволені своїми пастирями, які щоб догодити своєму єпископу Іпатію Потію, перейшли в унію і це незадоволення вони показували на ділі. Так 20 червня 1612 року священик Дмитрій Прокопінський, в числі інших членів соборної капітули жалувався в міський суд на міщан Семена Зеленського, Сидора Сирича і Миська Пашковича, що вони озброєнні не допустили його, Прокопія, орати церковне поле і при цьому відібрали в нього «з хусткою из-за поясов золотих чирвоних осмь и монети золотихполскихь полшеста, шабку собольцем подшитую, за золотих осмь купленую».
В 1663р. згадується уніатський священик церкви Мартин Жуковецький, якому єпископ Ян-Михайло Потій видав патент на церкву Св. мученика Прокопія у Володимирі.
До кінця XVII ст. Прокопіївська церква до того змарніла, що за словами візитації Володимирських церков 1695 року світилась наскрізь і при першому вітрі може впасти.
Нині ця церква не існує.

За матеріалами книги Миколи Теодоровича "Город Владимир Волинской губернии в связи сь историей Волинской іерархіи"

Орися Вознюк, наукова співробітниця адміністрації ДІКЗ "Стародавній Володимир"