dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 1304
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-02-2017, 11:31
2-02-2017, 11:31

Корнійчук Вячеслав Володимирович

Категорія: Публікації

Народився у 1959 році у селі Певжа Млинівського району Рівненської області. Закінчивши ПТУ №6, працював у Дніпропетровську. Служив в армії під Саратовим у ракетних військах. Далі працював у Луцьку на ГПЗ. А далі – у Володимирі-Волинському на будівництві в організації «Волиньпромбуд». Через рік отримав квартиру. А далі перейшов у реставраційну майстерню.
У 1986 році почали відбудовувати собор Різдва Христового та реставрувати костел Іоакима і Анни.
Коли будували теплотрасу, зі сторони площі натрапили на фундаменти глибиною 1,80 м. Будівля костелу побудована на основі з глиняного замка П-подібної форми. Коли ж копали під теплотрасу біля собору Різдва Христового, такого глиняного замка не знайшли. Можливо він десь іще нижче є. Отже, можна припустити, що там є ще одне приміщення (ще один нижній поверх). При будівництві ливневої каналізації на глибині 1,5 м в районі тумби з рекламою натрапили на поховання, тобто зараз ми ходимо по кістках братської могили.
У цьому похованні було багато кісток, пересипаних вапном, пряжки від ременів та ялові чоботи.
А перед тим ми поглиблювали підвал Іоакима і Анни, і на глибині 1 м. знайшли до 10 черепів і багато кісток. Всі черепи були пробиті – мали ззаду отвір. Ми їх поскладали у ящики, і певний час вони там стояли. А коли вже докопались до великого захоронення біля костелу, прийшли уповноважені з райкому партії. Інструктор райкому партії - Дубина стояв з нами цілий день, поки ми не проклали і не засипали землею труби, а разом і кістки. Ящик з залишками черепів і кісток з підвалів Іоакима і Анни був захоронений аналогічним чином.
Біля колишнього магазину «Мисливський», під час проведення робіт по каналізації, на глибині чотирьох метрів натрапили на склепіння підземелля та старокнязівську дорогу, вимощену з величезних колод. Дуже хотілося туди залізти і подивитися, але по техніці безпеки не дозволялося. Під час реставраційних робіт у костелі Іоакима і Анни було виявлено церковний одяг. Не зважаючи на те, що у підвалі певний час зберігали сіль, а зверху був меблевий магазин, все це було акуратно складено і збережено, ніхто його не викинув. Ризи ксьондзів були вишиті гладдю золотою та срібною нитками. Їх забрала тодішній директор художньої школи Галина Яківна Микита. Зберігались там гарно різьблені фігури з дерева. Потім якось раптово зникли. При перетирці стін виявили, що костел вкритий фресковим розписом в чорно-сірих тонах. Приїжджали реставратори з Києва, і під їхнім наглядом фрески було законсервовано.
Два невеликі фрагменти фресок було відкрито для огляду. Розказували також, що в костелі був орган.
На той час собор Різдва Христового був дуже зруйнований. Коли ми приступали до роботи, то спочатку обговорювали проект реставраційних робіт. Виконроб і робітники радилися, як зробити краще. Цікаво було. Старі люди розказували, що у соборі прикордонники тримали коней і фураж. При розчищанні підземної частини правої вежі знайшли фарфоровий столовий сервіз на двадцять персон.
А при розчищанні підземної частини лівої вежі знайшли залишки зерна, глечик, з чимось темним всередині і три літрові пляшки запечатані сургучем. Пляшки з темного скла – не видно, що всередині. А виконроб не дозволяє відкривати і спробувати, бо може там щось небезпечне або отрута. Аж тут прийшов місцевий п’яничка, а ми його і питаємо:
– Миколо, будеш?
– Звичайно буду! Яка різниця, отрута, не отрута? Однаково вмирати, що так, що так.
Випив він кружку того загадкового напою і ще просить. А ми йому кажемо, щоб зачекав. Потім налили йому другу кружку. Роздивилися, принюхалися - а там порічкове вино. А в глечику, як потім вияснилося, був м’ятний лікер зеленого кольору, дуже густий і тягучий. Наверху в соборі знайшли кілька карабінів у робочому стані, кілька гранат і міни. Приїхали військові з військкомату і забрали це все.
Згідно проекту у соборі Різдва Христового мав бути РАГС, а в будинку, де зараз живуть священики, мала бути кухня. У нижньому храмі, у підвалі, мав бути бенкетний зал, який мав сполучатися з кухнею підземним переходом.
Під час робіт по влаштуванню каналізації на території Успенського собору на глибині трьох метрів робітники натрапили на невідкриті фундаменти, що не співпадають зі стінами будівлі собору. Родинні фундаменти собору є значно більшими. Між будівлею собору і єпископським замочком був підземний хід у формі арочного склепіння. Він був діючим і використовувався, як підвальне приміщення для збереження провіанту.
Після тривалої перерви за часів радянської влади у 1986 році на велике свято Успіня Пресвятої Богородиці вперше дозволили задзвонити у дзвони.
Пропрацював у реставраційній майстерні 3 роки. А в 29 років дуже захотілося працювати у міліції. Але щоб там працювати, треба було бути членом компартії, або кандидатом, без цього ніяк. Мусив стати кандидатом… Вся бригада хлопців прийшла мене підтримати під стіни міліції. Спочатку була патрульно-постова служба 2 роки, школа міліції у Львові, потім півтора року був дільничним у районі, потім слідчим працював 7 років, а потім - начальником міськрайонної податкової міліції 4 роки.
Корнійчук Вячеслав Володимирович
Корнійчук Вячеслав Володимирович

Спогади записала Кучерява Р.І.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.