dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 915
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 9-01-2015, 11:18
9-01-2015, 11:18

75 років тому на Різдво волинян почали вивозити у Сибір

Категорія: Публікації

75 років тому на Різдво волинян почали вивозити у СибірУ грудні минулого року відзначали 75-річчя створення Волинської області. В радянській історіографії прихід совітів на Волинь називають пафосно – «золотим вереснем». Але тепер, коли час розставив крапки над «і», зрозуміло, що наслідками того приходу стали націоналізація промисловості, банків, транспорту, землі, примусова експропріація майна, репресії та депортації населення.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1777
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 9-01-2015, 10:51
9-01-2015, 10:51

Легенди княжого міста

Категорія: Публікації

Легенди княжого містаЗа свою понад тисячолітню історію земля Володимирщини накопичила чимало цікавинок для нащадків княжої столиці – це і залишки древніх дохристиянських поселень, і забуті стародавні поховання, і навіть загублені скарби.

З кінця 19 століття культурні нашарування древнього Ладомира викликають науковий інтерес у численних істориків, археологів та краєзнавців. Та інколи несподівані археологічні знахідки заганяють дослідників у глухий кут…
Інформація до новини
  • Просмотров: 787
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-12-2014, 14:38
29-12-2014, 14:38

Фотографії пам'яток у 2014 році

Категорія: Публікації

Інформація до новини
  • Просмотров: 788
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-12-2014, 16:15
11-12-2014, 16:15

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про місто

Категорія: Публікації

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про містоНаша родина приїхала до Володимира у 1944 році. Злидні, бруд, голод. Головної площі ще не було. Була вулиця, багато дерев’яних будиночків. Костел ще відправляли служби. Він був обгороджений цегляним муром. Поряд стояв будинок ксьондза та ще кілька будиночків. На Жидівській вулиці стояла зруйнована синагога. На місці п’ятиповерхового будинку, що на площі, містились магазини – книжковий, канцтовари та столова. На розі Ковельської і Луцької була швейна фабрика. Неподалік, де знаходиться офіс С.Ковальчука, стояв кінотеатр наполовину дерев’яний, а наполовину цегляний. Сеанси були щодня. А фільми різні – про любов, про війну, а також довоєнні. Біля кінотеатру влаштували танцплощадку. Посередині стояв великий дуб. Багато молоді там відпочивало. Поряд були казарми, в яких пізніше розмістили готель, а зараз - житло священиків. На розі вулиць Луцької та Ковельської стояла швейна фабрика. Одна єдина аптека на ціле місто знаходилася в районі теперішнього магазину «Маяк». На місці магазину «Салют» було домоуправління. Поряд, де зараз автостанція, розміщувався базар. Магазинів не було. Люди їздили в села, щоб заробити якусь поживу. Разом з селянам садили та обробляти картоплю, допомагали по господарству. За це отримували зерно, городину, часом шматок сала. Так і виживали. Під час війни були запроваджені хлібні картки.
Інформація до новини
  • Просмотров: 883
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-11-2014, 12:44
27-11-2014, 12:44

Розповідь Ніни Прохорівни Ключнікової

Категорія: Публікації

Розповідь Ніни Прохорівни КлючніковоїУ 1962 році я після закінчення училища цукрової промисловості отримала направлення в Західну Україну, де будувалися нові заводи. Приїхавши до Володимира, я здала свій багаж на вокзалі в камеру, і в «руминочках» пішла дивитись цукровий завод. Це було якраз у березні. А там таке болото! Прийшлося повернутись і купити резинові чобітки. У перший же вихідний поїхала дивитися місто. Саме місто на мене справило приємне враження. Відчувався вплив Заходу. «Купеческий городок». Багатоповерхівок тут не було. Там, де зараз Площа Героїв, був парк і стояв пам’ятник, були кіоски, де продавали газети і журнали. Дорога брущатка вела на вокзал. Посеред міста стояв храм – собор Різдва Христового. Він був не діючим. Там був склад продуктів. Біля собору був готель. Зараз там батюшки живуть. На місці універмагу були маленькі дерев’яні магазинчики. Там продавалися радіоприймачі. Телевізорів тоді ще не було ні кольорових, ні чорно-білих. Автостанції не було. На цьому місці проводились ярмарки. І баранів продавали, і свиноматки з поросятками лежали, і коні стояли. Для мене це було дуже цікаво, бо у нас такого в Курську не було. Основну частину свого життя я провела у селищі цукровому заводі. Це окраїна Володимира.
Інформація до новини
  • Просмотров: 951
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 13-11-2014, 15:09
13-11-2014, 15:09

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та Клавдії Олексіївни Горбулько

Категорія: Публікації

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та  Клавдії Олексіївни ГорбулькоПочала розповідь Ніна Прокопівна (народилася у1919 році). Як тільки визволили Ковель, я разом з чоловіком переїхала у Володимир-Волинський. Мій чоловік був з України, а зустрілись ми в Читі (Забайкальський край, Росія) в 1938 році, де разом навчались в чотирирічній залізничній школі. Я вчилася на машиніста, а чоловік - на дорожнього майстра. Одружились ми в 1941 році. Працювати я почала там же, в Читі, в депо, на маневровому паротязі ОВ, його ще називали «овечка». Там був зі мною такий випадок, що я потрапила під паротяг. Я не пам’ятаю, чи мене витягли чи я сама вибралась, але навколо мене стояло троє чи четверо чоловіків, і світло, таке яскраве і сліпуче, якого я ніколи більше не бачила. В 1944 році ми з чоловіком переїхали в Рівне. Чоловік працював там в управлінні залізниці. 20 липня 1945 приїхали у Володимир. В мене вже тоді був син. Нас поселили будинку де ми і зараз живемо. Тут ще була ремонтна контора, що обслуговувала залізну дорогу. І жило шість сімей. Я вже живу в цьому будинку майже сімдесят років.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1286
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 7-11-2014, 14:34
7-11-2014, 14:34

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика Дмитрія

Категорія: Публікації

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика ДмитріяНа 8 листопада припадає день святого великомученика Дмитра Солунського, мужнього Христового воїна й сповідника, що за християнську віру загинув мученицькою смертю. У 306 році його закололи списами, а через 100 років, коли знайшли його тіло, воно виявилося нетлінним і поширювало пахощі.

Вшанування великомученика Дмитрія повелося з часів Київської Русі і пов’язується з подвижництвом та патріотизмом. На образах найчастіше бачимо Святого Дмитра зі списом в руках.
За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Димитрія було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Інформація до новини
  • Просмотров: 924
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 3-07-2014, 14:43
3-07-2014, 14:43

Володимир, яким ми його пам'ятаємо

Категорія: Публікації

Ларіна Марія Іванівна
1935 року народження, З села Микитичі.

Біля універмагу (судячи з оповіді, він був в районі Ковельської 27 -29), після війни була радіоточка, де збиралися люди аби послухати новини.
Під час війни, вона пам’ятає, як німецький офіцер, взявши в її мами десяток яєць, приніс взамін відро рису, для них тоді екзотичної крупи. Марія Іванівна згадує, що він насипав крупи цілу нецьку (ночви).
Згадувала її мама і про розстріли в валах, вона не говорила, хто це зробив, просто казала, що дуже багато людей вбили в тюрмі.
Інформація до новини
  • Просмотров: 899
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 22-05-2014, 15:42
22-05-2014, 15:42

Володимир, яким ми його пам’ятаємо.

Категорія: Публікації

Володимир, яким ми його пам’ятаємо.Я приїхала у Володимир-Волинський в 1969 році, згадує науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника Гринчук Петруня Георгіївна: «Мене, в першу чергу, цікавило чи заасфальтовані вулиці. Виявилося,що заасфальтовані лише три вулиці: Ковельська, Луцька та частково Карла Маркса, нині Устилузька. Вулиця імені Леніна, нині Т.Г.Шевченка була вкрита бруківкою. Звичайно була заасфальтована площа Героїв, де був установлений монумент Слави. Навпроти пам’ятника, біля костелу Іоакима та Анни, в якому тоді був меблевий магазин, стояла велика тумба з серпом і молотом, та майоріли прапори. Всі інші вулиці були ґрунтові.
Міський готель був розміщений в двоповерховій споруді біля Собору Різдва Христового. Сам собор стояв тоді в руїнах, і використовувався під склади. В той час діяли лише Успенський собор та Василівська церква, всі інші церви були закриті.
В п’ятиповерховому будинку, що на площі був великий гастроном і книгарня. Ще один гастроном, та молочний магазин були у будинку на розі Ковельської та Шевченка.»
Інформація до новини
  • Просмотров: 967
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 8-05-2014, 09:56
8-05-2014, 09:56

Володимир, яким ми його пам’ятаємо

Категорія: Публікації

Володимир, яким ми його пам’ятаємо……По правій стороні вулиці Драгоманова, навпроти входу в скверик колись, років тридцять тому, була алея, що вела до парку. Я пам’ятаю, що при вході в парк стояв пам’ятник Юрію Гагаріну. Перший космонавт у весь ріст стояв на чомусь дуже схожому на капсулу апарату що спускався з орбіти. Дивно що я не можу згадати деталі, в пам’яті постать, біло голуба. Там стояли лавочки, і мами з малюками часто прогулювались відпочиваючи від домашніх клопотів поки дитина спить, на свіжому повітрі. Для малечі в парку були поставлені статуї вовка і Червоної шапочки. А для молоді була зроблена відкрита танцювальна площадка. Пам’ятаю як весело в парку святкували проводи зими…

Кожен з нас це унікальний літопис подій.
Часто ми навіть самі до кінця не усвідомлюємо скільки безцінної інформації зберігаємо ми у своїй пам’яті. Рідні, друзі, просто хороші знайомі, а почасти, і зовсім не знайомі люди, що привернули нашу увагу своєю неординарністю, події пов’язані з ними, безліч деталей про місце і час… А світлини, адже вони теж зберігають не тільки ваші постаті, але і місто, таким, яким воно було десять, двадцять, тридцять, а може і п’ятдесят років тому.
Працівники Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» хочуть зібрати ваші безцінні спогади, аби залишити їх прийдешнім поколінням, спогади про місто в якому ми живемо.
Всіх хто бажає поділитися своїми спогадами просимо зателефонувати за номером 3-89-89 або прислати лист на електронну адресу v.v.zapovidnyk@gmail.com чи завітати до нас за адресою вул. Ковельська, 29.