dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 1117
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 12-02-2015, 10:13
12-02-2015, 10:13

ПІДЗЕМНИЙ СВІТ ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОГО

Категорія: Публікації

Важко знайти у створеному людиною матеріальному середовищі об’єкти, які б не були оповиті такою кількістю численних легенд та таємниць, як підземні ходи та споруди минулого. Письмових свідчень про такі споруди ви не знайдете ні в архівах, ні в історичних джерелах. Тільки інформація випадкових очевидців натякає на існування цих загадкових підземних об’єктів. Її іноді важко відділити від легенд і байок. Та ще численні випадки просідання землі, фундаментів, які інколи виникають там, де, як кажуть, «ніби нічого ніколи не було», вказують на загадкові підземні об’єкти.

За більш ніж тисячолітню історію Володимира-Волинського, про його підземні ходи складали легенди, так і наводили правдиві факти, підтвердженням яких є просідання грунту, яке час від часу трапляється в центрі міста і оголює перед перехожими глибокі ями. Це породжує різноманітні чутки про існування під містом розгалуженої мережі підземних ходів. У місті побутує кілька легед про підземні ходи, що прямують від Зимненського монастиря до Володимира ,а також від монастиря домініканів до костелу Іоакима та Анни. Як згадує краєзнавець Петро Заклекта, під час прокладання кабелів зв’язку у 70-х роках на вулиці Устилузькій, якраз навпроти домініканського монастиря, зв’язківці на глибині до одного метра наштовхнулися на цеглу. Тоді відкопали цегляне бочкоподібне склепіння, яке простежувалося у напрямку до костелу Святих Іоакима та Анни. Петро Заклекта навіть особисто пройшов декілька метрів, поки вистачило повітря. На жаль, через ряд обставин, дослідження здійснювати не дозволили.
Інформація до новини
  • Просмотров: 788
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-02-2015, 10:44
6-02-2015, 10:44

Розповідь про Володимир філателіста Євгенія Грудненка

Категорія: Публікації

Члени клубу філателістів у ВолодимиріПам’ятаю, що після війни костел, котрий зараз на площі не був зруйнованим, а навколо нього був залізний паркан. У ньому навіть ще правилось. Трохи пізніше ксьондза звинуватили у чомусь і вигнали. Біля костелу Іоакима та Анни стояв двохповерховий будиночок в якому були маленькі магазинчики. В одному продавали воду, а в іншому - продукти. По вулиці Івана Франка був гарний будинок, там був РАГС. Навпроти колишнього пологового будинку був великий будинок з колонами. Коли пологовий перевели в лікарню, то тут зробили фінвідділ. А поруч була ветеринарна клініка. В 50-х роках її забрали за місто, а там зробили дитячу кухню.
Інформація до новини
  • Просмотров: 901
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 22-01-2015, 12:17
22-01-2015, 12:17

Олександр Григорович Жуйвода поділився спогадами про місто

Категорія: Публікації

Я народився 1933 року. В 1935 році мої батьки знімали квартиру у заможного віруючого чоловіка, який навіть не брав з них квартплати. Він мав будинок одразу за переїздом по Луцькій. Там, де зараз розміщуються будівлі колишнього маслозаводу, було його поле. Мама варила для нього їсти, жала жито, допомагала по господарству. Вулиця Луцька взагалі дуже змінилася з тих пір. Там, де консервний завод, вона була набагато нижчою. Зараз її рівень можна прослідкувати за старими будинками, що навпроти консервного заводу. Вони ніби знаходяться в ямі. Тротуари були дерев’яні, їх не мили і не прибирали. Діти бігали босі і часто заганяли в ноги тріски.
Інформація до новини
  • Просмотров: 781
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 15-01-2015, 14:44
15-01-2015, 14:44

Спогади про початок війни Святослава Панасевича

Категорія: Публікації

Розмова зі Святославом Володимировичем була записана в 2010 році.
Після смерті Пілсудського в 1937 році змінилася політика Польщі щодо українців. Українець не мав права купувати землю (продати міг). Відбувалося насильне окатоличення місцевого населення. Колишні польські «легіонери», що в 20-х відбудовували Польщу, отримали на Волині земельні наділи, кредити – так появилися «осадники». Мій батько був писарем при штабі Брусилова. 1939 рік, вересень… Осінь. Було гарно, сонячно, в церкві дзвонять дзвони, а вже тиждень йде війна. У Володимирі було багато біженців. Уряд Польщі зупинився в Олиці, проїжджав через Володимир. На Володимир було скинуто бомби, пролетіло три німецьких літаки. Понищені вулиці Островецька, 20 Липня, Луцька. По вулиці Зимненській їхали польські урядовці. Вони втікали в Румунію. Часто зупинялися по вул. 20 Липня, там бували нальоти.
Інформація до новини
  • Просмотров: 852
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 9-01-2015, 11:18
9-01-2015, 11:18

75 років тому на Різдво волинян почали вивозити у Сибір

Категорія: Публікації

75 років тому на Різдво волинян почали вивозити у СибірУ грудні минулого року відзначали 75-річчя створення Волинської області. В радянській історіографії прихід совітів на Волинь називають пафосно – «золотим вереснем». Але тепер, коли час розставив крапки над «і», зрозуміло, що наслідками того приходу стали націоналізація промисловості, банків, транспорту, землі, примусова експропріація майна, репресії та депортації населення.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1653
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 9-01-2015, 10:51
9-01-2015, 10:51

Легенди княжого міста

Категорія: Публікації

Легенди княжого містаЗа свою понад тисячолітню історію земля Володимирщини накопичила чимало цікавинок для нащадків княжої столиці – це і залишки древніх дохристиянських поселень, і забуті стародавні поховання, і навіть загублені скарби.

З кінця 19 століття культурні нашарування древнього Ладомира викликають науковий інтерес у численних істориків, археологів та краєзнавців. Та інколи несподівані археологічні знахідки заганяють дослідників у глухий кут…
Інформація до новини
  • Просмотров: 766
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-12-2014, 14:38
29-12-2014, 14:38

Фотографії пам'яток у 2014 році

Категорія: Публікації

Інформація до новини
  • Просмотров: 731
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-12-2014, 16:15
11-12-2014, 16:15

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про місто

Категорія: Публікації

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про містоНаша родина приїхала до Володимира у 1944 році. Злидні, бруд, голод. Головної площі ще не було. Була вулиця, багато дерев’яних будиночків. Костел ще відправляли служби. Він був обгороджений цегляним муром. Поряд стояв будинок ксьондза та ще кілька будиночків. На Жидівській вулиці стояла зруйнована синагога. На місці п’ятиповерхового будинку, що на площі, містились магазини – книжковий, канцтовари та столова. На розі Ковельської і Луцької була швейна фабрика. Неподалік, де знаходиться офіс С.Ковальчука, стояв кінотеатр наполовину дерев’яний, а наполовину цегляний. Сеанси були щодня. А фільми різні – про любов, про війну, а також довоєнні. Біля кінотеатру влаштували танцплощадку. Посередині стояв великий дуб. Багато молоді там відпочивало. Поряд були казарми, в яких пізніше розмістили готель, а зараз - житло священиків. На розі вулиць Луцької та Ковельської стояла швейна фабрика. Одна єдина аптека на ціле місто знаходилася в районі теперішнього магазину «Маяк». На місці магазину «Салют» було домоуправління. Поряд, де зараз автостанція, розміщувався базар. Магазинів не було. Люди їздили в села, щоб заробити якусь поживу. Разом з селянам садили та обробляти картоплю, допомагали по господарству. За це отримували зерно, городину, часом шматок сала. Так і виживали. Під час війни були запроваджені хлібні картки.
Інформація до новини
  • Просмотров: 820
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-11-2014, 12:44
27-11-2014, 12:44

Розповідь Ніни Прохорівни Ключнікової

Категорія: Публікації

Розповідь Ніни Прохорівни КлючніковоїУ 1962 році я після закінчення училища цукрової промисловості отримала направлення в Західну Україну, де будувалися нові заводи. Приїхавши до Володимира, я здала свій багаж на вокзалі в камеру, і в «руминочках» пішла дивитись цукровий завод. Це було якраз у березні. А там таке болото! Прийшлося повернутись і купити резинові чобітки. У перший же вихідний поїхала дивитися місто. Саме місто на мене справило приємне враження. Відчувався вплив Заходу. «Купеческий городок». Багатоповерхівок тут не було. Там, де зараз Площа Героїв, був парк і стояв пам’ятник, були кіоски, де продавали газети і журнали. Дорога брущатка вела на вокзал. Посеред міста стояв храм – собор Різдва Христового. Він був не діючим. Там був склад продуктів. Біля собору був готель. Зараз там батюшки живуть. На місці універмагу були маленькі дерев’яні магазинчики. Там продавалися радіоприймачі. Телевізорів тоді ще не було ні кольорових, ні чорно-білих. Автостанції не було. На цьому місці проводились ярмарки. І баранів продавали, і свиноматки з поросятками лежали, і коні стояли. Для мене це було дуже цікаво, бо у нас такого в Курську не було. Основну частину свого життя я провела у селищі цукровому заводі. Це окраїна Володимира.
Інформація до новини
  • Просмотров: 894
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 13-11-2014, 15:09
13-11-2014, 15:09

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та Клавдії Олексіївни Горбулько

Категорія: Публікації

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та  Клавдії Олексіївни ГорбулькоПочала розповідь Ніна Прокопівна (народилася у1919 році). Як тільки визволили Ковель, я разом з чоловіком переїхала у Володимир-Волинський. Мій чоловік був з України, а зустрілись ми в Читі (Забайкальський край, Росія) в 1938 році, де разом навчались в чотирирічній залізничній школі. Я вчилася на машиніста, а чоловік - на дорожнього майстра. Одружились ми в 1941 році. Працювати я почала там же, в Читі, в депо, на маневровому паротязі ОВ, його ще називали «овечка». Там був зі мною такий випадок, що я потрапила під паротяг. Я не пам’ятаю, чи мене витягли чи я сама вибралась, але навколо мене стояло троє чи четверо чоловіків, і світло, таке яскраве і сліпуче, якого я ніколи більше не бачила. В 1944 році ми з чоловіком переїхали в Рівне. Чоловік працював там в управлінні залізниці. 20 липня 1945 приїхали у Володимир. В мене вже тоді був син. Нас поселили будинку де ми і зараз живемо. Тут ще була ремонтна контора, що обслуговувала залізну дорогу. І жило шість сімей. Я вже живу в цьому будинку майже сімдесят років.