dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 1998
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 13-01-2014, 09:39
13-01-2014, 09:39

На Маланку ходили в "перебіранці"

Категорія: Публікації

На Маланку ходили в "перебіранці"У ніч з 13 на 14 січня відбуваються чарівні дійства, адже цими святковими днями небеса відкриті для молитви і навколо все покривається містерією свята. Маланка – народне свято напередодні «старого Нового року», своєрідний магічний обряд з передяганням у тварин та різних фольклорних персонажів. Більшість етнологів схиляються до думки, що Маланка – це найдавніше українське свято і сягає ще неоліту. Вечір 13-го у народі називають Щедрим або Багатим. Це пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл. Найхарактернішою прикметою новорічного дійства є щедрування – народний звичай, під час якого групи щедрувальників обходять хати із побажанням щастя, здоров’я та достатку господарям. Щедрування супроводжується музикою, танцями та іграми.
Старовинне театралізоване дійство йшло від хати до хати і водило козу – символ «умирання» та «воскресіння». В кожному місті, селі, маленькому куточку чи величезному регіоні святкування Маланки було різним. Найбільш пишним воно було на Галичині та Буковині. Та не менш цікавим було і на Волині. На Володимирщині, за розповідями старожилів, подібне дійство у народі називали «перебіранцями». Ця сама назва вживається і нині. Заздалегідь до вечора господині старались ховати увесь дорогий посуд, одяг та інші добротні речі, а господарі ховали все на дворі. Бо за давньою традицією той господар, який не впустив до хати «перебіранців» попадав під немилість грайливої молодої юрби. Бувало різне: вранці можна було знайти свою хвіртку на краю села або шукати свого воза десь, у кращому випадку, у сусіда. До війни, 13 січня проходило в насиченому танцями, піснями, щедрівками руслі. За радянської влади, вільно щедрувати боялися, але все одно ходили. Лише в 80-ті рр. традиція повністю відродилася але вже не в таких масштабах.
Маланка – це справжнє мистецтво. Козу робили із дерев’яної палиці, бажано роздвоєної аби нагадувала роги. Багато хто чіпляв ще дерев’яні ложки – це вуха кози, а з протилежного боку чіпляли віхоть (жмут соломи чи сіна або клапоть тканини) – це був хвіст кози. Ще козу одягали в старий кожух хутром наверх. Рукава кожуха звисали до низу – це ноги кози. А той, хто цього вечора коза, залізає під кожух і якимось чином повинен крутити і хвостом і «мордочкою».
Окрім кози, був ще циган, дід, Маланка та Василь, жид, смерть, кіт та козак. Зазвичай, найгарніший хлопець з гурту, переодягався в Маланку, а наймолодший мав бути котом, до його обов’язків входило носити торбу, м’явкати та просити у господарів сала. В обов’язки Маланки входило робити «порядок» в хаті, бо вона чекала в гості свого коханого Василя.
Магічне дійство починалось із заходом сонця. До хати підходила молода юрба і дід починав стукати в вікно, щоб впустили в хату:
- Пустіть в хату, бо вже коза замерзла!
Господарі за звичаєм повинні три рази відмовити і лише за четвертим разом впускали. Вся юрба «завалювала» з піснями до хати. Маланка зразу починала «господарювати», перекидала смітник, заглядала в каструлі, в піч, перевертала посуд. Кожен із «переодітих» показував свої вміння: хтось щосили витанцьовував, хтось виспівував. Під час співу коза падає і вдає, що нібито мертва. Забава потроху рухається далі і хтось з гурту починає перераховувати, що треба дати козі, щоб вона ожила. Тут вступає в дію кіт і кричить:
- «Сала, сала! Щоб наша коза встала»!
Коза, почувши про сало вмить оживає, схоплюється на ноги і біжить до печі, принюхуючись до святкових страв. Пісня лунає далі: «За ці щедрівки – дайте горілки. А по цій мові – будьте здорові». Після закінчення побажань та святкових вітань, господарі пригощають щедрувальників і віддячують їх подарунками. Котові нарешті дають сала, дідові пирога, а головному з юрби гроші.
Традиції, які віками передаються з покоління у покоління, нам сучасникам, слід берегти та примножувати. Адже тільки так культурні надбання минулого можуть відродитися з новою силою у сьогоденні.

ОРИСЯ ВОЗНЮК,
науковий співробітник
ДІКЗ "Стародавній Володимир"
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
<
4ornyava

13 січня 2014 10:10

Інформація по коментарю
  • Група: Посетители
  • ICQ:
  • Реєстрація: 29.10.2013
  • Статус: Користувач offline
  • Публікацій: 0
  • Коментарів: 5
стаття дуже цікава!
<
iruna K

13 січня 2014 11:15

Інформація по коментарю
  • Група: Посетители
  • ICQ:
  • Реєстрація: 13.01.2014
  • Статус: Користувач offline
  • Публікацій: 0
  • Коментарів: 3
захоплююча стаття про старовинні обряди хотілаб побачити це на власні очі
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Січень 2020 (4)
Грудень 2019 (6)
Листопад 2019 (3)
Жовтень 2019 (5)
Вересень 2019 (3)
Серпень 2019 (1)
^