Двері школи січових стрільців були відкриті для дітей різних національностей

Про школу Українських Січових Стрільців у Володимирі в нас на сайті було опубліковано декілька цікавих матеріалів. У Фондах Державного архіву Волинської області зберігаються деякі справи про нашу школу. Мені вдалося віднайти у фонді 519, справа № 5 "Класні журнали учнів 1-4 класів української народної школи та список учнів за 1916 рік". Що саме цікаво, у журналі ми бачимо багато прізвищ дітей, які за національністю не були українцями, але з радістю пішли до українців у школу.
Але спочатку нагадаємо трохи історії, як саме утворилася наша школа. Заснована вона була місцевим Комісаріатом Січових Стрільців на чолі з чотарем Миколою Саєвичем, яку згодом назвали ім’ям Тараса Шевченка. Керівництво цією школою Стрілецька Рада довірила молодій але досвітченій вчительці зі Львова Савині Сидорович. Ось як пізніше згадували стрільці про цю подію: «Зараз ми внесли подання до окружної команди на видачу подорожньої карти для управительки цієї школи Савини Сидорович, котра приїхала до Володимира-Волинського 2 квітня 1916 року. Небавом приїхали ще вчительки Ангелина Гайдучківна, Ада Бігунівна, Теодора Лещинська і дня 20 травня 1916 року відбулось торжествене отворення школи». Викладали тут, в основному вчителі-галичани, але між ними працювали вже двоє місцевих. Це були Надія Мосюк і Антоніна Савич.
Урочисте відкриття школи висвітлювали тогочасні засоби масової інформації. Ось як писав про цю подію «Вісник Союза визволення України»: «Будинок прикрашено наверх українськими, австрійськими й угорськими стягами. Шкільну залю та гостинну кімнату, яку призначено для запрошених гостей і родичів дітей, прибрано килимами та зеленю. На стінах висіли портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Бориса Грінченка й образи: В’їзд Б. Хмельницького до Києва і Гість з Запорожа. Портрет Шевченка прибрано рушниками, вишивками та білим бозом … Свято викликало в гостей і в самих дітей надзвичайно миле та гарне вражінє та зостане для них одним з найяскравіших днів, які їм довелося пережити за час сеї грізної світової завірюхи».
На початковому етапі шкільної роботи були великі труднощі, бо не було навіть крейди та паперу. І тут одразу можна відзначити організаційний хист Савини Сидорович. Вона швидко навела порядок в приміщенні, разом з батьками організувала спільну роботу. Ставши директором володимир-волинської школи в молодому віці, активно підтримувала вчительок, що лякались труднощів. І попри ці труднощі класи були переповнені. Про це свідчить запис учнів за класами: 1-А – 60 уч.; 1-Б – 56 уч.; 2-А – 59 уч.; 2-Б – 58 уч.; 3 – 68.
До загального переліку предметів які вивчалися в школі ім. Т.Г. Шевченка увійшли: письмо, читання, українська мова, Закон Божий, математика, співи, руханка (фізкультура), історія України, ручна праця, німецька мова, малювання, каліграфія. Для дітей з бідних сімей в школі було організоване харчування та надавалася допомога у вигляді одягу та взуття. Всі прибутки і витрати підлягали чіткому обліку та звітності. Вже напрікінці 1916 р. у Володимирі-Волинському з друку вийшов буквар та читанка «Матірнє слово» з матеріалами та ілюстраціямі на волинську тематику. Автором Українського букваря (1916, 1917), «Читаночки для волинських дітей», «Читаночка для чемних діточок» (1917) був Богдан Заклінській. Аналіз цих навчальних посібніків свідчіть, що їх метою було донести до дітей ідею національної єдності, дати елементарні знання про українську культурну спадщину.

А тепер повернемося до класного журналу. У списках учнів 1-А класу переважають єврейські прізвища, а саме: Альбекер, Бергер, Боденштейн, Епель, Зільбер, Йолб, Розенштейн, Фельдман, Ціпес, Шільман і т.д. Є декілька польських прізвищ, таки, як Шепеляковська, та кілька українських - Ткач, Березовський. Але в класі, в якому навчалося 50 учнів - більшість була євреями і це вкотре підтверджує, що УСС в повагою відносилися до інших національностей.




Матеріали підготувала наукова співробітниця ДІКЗ "Стародавній Володимир" Орися Вознюк