Хаперський Володимир Євгенович

Народився 23 липня 1944 року в місті Володимир-Волинський, де проживаю по сьогоднішній день.
Пам’ятаю центр міста, коли він був ще сильно понищений. Добре знаю де був табір і як багато людей там загинуло. Захоронення були в таких довгих ямах, кагатах метрів по двісті. Трупи зверху спочатку засипали крейдою, а потім землею. На ті захороненнях довгий час звозили сміття. Пізніше сміття вивезли, горби розрівняли і зробили дорогу. Дорогу робили півколом, вона йшла повз меморіал і до птахофабрики.
Там, де зараз птахофабрика, раніше були склади. Туди була проведена залізнична колія. Залізницею приходило обладнання для шахт, що будувалися в Новолинську. Хоча саме місто тоді тільки зароджувалося. Ця залізниця існує і зараз. Вона іде біля будинку офіцерів, де сільгоспхімія і до самої птахофабрики. Раніше та залізниця тягнулася аж до Грубешова. Зараз вона доходить тільки до «сьомого тупіка». Саме тут розвантажували обладнання для шахт і далі везли його до Нововолинська на вантажівках. В той час не було залізничної колії до Нововолинська. Її проклали тільки тоді, як почали видобувати вугілля і його потрібно було вивозити. Тоді від Іванич проклали залізницю до Нововолинська.
Я навчався в першій школі. Через дорогу від нашої хати спочатку були розквартировані танкісти, потім зв’язківці, а далі ракетники. Цю територію в народі називали «медянкою». З 1991 року військові звідти пішли.
Ми там часто гралися дітьми. Я збирав черешні чи вишні, за стакан ягід солдати давали мені десять копійок. А білет в кіно тоді коштував десять копійок. І вже були гроші на кіно.
В місті був маслозавод, там робили дуже добре морозиво. Продавали на вулиці найчастіше біля костелу в термосах, обложених льодом. Набирали ложкою клали в стаканчики, зважували, вага стояла поруч.
Біля костелу були дуже гарні дзвони. Здається вони були великими. В мене колись була фотографія з тими дзвонами. Я віддав її Петрові Заклекті. Як працював в пожежній частині то він часто приходив до нас і в бібліотеку. Я йому віддав чотири чи п’ять старих фотографій, ще з 30-х років.

Спогади записала Федосєєва С.А.