dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 2605
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-07-2013, 08:27
5-07-2013, 08:27

Ой, на Івана, ой, на Купала...

Категорія: Публікації

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня – це свято молоді – Купайло, яке з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Проте давній сюжет свята залишився незміненим у своїй основі. Обряд Купайла – це, насамперед, самоочищення від злих духів за допомогою води й вогню. Тому напередодні влаштовували спеціальні дійства, за допомогою яких можна було позбавлятися нечистої сили. Свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі — найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі — найкоротші.
Головні персонажі свята - Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.
У ніч на Івана Купала хлопці та дівчата збираються у веселі компанії та розважаються на берегах озер і річок: палять величезні багаття, стрибають через них, водять хороводи. Ой, на Івана, ой, на Купала...
У давнину напередодні свята, тобто 6 липня, хлопці ходили селом і збирали біля дровітень та на обійстях хмиз, господарські речі, що вийшли з ужитку. Нерідко господарі і самі виносили для купайлівського вогню старі дерев'яні відра, кошелі, граблі чи лопати. Навантаживши хмизом солом'яного, спеціально виготовленого для цієї мети козубка, парубки тягли його до левади, приспівуючи:

— Купайло, Купайло!
Де ти зимувало?
—Зимувало в лісі.
Ночувало в стрісі,
Зимувало в пір'ячку,
Літувало в зіллячку.

Дівчата в цей час йшли до лісу чи на луку. Ой, на Івана, ой, на Купала... Потайки від хлопців плели віночки з живих квітів. Ой, на Івана, ой, на Купала...Крім того, потрібно було зробити «Купайла» чи «Марену» — неодмінно прибрати квітами та стрічками живу березову гілку. Це обов'язковий символ дівочого гурту без якого не могло відбутися свято. Виготовлення атрибутів, як правило, супроводжувалося піснями:

А ми рутоньку посієм, посієм!
Зеленую руту, жовтий цвіт
Посієм!
А ми рутоньку пополем, пополем!
Зеленую рутоньку, жовтий цвіт
Пополем!
А ми рутоньки нарвемо, нарвемо!
Зеленую руту, жовтий цвіт
Нарвемо!
А ми віночки сплетемо, сплетемо!
Зеленую руту, жовтий цвіт
Сплетемо!
А ми дівочок вберемо, вберемо!
Зеленую руту, жовтий цвіт
Вберемо!

Надвечір хлопці складали вогнище, прикидали на око, чи вистачить хмизу, бо купайлівське свято мало тривати до пізньої ночі. На обочинах вигону готували невеличке багаття для підлітків; їм також дозволяли брати участь у цих дійствах.
Як тільки починало сутеніти, дівчата урочисто несли своє «Купайло» під супровід обрядової пісні:

Зеленая дібровонько,
Чого так рано спустошена.
Трава на сіно покошена?
Ой молодая молодице,
Вийди до нас на вулицю,
Винеси нам купайлицю!
- Ой рада б я виходити,
Та заставляють до роботи.
Та заставляють хату мести.
Під круту гору воду нести,
А під другую камінь котити.
Ой повій, вітре буйнесенький,
Викоти камінь крутесенький,
Зійди, дощику дрібнесенький,
Скропи травицю-муравицю,
Нехай я вийду на вулицю,
Винесу дівкам купайлицю.
Бо наші хлопці недбайливці —
Не вирубали купайлиці.
Якби вони за нас дбали,
То купайлицю вирубали.

Облюбувавши місце неподалік вогнища, дівчата вправляли в землю берізку, а хлопці намагалися розвеселити гурт дотепними жартами та піснями. Подивитися на святкові урочистості сходилися всі — і діти, і дорослі. Адже цим дійством мало завершитися колективне дозвілля, бо невдовзі надходили жнива — найвідповідальніша пора в житті селян.
Нарешті, коли наступали густі сутінки, кілька юнаків, запаливши смолоскипи, йшли до наготовленого хмизу. За хвилину веселе багаття приковувало увагу присутніх. Ой, на Івана, ой, на Купала...
Воно мало горіти цілу ніч — від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала.
Розпочиналося свято піснею:
Запалала собітойка,
Схопилася челядойка,
Схопилася, прибігає,
Та ще дровець докладає.
Собітойка ясно горить,
Челядойка пишно ходить,
Собітойка догоряє,
Худобойка проквітає.

Неподалік, зібравшись у ватаги, пильнували за вогнищем підлітки, щоб перейняти досвід старших. Навколо нього молодь грала в ігри, співала пісні, водила хороводи. 6Літні жінки та чоловіки починали згадувати свої молоді літа...Ой, на Івана, ой, на Купала...
Коли вогнище трохи згасало, прудкіші хлопці намагалися перестрибнути його, їхній азарт передавався й решті. Та не кожен міг вправно зробити це — деякі невдахи приземлювались у жар, і від того гурт спалахував сміхом, жартами, веселими кпинами.
Вважалося, якщо парубок найвище стрибнув — буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я — чекай біди, якщо хтось з парубків «не випробував себе» на святі, того протягом року супроводжуватимуть невдачі. Відтак кожному хотілося у будь-який спосіб прилучитися до молодіжного дійства, що сприяло його масовості й різноманітності. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною — вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя. Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).Ой, на Івана, ой, на Купала...
Веселі розваги тривати за північ. Коли ж вогнище починало згасати, дівчата, оточивши уквітчаного «Купайла», заспівували прощальну:

Ой на Івана Купайлочка
Там купалася ластівочка,
На бережку сушилася,
Дівка Марійка журилася:
Ой ще рушничків не напряла,
А вже матінка заміж дала.
Ой ще рушничків не вбілила.
А вже матінка одділила.

Надходив час розбирати «Купайла». Дівчата, ставши колом, знімали з нього прикраси (кожна при цьому намагалася взяти на згадку якийсь шматочок, щоб «заталанила доля»), а саму галузку несли до води, де їх уже підстерігав Водяник.Ой, на Івана, ой, на Купала... Він полохав тишу, лякаючи «непроханих гостей». Хлопці, скориставшись нагодою, тим часом обливали дівчат водою. Але й ті не залишалися в боргу — упіймавши котрогось, вони живосилом тягли до ставу й кидали у воду. Цього вимагав звичай: прийшов на Купайла — маєш промокнути до кісток! Про це мовиться і в пісні, котру виконував хор дівчат:

Де купався Йван, да й у воду впав;
Купала на Йвана.
Де купався Гриць, да й у воду тиць;
Купала на Йвана.
Де купався Клим, да й у воду вплив;
Купала на Йвана.

Хлопчачий гурт відповідав, приспівуючи до кожного рядка: «Купала на Йвана»:

Чий же льон да не виполотий?
Да то дівка Прісечка да й не виполола.
Да за чим вона да й не виполола?
Да за тим, да за сим, да за сном товстим.
Да за сном товстим, да за Федорком молодим.

За веселими забавами непомітно наступала ніч. Дівчата поспішали до берега гадати на судженого — кидали у воду свої вінки, а хлопці повинні були їх дістати. Вінок — це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір завчасно узгоджували). Ой, на Івана, ой, на Купала...
Якщо вінок тонув відразу — коханий розлюбив, і весілля з ним не буде, до берега прибився — мусить ще побути в дівках. У кого вінок найдовше плавав — буде щасливою, а у кого свічка довше прогоріла — проживе довге-предовге життя.

Та ходить дівка над водою,
Пускає долю за водою:
—Пливи, доле, за водою,
А я услід за тобою.
Та опливемось докупочки,
Як сивії голубочки,
Та сядемо, оддишемо,
Та дрібні листи напишемо.
Нехай батько не турбує.
Сивих волів не марнує.
Мені вінка не купує.
Бо я й того не зносила —
На Купайла загубила.

Ворожіння на вінках — одне з найцікавіших і найпоетичніших дійств купайлівського обряду. За ним стежили всі присутні. Особливо це хвилювало батьків, адже їм дуже кортіло знати, з ким спілкуються їхні діти. У густих сутінках теплої липневої ночі річка чи став палахкотіти безліччю вогнів. Видиво таке справді було і казковим, і святковим, і урочистим. Завершувався обряд колективним співом:

Ой Петре, Іване, уже наша пісенька минає.
Уже наша пісенька минає, половини літечка немає,
Із-за гори сонце йде, і грає,
Козаченько копичка сідлає.
Вийшла його стара мати, питає:
- Ой куди ти, мій синочку, гадаєш,
Що коника вороного сідлаєш?
- А що тобі, моя мати, до того?
Сідлаю я кониченька не твого,
Та поїду до тестенька свойого.
Та до тії тещеньки гордої.
Та до тії дівчиноньки пишної.
Як побачу ту дівчину на порозі,
Сап'ян дам їй, черевичок на нозі,
Що купив козаченько в дорозі:
- Носи, носи, дівчинонько, здорова,
Я же тобі не скажу ні слова.
Носи, носи, дівчинонько, доки й подереш,
А за мене рушнички подаєш.

Не підглядаючи, дівчата зривали букет квітів, який потім клали під подушку. Ой, на Івана, ой, на Купала...Якщо з ранку виявиться, що зірвано як мінімум дванадцять різних трав, то у дівчини є великий шанс вийти заміж в цьому році. Бажаючі йшли у ліс шукати цвіт папороті. Хтось намагається знайти за її допомогою скарби, а хтось знайти своє щастя — кохання.11 В цей час рослини набирали чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил. Але ж за Квіткою щастя чигали не тільки люди, а ще лихі сили. Вони намагалися перешкодити, відвернути увагу молодого парубка, який цю квітку знаходить, а старому, як правило, не щастило її знайти. І якщо молодому чоловікові все ж пощастило знайти квітку щастя, він мусив прорізати шкіру мізинця-пальця на лівій руці і всунути ту квітку під шкіру. Далі треба було взяти в ліву руку полин або татарзілля й обвести навколо себе крейдою – лише тоді лихі сили не зможуть нічого вдіяти щасливцеві.
За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть — відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково: в цей час вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла. Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві.

Романна Кучерява,
завідуюча відділом охорони, реставрації
та використання пам'яток "Стародавній Володимир"





Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Березень 2021 (1)
Лютий 2021 (3)
Січень 2021 (6)
Грудень 2020 (2)
Листопад 2020 (3)
Жовтень 2020 (1)
^