dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 271
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-04-2019, 15:25
5-04-2019, 15:25

Галун Анатолій Дмитрович

Категорія: Публікації

Народився я у селі Гусаків колишньої Дрогобицьклої, а нині Львівської області. Тато працював водієм, мама була домогосподаркою. Один брат став столяром, другий – фінансистом, сестри обрали також інший фах.
На лікаря в родині вивчився я один і не пошкодував про це жодного разу. В родині Галунів були священики. Мій дядько Анатолій мав парафію в сусідньому селі Буяновичі і ми всі ходили до церкви на молитви.
Після війни батькам довелося покинути село і перебратися в місто Львів, де я закінчив середню школу. Жили ми в помешканні, вікна якого виходили на будівлю медичного інституту і я майже щодня спостерігав за життям сусідів. Було цікаво. Вирішив поступати в медінститут, але з першого разу не поступив, бо не мав 2-х років стажу. Тоді так було - не мав стажу, не міг стати студентом. То я два роки пропрацював на фармацевтичному заводі і таки поступив в медінститут.
Галун Анатолій Дмитрович

Після закінчення навчання, направлення на роботу отримав в м. Млинів Рівненської області. Добиралися на роботу разом з однокурсником, бо він отримав направлення на Волинь в м. Луцьк. Мій товариш запропонував піти з ним, а вже потім добиратись до свого Млинова. Я погодився. Ми знайшли обласний відділ охорони здоров’я, постукали в двері. Начальник нас вислухав, хто куди має направлення, а тоді зателефонував Володимир-Волинському
головному лікареві Радченку Івану Федоровичу, що знайшов йому молодого лікаря. Через якийсь час біля воріт зупинилася машина «Москвич», щоб забрати мене у Володимир-Волинський. Це був головний лікар Іван Федорович Радченко, який завіз мене в м. Устилуг в лікарню.
На той час лікарня нагадувала не тублікарню для легенево-хворих, а хоспіс. Працював я там лікарем фтизіатром 8 місяців, а потім мене перевели у терапевтичне відділення Володимир-Волинської лікарні, яке знаходилось в
приміщенні, де зараз пологовий будинок. Керівником відділення була Лістратова Катерина, потім її замінила Шевчук Марія. Це були фахівці своєї справи. Ще працював на півставки рентгенологом, а стажувався і вчився в
онкодиспансері в Луцьку, бо там була така апаратура, як і в нас у Володимирі-Волинському.
Тут же у відділенні познайомився з своєю майбутньою дружиною Марійкою, яка працювала медсестрою. Ми побралися і згодом у нас народилася донечка Катерина, пізніше синочок – Дмитрик. Всі домашні клопоти брала на свої плечі дружина, бо я завжди їздив у відрядження на навчання з рентгенології у Запоріжжя, Київ, Львів, Ленінград. Були такі випадки, що й по півроку не бував вдома, коли ж приїжджав, то діти мене не впізнавали і
тулилися до мами. Горджуся своїми дітьми, онуками. Дочка також медик, працює заввідділом у станції переливання крові, син – головний інспектор на «БРВ», старший внук працює у податковій інспекції, дві внучки ще навчаються в школі.
Але повернемося до лікарні. На той час лікарня мала три рентген-апарати, ще один у тубдиспансері, який знаходився за валами городища, де була колись тюрма. Діагностували різні захворювання і оглядали усі органи, як кажуть, з ніг до голови. За допомогою контрастних речовин виявляли пухлини, поліпи, виразки.
Траплялися випадки, а особливо, коли хворіли діти, то лікаря могли підняти вночі з ліжка, щоб зробити обстеження. Рентгенолог мав знати всі симптоми захворювань. До речі, треба зазначити, що зараз онкозахворювання помолодшали, збільшилася кількість хворих на туберкульоз, з’явилися ВІЛ-інфекції.
Коли я тільки починав працювати, то більше діагностували серцево-судинні захворювання, шлунково-кишкові інфекції, запалення легень – сезонно, а онкохвороби і туберкульоз займали п’яті місця. Тоді хворіли старші люди, а зараз навпаки - молоді люди. Колись, як виявляли туберкульоз з відкритою формою, то примушували лікуватися, приходилось забирати хворого навіть з міліцією, щоб не розносив хворобу серед здорових, а зараз ситуація зовсім інша. Крім лікування хіміопрепаратами, найголовніше було харчування, яке було у рази калорійнішим, ніж в інших відділеннях. Чогось держава зараз послабила вплив на лікування таких хворих.
Випадки з лікарської практики чи не щодня: то з аварії когось привезуть, то дитя з переломом, чи з запаленням легень. Недавно діагностували аневризми аорт у жінки і чоловіка з району. Дякуючи моїм колегам, вони спрацювали оперативно, хворих завезли у Львів вчасно на операції і їх там врятували.
Зі свого 50-річного стажу 20 років пропрацював завідувачем відділення. Всяко було, всього побачив: хтось виходив з рентгенкабінету з посмішкою, а комусь рекомендували звертатись до інших лікарів. У нас хороший колектив. Тут працюють завідувач відділенням - Володимир Качинський, лікар Просов Ігор та ще семеро лаборантів, які чергують цілодобово. У нас є флюрограф для профілактичних оглядів, новий цифрово-діагностичний апарат, ще працює «РУМ-20», так що техніки вистачає. Хотілося б, щоб молодь йшла працювати
до нас, бо бракує спеціалістів.
Мені вже скоро 80 літ, але я ніколи не жалівся, не нарікав на життя. Часто моя прямолінійність не подобалася іншим, а бувало, що й руйнувала кар’єру. Ще в радянські часи я відмовився від комуністичної партії, й зараз не належу до жодної. Ми весь час говоримо про роботу, але є ще й відпочинок. Люблю рибалку. Не уявляю собі відпочинку без рибалки. Їздимо з друзями на наші Лугу, Буг, озера Пульмо, Люцимер і, звичайно, Світязь. Колись піймав на озері Лісному білого амура, вагою 9 кг. Недавно ледве витяг коропа зі ставка в Русові.
Також люблю збирати гриби. Колись поблизу Кладнева знайшов десь біля 200 штук білих грибів, розклав їх на траві і тішився ними, як мала дитина.
Отаке моє життя, аби здоров’я, ще продовжую ходити на роботу. Нещодавно до дня міста нагороджений відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимиром-Волинським». Це стало для мене несподіванкою, я й не знав, якби колеги не сказали. 54 роки я вже пропрацював на лікарській ниві і ніколи
не шкодував, що вибрав спеціальність лікаря.
Спогади записала Кучерява Р.І.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Квітень 2019 (3)
Березень 2019 (5)
Лютий 2019 (4)
Січень 2019 (5)
Грудень 2018 (4)
Листопад 2018 (5)
^