dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 1005
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 1-10-2015, 15:15
1-10-2015, 15:15

Горбулько Клавдія Олексіївна

Категорія: Публікації

Горбулько Клавдія Олексіївна З 1944 і до 1950-х рр. з заходу поверталися війська. В основному, це була армія Рокосовського.
Машини проходили перевірку у Володимирі.
У той час в місті було дуже багато військових. Вони жили на квартирах. Оскільки наш
будинок стоїть поблизу залізничного вокзалу, то офіцери були в кожній квартирі. А біля будинки
стояли палатки, і була розгорнута польова кухня. Мій брат часто обідав з солдатами,
казав, що у них смачніше. Машини тримали там, де зараз заготзерно, вони заповнили весь
привокзальний простір.
Інформація до новини
  • Просмотров: 755
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-09-2015, 14:54
24-09-2015, 14:54

Горбаченко Ніна Андріївна

Категорія: Публікації

Горбаченко Ніна АндріївнаЯ народилась у Воронежі. Потім мама переїхала в Батумі. Працювала на чайних плантаціях.
Жили в бараках з фанери, по дві сім’ї у кімнаті. Я спала з мамою. Пам’ятаю, в нас був висячий
умивальник. Під низом миска стояла. Пізніше ми перейшли в окремий будиночок. Мама
вдруге вийшла заміж. І в 1940 році народилась сестричка. Вітчим у травні 41-го року прийшов
у відпуск, а вже в серпні прийшла похоронка. Він служив у Мінську, в Білорусії, і там попав у
полон до німців. Похоронений в Освєнцимі.
Важко було під час війни. На маму, на сестричку і на мене давали тільки 300 грам хліба на
день. Хліб привозили віслючком у маленький кіоск у двох плетених корзинах. В основному
харчувалися фруктами: мандаринами, апельсинами, лимонами, виноградом, персиками.
Жінки працювали на чайних плантаціях, а чоловіки - на кукурудзяних полях. Восени вони
збирали качани у великі кошики – кодори. Ми, діти, йшли за ними і збирали кукурудзяні початки.
Ті чоловіки часом жаліли нас і залишали трохи качанів. Ми це все збирали, несли додому,
чистили і сушили на сонці. А мама носила до млина, щоб змолоти на крупу.
Дітлахи по четверо, по п’ятеро ходили в гори збирати щавель, кропиву. Вдома мама у великому
чугунці спарить це все, добавить жменьку кукурудзяної крупи, вимішає, сформує щось
схоже до котлеток, і спече зверху на плиті. Ні жиру, ні олії не добавляла, бо не мала.
Ні світла, ні газу не було. Плита на дрова стояла на дворі. Дров не було. І ми збирали кору
евкаліпта, яка дуже добре горіла.
Інформація до новини
  • Просмотров: 805
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 17-09-2015, 10:51
17-09-2015, 10:51

Дмитрук Леонтій Іванович

Категорія: Публікації

Дмитрук Леонтій ІвановичУлюбленим місцем відпочинку у володимирчан були Білі Береги. По ліву і по праву сторони
річки були пляжі. Був міст під яким регулювалося підняття води. Це була маленька гребля
яка слугувала ГЕС (гідроелектростанції). Навіть до тепер видно дерев’яні колоди у воді. Своє функціонування місцева ГЕС призупинила десь у 1962-1963 рр. Ця маленька ГЕС забезпечувала
енергією всі довколишні села. Ширина водойми була набагато більшою. Річка підступала
майже до будинків. Вода була прозора і чиста. Відпочивати сюди приходили майже всі мешканці
міста.

Пам’ятаю десь у 1958 році перший раз наш цукровий завод злив свої стічни води у річку.
Риби було від берега до берега. Вона була напівпритомна, мертва. Починаючи від самого цукрового
заводу аж до П’ятидень люди виловлювали цю рибу. Ловили сачками. Хто мав човен,
то і на човнах ловили. Пізніше почалися запахи. Кожного року цукровий завод спускав свої
води в річку і з кожним роком риби ставало все менше і менше. Білі Береги зараз запустили, не
має вже тих пляжів які колись манили на відпочинок.
Інформація до новини
  • Просмотров: 782
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-09-2015, 11:22
10-09-2015, 11:22

Гудзенко Марія Панасівна

Категорія: Публікації

Гудзенко Марія ПанасівнаМоє життя тісно пов’язане з педагогічним коледжем, який в минулому році відзначив свою
сімдесят п’яту річницю. Так сталося, що ми з ним ровесники, бо я теж народилася в 1939 році.
За ці роки заклад випустив в світ 13000 педагогів. Серед них не тільки викладачі, а й керівники
шкіл та дитячих садків, журналісти, редактори газет, кандидати і доктори наук.

Тут я здобула свою першу спеціальність: викладача фізичної культури середньої школи. З
1949 по 1961 рік училище було фізкультурним, готувало спеціалістів для шкіл. Тут пройшла
моя юність, тут пропрацювала я до виходу на пенсію, і завжди з великим хвилюванням переступаю
поріг рідного училища.

Я не випадково вступила на фізкультурний. Мій батько був вчителем, а в школі фізкультуру
вів льотчик Петро Сторожук, він дуже цікаво проводив свої уроки, у нас була спортивна
форма, заняття з волейболу, різноманітні спортивні снаряди, мені це все дуже подобалось.
Шестеро дівчаток з мого села поступили у Вінницьке фізкультурне училище.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1782
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-09-2015, 11:30
2-09-2015, 11:30

Волчак Ольга Ігорівна. Володимир, яким ми його пам'ятаємо (Людські долі)

Категорія: Публікації

Волчак Ольга Ігорівна. Володимир, яким ми його пам'ятаємо (Людські долі)Мій тато родом зі Стрия, а мама - з Володимира.

Родина моєї мами налічує п’ять поколінь священиків.

Родина мого дідуся походила з Шацька. Їх було двоє братів. Дідусь Євген закінчив гімназію
і поступив в Луцьку духовну семінарію, далі - у Варшавський університет, де п’ять років
вивчав теологію і дістав звання магістра теології. Після того був висвячений в священики і
одружився з бабусею.

Перший його приход був в Білорусії в Барановичах. Це було недовго, лише рік чи два, а далі
більше тридцяти років він служив у Василівській церкві настоятелем. Це були тяжкі роки:
війна, окупація. Але окупанти священиків не зачіпали. Приїхав він сюди десь в 1933 чи 1934
році.

Жити було тяжко, дідусь з бабусею завжди жили дуже скромно і не вирізнялися поміж
своєї пастви. Я пам’ятаю, як моя бабуся вечорами штопала дідусеві ризи, підрясники. Але тоді
всі люди бідно жили. Бабуся розповідала, що дідуся викликали в КДБ і намагалися залучити
до співпраці, але він відмовився. Мабуть, через те він ніколи на мав високих звань, які тоді
неможливо було отримати без дозволу партії. Я добре пам’ятаю, як часто до нього приходили
люди за порадою. Дідусь завжди допомагав людям. Поговоривши з людьми, він зачинявся в
кімнаті. Йому треба було помислити над тими питаннями, і я бачила як його поради допомагали
людям.
Інформація до новини
  • Просмотров: 643
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-06-2015, 12:24
18-06-2015, 12:24

Щасти тобі, Анно...

Категорія: Публікації

Щасти тобі, Анно...Я поспішаю на роботу і мрію.
Зовсім поруч проносяться машини, викидаючи у атмосферу токсичні відходи своєї життєдіяльності, повз мене проходять численні перехожі зі своїми турботами та сподіваннями на новий день.
Поступово їх обриси зникають наче вранішній туман під гарячим літнім сонцем і мене огортає тиша віковічного лісу. Мої ноги тонуть у товстому килимі темно зеленого моху. Навколо м'які сутінки, бо пишні крони величних дубів ледве пропускають сонячне проміння. Десь там у верховітті тривожно заспівала пташка. Зовсім поруч тріснула гілка. Мені трохи лячно та я пробираюсь поміж дерев.
Інформація до новини
  • Просмотров: 880
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-06-2015, 14:44
11-06-2015, 14:44

Володимир яскравий. Фото

Категорія: Публікації

[center]Володимир яскравий. Фото
Інформація до новини
  • Просмотров: 1344
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-04-2015, 14:25
2-04-2015, 14:25

Дорогий серцю Володимир. Спогади Людмили Сільвестрівни Патлашинської

Категорія: Публікації

Володимир-Волинський дорогий мені, бо це моя друга батьківщина. Тут із 15-и років навчалася, майже півстоліття трудилася, тут створилася моя сім’я, народилися діти, внуки, тут дочекалася правнуків. Мені не байдуже до того, що відбувається у місті, усе бачу, усім цікавлюся, бо знаю, яким воно було після війни. А пам’ятаю його із 1946 року. Тоді вкотре за свою історію воно стояло у руїнах, особливо центр. Тут незруйнованими залишилися лише критий ринок і триповерховий будинок, де за радянських часів була школа, а сьогодні - Пенсійний фонд. Городяни, а також студенти технікуму, педшколи розчищали територію, а на місці, де зараз будинок культури, міськрада, частково площа Героїв, садили дерева, ставили лавочки, і руїни перетворювалися на скверики. Таких скверів у центрі було декілька. З роками їх витіснили забудови.
Інформація до новини
  • Просмотров: 917
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-03-2015, 14:36
11-03-2015, 14:36

Перша «жіноча» вулиця у Володимирі - на честь актриси-полячки

Категорія: Публікації

Габрієла ЗапольськаЧи багато має зробити жінка, аби на її честь назвали вулицю? Виявляється, чимало. Та й критерії оцінювання в різні епохи теж різні.

Тож на честь яких жінок у древньому Володимирі-Волинському називали вулиці, напередодні жіночого свята з’ясовував кореспондент Інформаційного агентства Волинські новини.

Феміністка, свята, вчена

Точної дати, коли у Володимирі з’явилася перша «жіноча» вулиця, немає. За часів Речі Посполитої у місті була лишень одна вулиця з жіночим ім’ям – Запольської. Полячка, але уродженка Ківерець, Габріела Запольська – відома на початку ХХ століття в Україні та Польщі письменниця та актриса. Окрім того, Габріела була активним поборником жіночих прав. Найвідомішим твором Запольської є п’єса «моральність пані Дульської», яка з величезним успіхом йшла в театрах Києва, Львова, Парижа, Варшави.
Інформація до новини
  • Просмотров: 868
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-03-2015, 10:51
5-03-2015, 10:51

Василь Миколайович Стахурський. Розповідь про місто

Категорія: Публікації

Василь Миколайович Стахурський. Розповідь про містоЯ народився і все життя прожив у Володимирі. Навчався в сорок другій залізничній школі. Вона була восьмилітня і розміщувалася по вулиці Чапаєва (зараз Гайдамацька). Там був дуже гарний садок. Учні, що вчилися, їздили на практику на львівську дитячу залізницю. Потім з сорок другої школи зробили третю. Третя школа мала кілька корпусів. Один з них був там де зараз пенсійний фонд, інший – це нинішній будинок центру занятості, в якому розміщувались фізкабінет та хімкабінет. Ще один корпус – приміщення, де зараз ДАІ. А там де «Метелик» були майстерні і спортивний майданчик. Це була російська школа. У Володимирі було кілька російських шкіл. Це пов’язано з тим, що у місті було багато військових, зі всього Радянського союзу. Стояла повноцінна дивізія. Було багато переміщень військових, як в самій країні, так і за кордоном. Багато з них приїжджали з Німеччини. Діти там навчалися на російській мові і тут для них відкривали російські школи.