dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 1241
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-03-2013, 10:21
20-03-2013, 10:21

Шляхетний рід Загоровських

Категорія: Публікації

Шляхетний рід Загоровських
Загорівський монастир Різдва БогородиціКожна історична епоха по собі залишала помітні сліди. І відповідно кожна епоха мала свої відомі історичні постаті. Одні з них помітної політичної ролі не грали, а одні творили її. Зрештою мало кому взагалі з українських панів удавалося впливати тоді на широку політичну та культурну арени. Та все одно кожне древнє місто мало своїх поручителів та меценатів, які продовж свого життя піклувалися про нього або просто «володіли» ним.Представники родини Загоровських залишили помітний слід у розвитку української культури. Це була місцева аристократична родина, родове гніздо якої було у селі Загорів (нині Новий Загорів Локачинського району). Вперше в літературі про Загорів згадується в 1442р. як про вотчину Загоровських. У селі знаходяться руїни відомого Загорівського монастиря, в якому писався літопис, а також відомий рукописний віршований «Загорівський збірник» XVII ст., який належав бібліотеці монастиря. Доля цього рукопису невідома, але передруки збереглися. Тут свого часу працював відомий маляр Йов Кондзелевич – автор знаменитого Богородчанського іконостасу, що зберігається в Національному музеї Львова...
Інформація до новини
  • Просмотров: 1576
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-03-2013, 10:44
19-03-2013, 10:44

Коло Свароже

Категорія: Публікації

Коло Свароже

Коло СварожеЖиття українського язичника від народження до останнього подиху супроводжується певними ритуалами, що називаються обрядами. У язичницькій вірі найбільшими родинними святами є: народження, весілля і похорон. Та найбагатшими залишаються календарно-обрядові звичаї, які строго узгоджувалися з давнім календарем. Язичницький календар має назву Коло Свароже. У Влесовій книзі написано: «Мати-Птиця співає про дні ті, і чекаємо на часи, коли крутитися стануть Кола Сварожі до нас, і часи ті настануть для нас». Суть Кола Сварожого у тому, що воно покликане відображати календарну обрядовість древніх слов’ян. Сучасною мовою – це зодіакальний круг. Сварог – це чоловіче втілення Всесвіту, небесний коваль, що викував світ, створив перших людей і заселив Землю живими істотами. Наші предки ще за часів Трипільської культури вірили в те, що все в світі рухається по колу і такий рух є безкінечним. Коло Свароже побудоване за принципом кола і часу. У слов’ян був Бог Хорос, який відповідав за рух коло і Числобог – Бог часу і чисел. Разом вони вели відлік і крутили коло. За таким календарем слов’яни визначали коли сіяти і збирати врожай і які свята святкувати. Праукраїнський календар відповідав фазам небесних світил – Місяця і Сонця. Кожен місяць цього календаря має 28-29днів. Впродовж тисячоліть календарі створювалися волхвами, служителями релігійних культів, яким календар служив для встановлення сонячних чи місячних свят. За місячним календарем в річному колі нараховується тринадцять місяців. В місячному колі особливо вшановували п’ятницю, а остання п’ятниця останнього місяця у році була особливою. Вона була особливою і відзначалася як день плодороддя і число тринадцять вважалося священним. В цей день між чоловіками влаштовувалися різні змагання на мужність і витривалість. Жінки ж, по праву матріархату, обирали собі переможця, адже вважалося, що сильний чоловік дасть сильних нащадків. З приходом патріархату виник сонячний календар в якому нараховувалося вже дванадцять місяців. Слов’яни стали користуватися двома календарями, накладаючи один на одного. Коло Свароже починається від Різдвяних свят, а саме від зимового сонцестояння. На другий день після зимових свят здійснюються обряди на честь Прабога Рода. Род – це духовна енергія Пращурів, яка єднає усі покоління: покійних, живих і ще ненароджених. На дванадцятий день після Різдва відбувається обрядове освячення води, що припадає переважно на Водохреща (Водоскрес). Ці свята ідуть під знаком Богині Дани – втілення жіночого першопочатку Всесвіту.На межі січня- лютого відбуваються обряди вшанування Богині Стрічі, тому ці обряди мають назву Стрітення (зима стрічається з весною). В цей день пробуджується громова сила, тому освячується «громнична свічка», яка є оберегом від грому і блискавок. У лютому обрядові дійства пов’язували із Велесом –Богом музики, поезії та таємничих знаків. Обряди відбувалися цілий тиждень, що мав назву Чортовий тиждень. Волхви освячували кожне подвір’я, що мало сприяти родючості і добробуту родини. Коло Сварога плавно перекочувалося до весни і це означало, що Коло діє. В кінці лютого відзначалося свято Колодія. Дане свято було символічним для тих, хто ще залишався неодруженим. Таким парубкам, одружені жінки чіпляли до ноги «колодку», співаючи при цьому веселих пісень і замовляли на щасливе одруження в наступному році. Далі Коло перекочується до весняного рівнодення, а в неділю за ним зразу Великдень Дажбожий. Дажбог – батько людського щастя, добра та блага. Саме в цей день дарували один одному писанки і цілували один одного на знак любові та добра. У квітні також вшановували свято Богині Лади – втілення жіночої пристрасті та материнства. В червні обряди присвячували Світовиду, Вогнебогу та Купайлу. Купальські обряди присвячуються молодим парам, справляють весілля, які освячуються живим вогнем та живою водою. У липні починаються обряди Перуна – Бога грому та блискавки, покровителя воїнів. Коли в осінній період Коло Свароже вступає в період Корочуна (найкоротшого дня), вшановували Бога Світовида. А сам календар завершується періодом Чорнобога – Бога ночі, зими та холоду. В найкоротший день року Корочун перед зимовим сонцестоянням, Сонце помирає і після нього настає довга ніч. В цю ніч ніхто не спав, бо за повір’ями відбувалася битва богів. На битву з Чорнобогом виходив Білобог і сили світла боролися з силами темряви. Коли підходить ранок, Білобог скидає Чорнобога в його підземне царство і починає правити Всесвітом. Люди в цю ніч закликали Сонце, водили хороводи, пускали з гори вогняні колеса (символ Сонця). Так вони допомагали Білобогу здолати Чорнобога і закликати нове Сонце. А з першими його променями вони йшли по оселях сповіщати радісну звістку, про народження нового Сонця і це сповіщання називалося Колядкою. І так далі йшов по колу безкінечний цикл людського життя.

Вознюк Орися,
науковий співробітник
ДІКЗ «Стародавній Володимир»
Інформація до новини
  • Просмотров: 1748
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-03-2013, 15:59
18-03-2013, 15:59

Князі Острозькі – хранителі православ’я.

Категорія: Історія, Публікації

Князі Острозькі – хранителі православ’я.
Князь Василь-Констянтин Острозький
Історія меценатства – то одна з найцікавіших сторінок минулого, тому що приховує в собі чимало загадкових, а подекуди драматичних людських доль. Нажаль, так історично склалося, що наша земля в епоху своєї бездержавності, ставала «ласим шматком» для інших, більш могутніших держав, котрі насаджували свої права, закони, звичаї та релігію.
Ревними боронителями православної віри та української культури були князі Острозькі. Це одна з найвідоміших родин в українській історії XIV –XVI ст., що займала високі адміністративні та військові посади в Польсько-Литовській державі. Протягом століть рід Острозьких був символом окремої України-Русі, що відстоював національну самобутність. Щодо походження князівського роду є певна дискусія. Львівський історик Ю. Пузина висунув гіпотезу походження Острозьких від литовських князів Гедиміновичів. На його думку, перший історично зафіксований в 1340 р. Острозький князь Данило (якого традиційно вважають засновником роду) був онуком князя Наримунта Гедиміновича. Натомість інший львівський історик Левко Войтович, знайшов документальні докази спорідненості Острозьких з князями галицької гілки Рюриковичів.
Князь Костянтин Острозький був дивовижно багатою людиною, але прославився він як захисник православної віри. Був людиною скромною і дуже побожною, будував храми і давав на них пожертви. Костянтин Іванович прожив 70 років, помер у 1530 р. Поховали його в Києво-Печерський Лаврі, в північно-західному куті Успенського собору...
Інформація до новини
  • Просмотров: 1192
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-03-2013, 15:09
18-03-2013, 15:09

Волинезнавець, який дослідив історію Володимира

Категорія: Історія, Публікації

Волинезнавець, який дослідив історію Володимира
Волинезнавець, який дослідив історію Володимира
Видатний волинський історик, краєзнавець, громадський та церковний діяч Микола Теодорович народився 1856 року в сім'ї православного священика губернського міста Гродно су¬сідньої Білорусі. Вчився у Петер¬бурзькій духовній академії, був інспектором шкіл у місті Седльцях (Підляшшя), викладачем Волинської духовної семінарії у Кременці. 1899 року Микола Теодорович брав участь у IX археологічному з їзді в Києві, присвяченому питанням волинської старовини. На той час він уже працював ін¬спектором Калішської дирекції народних училищ з резиденцією в Туреку, звідки перейшов на ана¬логічну посаду в м. Біла на Підляшші. Найвідоміші праці дослідни¬ка - «Историко-статистическое описание церквей и лриходов Волынской епархии» (1888 -1899), «Учение тридентского собора о первородном грехе и оправданий в связи с православним и протестантским учением о том же предмете» (Почаїв, 1886), «Город Владимир-Вольынский» (1893), «Вольынская духовная семинария» (історич¬ний нарис, Почаїв, 1901). Ця його історико-краєзнавча спадщина не має аналогів...
Інформація до новини
  • Просмотров: 1047
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-03-2013, 13:00
18-03-2013, 13:00

Яскраві постаті із роду Чацьких

Категорія: Історія, Публікації

Яскраві постаті із роду Чацьких
Давній польський рід Чацьких походив із села Чач Косцянського повіту. Шляхетство Чацькі отримали 1545р. Нажаль точної інформації про родовід Чацьких збереглося не так багато. Відомо, що засновником волинської лінії був хорунжий Войцех Станіслав. У 1673 році Войцех відзначився в битві під Хотином. Згодом одружився із Катажаною Загоровською і став власником містечка Порицьк (нині с. Павлівка Іваничівського району), яке було частиною посагу його дружини. Їхній старший син – Міхал Геронієм був єдиним сенатором у родині. А сам Войцех Чацький був старостою володимирським. Відомо, що Чацькі мали великі маєтності на території Володимир-Волинського району, їм належало село Селець та Кропивщина. Маєток в Сельці належав Михайлу Чацькому – відомому публіцисту, старшому брату Тадеуша Чацького та його дружині Беаті з роду Потоцьких. Вона була досить відомою художницею-аматоршою і вишивальницею. Власне її творами були прикрашені стіни Селецького палацу. Палацевий комплекс у Сельці був одним з найзначнішим на Західній Волині...
Яскраві постаті із роду Чацьких
Інформація до новини
  • Просмотров: 834
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 18-03-2013, 12:30
18-03-2013, 12:30

Далекі звичаї володимирчан

Категорія: Публікації

ДАЛЕКІІ ЗВИЧАЇ ВОЛОДИМИРЧАН
Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а й в його історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних та найбільших всенаціональних справах. Протягом двох століть, коли волинська земля була під впливом Великого Литовського князівста, чимало рис побуту грунтувались на давньоруському звичаєвому праві. Все, що не мало свого відображення в статутах, вирішувалось “подлє стародавнєго обичаю”. Так, щоб вирішити суперечку між ремісниками, луцький староста К. Острозький збирав тих, хто знав “як здавна бувало”. Так було й у Володимирі: староста, щоб улагодити конфлікт між окремими групами городян про порядок виконання повинностей у володимирському замку, звертався до “людей досвідчених, які пам’ятають обичаї вєчисті”. Не дивлячись на численні, в тому числі, й письмові декларації про шанування давніх звичаїв та традицій...
Далекі звичаї володимирчан
Назад Уперед