dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 590
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 23-03-2017, 11:10
23-03-2017, 11:10

Нагорняк Наталія Станіславівна

Категорія: Публікації

Ми з батьками жили у місті Красилів Хмельницької області. Батько був агрономом, а мама домогосподаркою. В сім’ї було 10-ро дітей. Я була 8-а.
У 1946 році почалася засуха і настав голод.
Моя старша сестра жила у Володимирі. Була заміжня за військовим. Мама часто приїжджала у Володимир за продуктами, бо тут було дешевше.
У 1946 році ми всі переїхали у Володимир. Спочатку бідували, але потроху життя наладилось.
Я вчилася у школі №1, потім поступила в торгово-економічний інститут у Києві. Працювала товарознавцем у спортивному магазині. Там де зараз «Салют», був спортивний магазин, радіо- та електротовари. Коли я працювала у спорттоварах, за товаром їздили у Львів 2-3 рази на місяць. Там були наші бази. Пізніше, коли там побудували новий універмаг, мене перевели завідуючою магазином «дитячий світ». Там я пропрацювала майже 30 років. Спочатку у магазині було три відділи: швейний трикотаж, взуття, канцтовари та іграшки. Завідуючі відділів самі їздили по товар у Луцьк і до Львова. А завідуючі магазинів збиралися разом і їздили у Білорусію укладати угоди на викуп товарів у їхніх магазинах і складах. У Білорусії товари були кращі та інші ніж у нас. То ж для нас вигідно було вести з ними торгівлю. Магазин розширювався: на 1-му поверсі були іграшковий відділ, галантерея і канцтовари; на 2-му – відділ для хлопчиків і чоловічі сорочки, а на 3-му – трикотаж і відділ для дівчат.
Колектив був дуже хороший. Працювали молоді дівчата, які закінчили Луцьке училище, і кілька старших жінок. Дівчата добросовісно відносилися до роботи. Все було строго. Це зараз не торгівля, а спекуляція – кожен намагається поставити чим вищу ціну. А тоді, як не дай Боже, переплутали І-й чи ІІ-й сорт, і відповідно ціну, то неприємності були капітальні: і народний контроль перевіряв і ОБХС. Такі випадки траплялися дуже рідко, лише декілька за всі 30 років.
Перед святами у всіх був піднесений настрій. Перед «майськими» святами дівчата з різних відділів робили з паперу яблуневий цвіт. Кожна старалася придбати щось нове з одягу, бо продавці мали таку можливість. На свято ішли з квітами, портретами членів політбюро. На площі грала музика. Люди радо спілкувалися. Інший час тоді був, інші цінності. Після цього директори магазинів збиралися разом і з сім’ями виїжджали на маївку в ліс у Володимирівку.
На роботі завжди вітали співробітників з Днем народження. Готували стінгазету і прикріпляли відкритку. Потім іменинник усіх частував солодощами.
За два місяці до 1 вересня організовували шкільні базари. Луцька фабрика постачала новеньку шкільну форму для хлопчиків і дівчаток, а наша фабрика – сорочки. Попит був шалений. Ми не встигали завозити товар. На тих шкільних базарах можна було купити все необхідне для школи: одяг, взуття, зошити, шкільне приладдя. Часом виставляли ятки і біля магазину. Після жовтневих свят розпочиналися ярмарки з ялинковими прикрасами. Їх закупляли на луцькому заводі скляних виробів. Іграшки були дешевими і люди охоче їх брами. Підготовка до Нового року завжди піднімала настрій. Ми жили добре, може не мали всього того, що сьогодні є на прилавках магазинів, але ми жили щасливо.
Пішовши на пенсію, працювала начальником відділу кадрів у сільгосптехніці, де начальником був Горбаченко.


Спогади записала Кучерява Р.І.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.