Волинезнавець, який дослідив історію Володимира

Волинезнавець, який дослідив історію Володимира

Видатний волинський історик, краєзнавець, громадський та церковний діяч Микола Теодорович народився 1856 року в сім'ї православного священика губернського міста Гродно су¬сідньої Білорусі. Вчився у Петер¬бурзькій духовній академії, був інспектором шкіл у місті Седльцях (Підляшшя), викладачем Волинської духовної семінарії у Кременці. 1899 року Микола Теодорович брав участь у IX археологічному з їзді в Києві, присвяченому питанням волинської старовини. На той час він уже працював ін¬спектором Калішської дирекції народних училищ з резиденцією в Туреку, звідки перейшов на ана¬логічну посаду в м. Біла на Підляшші. Найвідоміші праці дослідни¬ка - «Историко-статистическое описание церквей и лриходов Волынской епархии» (1888 -1899), «Учение тридентского собора о первородном грехе и оправданий в связи с православним и протестантским учением о том же предмете» (Почаїв, 1886), «Город Владимир-Вольынский» (1893), «Вольынская духовная семинария» (історич¬ний нарис, Почаїв, 1901). Ця його історико-краєзнавча спадщина не має аналогів. Усі названі доробки є вагомим внеском у дослідження краю. Особливою цінністю для нас є книга Миколи Теодоровича "Го¬род Владимир-Вольынский", де розкриваються сторінки історії міста з VIII до XIX століть та по¬дані статистичні дані про населення й облаштування міста на 1893 рік. Володимир-Волинський зазнав нападу татар у 1240 році, пізніше в Київському літописі 1491 року зазначається' «приходили татарове Завольскьый на Волынскую землю 10.000; вь Володимери церкви пожегли, и великую церковь Богоматери мурованную; а людей безчисленно посекли и полонили». У 1500 році армія кримського хана Менглі Прея уві¬рвалась на Волинь та Поділля, налічувала вона 15 тисяч верш¬ників, які випалили міста Креме¬нець, Володимир, Луцьк, Брест, Хмельницький і Брацлав. Усе опустіло... Для відродження міста наприкінці XV століття йому було подаровано Магдебурзь¬ке право. Відновлювалися цехи, забезпечувалась свобода про¬мислів й торгівлі, запрацювали базари - вони збиралися три рази в тиждень, а три рази у рік про¬водилися двотижневі ярмарки. Місто мало свою печатку із зобра¬женням святого Георгія Перемож¬ця на коні. 1657 року Володимир-Волинський знову розгромлений - венгри і козаки спалили більшу його частину. 1859 року місто по¬трапило під вплив Росії. У лип¬ні цього ж року воно пережило страшну пожежу, у якій дощенту згоріла церква Введення. Володимир розташований на дещо підвищеній рівнині. Міс¬цями у ньому було прокладено тротуари - дерев'яні підстилки у дві-три дошки, що нагадували невеличкі мости. На 1893 рік за статистичними да¬ними у Володимирі-Волинському проживало 8 тисяч 636 жителів обох статей, з них православних - 1778, католиків - 723, лютеран -13, євреїв - 6122. У середньому на 100 городян - українців припа¬дало 345 євреїв. У місті налічувалося 1199 при¬міщень, з них 133 - кам'яні. Мостових не було. Працювали тютюнова фабрика, свічковий, пивоварний, трубковий, три це¬гельних, два дистелірні заводи. Обороти заводів становили 14,5 тисячі рублів. На них усього пра¬цювало 33 людей. Невеликі ярмарки проводять чотири рази на рік. Торгують пе¬реважно кіньми, худобою та різ¬ним сільськогосподарським кра¬мом. Місто розташоване у стороні від залізниці, у майже 53 верстах від станції Ковель південно-західної залізниці і в 15 верстах від австрійського кордо¬ну. З Ковеля через містечко Турійськ до Володимира пролягала велика ґрунтова дорога, досить добра, проте не шосейна. Щоб зібрати матеріали, Мико¬ла Теодорович протягом 1886-1899 років об'їздив найвіддаленіші куточки Волинської губернії, неодноразово бував у Луцьку, тодішньому повітовому центрі. Вивчаючи історію храмів Луцька та Луцького повіту, також дослі¬джував старовинну Покровську церкву як найдавніший право¬славний храм міста. Вже в наш час керуючий Волинською єпар¬хією УПЦ митрополит Луцький та Волинський Ніфонт активно сприяв у виданні та популяриза¬ції праць Миколи Теодоровича. А 15 травня 2010 року у Луцьку, поблизу Свято-Покровського храму, відкрили пам'ятник ви¬датному історику-волинєзнавцю.
Дослідник Волині М. Бойко із США у «Літописі Волині» писав: «Микола Теодорович у вільній Україні повинен бути по смерті нагороджений поясним пам'ятником за майже епохальну працю для добра Волині, яку він віддано любив»

Вікторія МАРЧУК,
науковий співробітник
ДІКЗ «Стародавній Володимир».