Головна > Публікації > Коло Свароже

Коло Свароже


19-03-2013, 10:44. Разместил: orusia voznuk
Коло Свароже

Коло СварожеЖиття українського язичника від народження до останнього подиху супроводжується певними ритуалами, що називаються обрядами. У язичницькій вірі найбільшими родинними святами є: народження, весілля і похорон. Та найбагатшими залишаються календарно-обрядові звичаї, які строго узгоджувалися з давнім календарем. Язичницький календар має назву Коло Свароже. У Влесовій книзі написано: «Мати-Птиця співає про дні ті, і чекаємо на часи, коли крутитися стануть Кола Сварожі до нас, і часи ті настануть для нас». Суть Кола Сварожого у тому, що воно покликане відображати календарну обрядовість древніх слов’ян. Сучасною мовою – це зодіакальний круг. Сварог – це чоловіче втілення Всесвіту, небесний коваль, що викував світ, створив перших людей і заселив Землю живими істотами. Наші предки ще за часів Трипільської культури вірили в те, що все в світі рухається по колу і такий рух є безкінечним. Коло Свароже побудоване за принципом кола і часу. У слов’ян був Бог Хорос, який відповідав за рух коло і Числобог – Бог часу і чисел. Разом вони вели відлік і крутили коло. За таким календарем слов’яни визначали коли сіяти і збирати врожай і які свята святкувати. Праукраїнський календар відповідав фазам небесних світил – Місяця і Сонця. Кожен місяць цього календаря має 28-29днів. Впродовж тисячоліть календарі створювалися волхвами, служителями релігійних культів, яким календар служив для встановлення сонячних чи місячних свят. За місячним календарем в річному колі нараховується тринадцять місяців. В місячному колі особливо вшановували п’ятницю, а остання п’ятниця останнього місяця у році була особливою. Вона була особливою і відзначалася як день плодороддя і число тринадцять вважалося священним. В цей день між чоловіками влаштовувалися різні змагання на мужність і витривалість. Жінки ж, по праву матріархату, обирали собі переможця, адже вважалося, що сильний чоловік дасть сильних нащадків. З приходом патріархату виник сонячний календар в якому нараховувалося вже дванадцять місяців. Слов’яни стали користуватися двома календарями, накладаючи один на одного. Коло Свароже починається від Різдвяних свят, а саме від зимового сонцестояння. На другий день після зимових свят здійснюються обряди на честь Прабога Рода. Род – це духовна енергія Пращурів, яка єднає усі покоління: покійних, живих і ще ненароджених. На дванадцятий день після Різдва відбувається обрядове освячення води, що припадає переважно на Водохреща (Водоскрес). Ці свята ідуть під знаком Богині Дани – втілення жіночого першопочатку Всесвіту.На межі січня- лютого відбуваються обряди вшанування Богині Стрічі, тому ці обряди мають назву Стрітення (зима стрічається з весною). В цей день пробуджується громова сила, тому освячується «громнична свічка», яка є оберегом від грому і блискавок. У лютому обрядові дійства пов’язували із Велесом –Богом музики, поезії та таємничих знаків. Обряди відбувалися цілий тиждень, що мав назву Чортовий тиждень. Волхви освячували кожне подвір’я, що мало сприяти родючості і добробуту родини. Коло Сварога плавно перекочувалося до весни і це означало, що Коло діє. В кінці лютого відзначалося свято Колодія. Дане свято було символічним для тих, хто ще залишався неодруженим. Таким парубкам, одружені жінки чіпляли до ноги «колодку», співаючи при цьому веселих пісень і замовляли на щасливе одруження в наступному році. Далі Коло перекочується до весняного рівнодення, а в неділю за ним зразу Великдень Дажбожий. Дажбог – батько людського щастя, добра та блага. Саме в цей день дарували один одному писанки і цілували один одного на знак любові та добра. У квітні також вшановували свято Богині Лади – втілення жіночої пристрасті та материнства. В червні обряди присвячували Світовиду, Вогнебогу та Купайлу. Купальські обряди присвячуються молодим парам, справляють весілля, які освячуються живим вогнем та живою водою. У липні починаються обряди Перуна – Бога грому та блискавки, покровителя воїнів. Коли в осінній період Коло Свароже вступає в період Корочуна (найкоротшого дня), вшановували Бога Світовида. А сам календар завершується періодом Чорнобога – Бога ночі, зими та холоду. В найкоротший день року Корочун перед зимовим сонцестоянням, Сонце помирає і після нього настає довга ніч. В цю ніч ніхто не спав, бо за повір’ями відбувалася битва богів. На битву з Чорнобогом виходив Білобог і сили світла боролися з силами темряви. Коли підходить ранок, Білобог скидає Чорнобога в його підземне царство і починає правити Всесвітом. Люди в цю ніч закликали Сонце, водили хороводи, пускали з гори вогняні колеса (символ Сонця). Так вони допомагали Білобогу здолати Чорнобога і закликати нове Сонце. А з першими його променями вони йшли по оселях сповіщати радісну звістку, про народження нового Сонця і це сповіщання називалося Колядкою. І так далі йшов по колу безкінечний цикл людського життя.

Вознюк Орися,
науковий співробітник
ДІКЗ «Стародавній Володимир»

Повернутися назад