dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 477
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-02-2021, 15:51
4-02-2021, 15:51

Вулицями Володимира-Волинського

Категорія: Публікації

Вулицями Володимира-Волинського
[/center]
Доморощений філософ. Каплиця Св. Йосафата. Костел фарний
Інтерв’ю з кс. каноніком Б. Галіцьким. Костел Єзуїтів

[center]Вулицями Володимира-Волинського

Навесні у передмісті, що потопає в квітах багатьох садів та городів, на тротуарі перед своєю майстернею стоїть швець. Він крутить своїми грубими пальцями шкіряний фартух і розмовляє з кимось, хто знаходиться в середині майстерні.
- Дами ходили в таких сукнях, як ніби без них, бо і короткі, і з вирізами, що аж тьху! Людині аж соромно дивитися - і тільки один Бог знає, що сталося з нашими дамами. А зараз з’явилася нова мода на такі сукні та взуття, як колись тільки святі носили - і побачите, якими святими вони тепер стануть. Як італійки, коли їх Муссоліні розуму навчав! І панове-офіцери носили інших плащі, а тепер мають такі гарні пелерини, схожі до василіанських, тільки зелені!
- І що з того?
- О, потороче! Якби ти був таким аматором, як я, то ти б знав, що колись в Польщі найвідоміші солдати були «Sodałisami Najświętszej Matki», а Сенат збирався на наради після сповіді та причастя, щоби їм Пан Бог дав натхнення - і тоді ніхто не наважився на Польщу навіть пальцем кивнути! Відчуваю я, що наші панове офіцери в цих нових пелеринах, не втрачаючи своїх офіцерських навиків, будуть наших солдатів і всіх навколо вчити жити по-католицьки і любити Польщу, як ксьондзи-благодійники та монахи, що вчили людей любити Бога і вести зразкове життя. І Польща стане як колись, коли після ксьондзів, найвпливовіші особи візьмуться до роботи. І жінка та офіцер, як сказав каплан, але ніколи не скаже ксьондз, є найголовнішими особами, - якщо хочеш знати, шевський ти дьогтю.
Я покидаю доморощеного філософа і бачу одинокого інваліда в кіоску, до якого віддавна ніхто не приходить ні по газету, ні по цигарки і який завзято розігрує сам з собою партію шахів.
Володимир-Волинський, що колись називався Лодомиром; у 981 р. в історичних джерелах є про нього згадка у Нестора: «Володимир Великий ішов на Ляхів і взяв місто їх – Лодомир».
Пригадую собі: «Володимиром-Волинським названий досить пізно. Можливо в пам’ять про князя Володимира... Казимир Ягеллончик подарував магдебурзьке право... Раніше тут був оборонний замок, один з найбільших на східних землях, поруч з замками Луцька та Кременця».
Під впливом цих спогадів, бажаючи якнайшвидше знайти якийсь слід про прадавнє місто, я пришвидшую кроки.
З-за дахів, переважно одноповерхових дерев'яних будинків та зелених дерев, відблискує щось рожеве, витончене, шпичасто-загострене. Я наближаюсь, приймаючи це за якийсь новий передміський костелик, але виявляється, що це кірха німецьких колоністів.
Вузькими, автентичними, нерівними вулицями підходжу до якоїсь оновленої, але дуже старої каплиці. Православної? - Мабуть ні, вона орієнтована на захід, хоча вона має куполи, на яких заломлюються промені сонця так, що кожен купол виглядає, як ніби на ньому лежить велика веселкова квітка з зубчастими пелюстками.
Сьогодні - це православна церква, хоча раніше була греко-католицькою каплицею Св. Йосафата. Володимир, зрештою, є містом, де народився цей святий...
Нарешті – костел фарний, збудований у 1752 р. з фундації ксьондза біскупа Оранського. Ще давніше стояв тут дерев'яний костел, який збудувала княгиня Анна Збаразька, але він згорів в 1736 р. Стиль костелу безумовно бароковий. Особливо різьблений головний вівтар може бути представлений студентам, які вивчають історію мистецтва, як приклад найчистішого бароко
вільного від будь-яких домішок. У костелі є ніші заповнені дарами, стара статуя Ісуса із натхненним та зосередженим обличчям. Перед нею постійно моляться багато людей. Це є чудодійний Господь Ісус Володимирський, чиє волосся росте. Раз на рік ксьондз повинен його підстригати. Чи це постійне диво не є нагадуванням, що Провидіння опікується Волинню по-особливому?
Прямо з костелу я заходжу до кс. каноніка Б. Галіцького з’ясувати щось про життя релігійних об’єднань у Володимирі. Ксьондз з охотою та ласкою дає мені інтерв’ю для "Kurjerа Poznańskiеgo". Тут є церковні братства, але насправді активна лише Католицька Акція Zw. Młodzieży Żeńskiej i Zw. Młodzieży Męskiej, а Zw. Niewiast i Zw. Mężów знаходяться в стані організації.
Інтелігенція і прості люди цікавляться тут справами релігійними. В одну і в другу організацію входять переважно жінки. Вони є пристрасними апостолами Акції.
Ксьондз-канонік веде мене до великого, сучасного будинку. - Це є
Католицький дім ім. кс. Бс. A. Szelążka. Єдиний такий великий на Волині, який постав головним чином завдяки фундації і старанням кс. Бс. і кс. каноніка Галіцького.
Приємна, світла кімната призначається для засідань правління, але може
легко прийняти 60 осіб. У кімнаті є вішалки біля дверей, лавки та столик.
Друга кімната, також повністю обставлена, вона більша - для зустрічей
секцій. Кімнати скромно прикрашені, але справляють приємне враження. І той хто сюди зайде, не почувається, як у державній установі, а так, як у себе вдома.
На першому поверсі є один великий зал на 300 сидячих місць і 100 стоячих. Високі стелі, великі вікна з матовим склом, електричні лампи, все це справляє враження не тільки зручності, але навіть певного комфорту. У ньому знаходиться читальний зал і бібліотека релігійно-моральних діянь, в якій вже є близько 300 книг.
З Католицького дому я йду поглянути на старий Єзуїтський костел. – Величезні каштани, що пильнують його спокій на майданчику перед ним, в цю пору не затінюють костел. Вази, що прикрашають браму, через яку заходимо на подвір’я і мур, що його оточує, здаються білими при яскравому світлі сонця. Цей костел перейшов від єзуїтів до Св. оо. Василіан, перед тим, як його забрала російська влада і виселила ченців. Костел передали православній церкві і спотворили невдалими перебудовами.
Повернутий католикам лише у відродженій Польщі, проте, важко сказати чи був він повністю адаптований для потреб латинського обряду.
Ще оглядаю замок часів Казимира Великого, за часів правління якого Володимир після багатьох боїв і поразок, нарешті дочекався миру і спокою.
Залишаючи православний собор і меншу церкву та капличку я піднімаюся на залишки валів, що колись оточували замок і місто. Я не буду писати яким є вигляд з валів і, що ми відчуваємо, коли звідти дивимося на Володимир. Приїжджайте і побачите! Вам пора ближче познайомились з Волинню.
Чекаємо на вас, жителі Познані!
І. ТЖАСКОВСЬКА-ЗАВАДЗЬКА.


Вулицями Володимира-Волинського


Переклад - Кучерава Р.І. та Вознюк О.А.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Березень 2024 (2)
Лютий 2024 (4)
Січень 2024 (3)
Грудень 2023 (3)
Листопад 2023 (4)
Жовтень 2023 (4)
^