dle 9.7 8DLE
 
Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир" » Публікації » Спогади про початок війни Святослава Панасевича
Інформація по новині
  • Переглядів: 810
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 15-01-2015, 14:44
15-01-2015, 14:44

Спогади про початок війни Святослава Панасевича

Категорія: Публікації

Розмова зі Святославом Володимировичем була записана в 2010 році.
Після смерті Пілсудського в 1937 році змінилася політика Польщі щодо українців. Українець не мав права купувати землю (продати міг). Відбувалося насильне окатоличення місцевого населення. Колишні польські «легіонери», що в 20-х відбудовували Польщу, отримали на Волині земельні наділи, кредити – так появилися «осадники». Мій батько був писарем при штабі Брусилова. 1939 рік, вересень… Осінь. Було гарно, сонячно, в церкві дзвонять дзвони, а вже тиждень йде війна. У Володимирі було багато біженців. Уряд Польщі зупинився в Олиці, проїжджав через Володимир. На Володимир було скинуто бомби, пролетіло три німецьких літаки. Понищені вулиці Островецька, 20 Липня, Луцька. По вулиці Зимненській їхали польські урядовці. Вони втікали в Румунію. Часто зупинялися по вул. 20 Липня, там бували нальоти. Мій дядько Панасевич Микола – член КПЗУ, був засуджений (процес 151) на 10 років. Після капітуляції Польщі з 14 по 20 вересня не було ніякого уряду, панувало безвладдя. В місті знаходилися рештки польських військ, вже обеззброєні. КПЗУ організувало народну міліцію з місцевих жителів для охорони магазинів, складів, майстерень. 17 вересня було перекрито кордони, поляки, що не встигли відійти, здалися радянським військам. Деякий час ще працювали приватні магазини, майстерні, січкарні, артілі, але поступово вони переходили у власність держави. Перед війною, після підписання «пакту», німецькі літаки часто літали на схід. Літаки були швидкісними (швидшими за радянські) і залишали за собою пінний слід. Якось один чоловік, спостерігаючи за цим, сказав: «Німець летить, кашу варить…», за що був заарештований. 22 червня 1941рік. Спочатку полетіли артилерійські снаряди. Найбільшого обстрілу зазнали військові містечка і район залізничного депо. Використовувались протипіхотні снаряди, які розривались в повітрі. У Володимирі було багато радянських військ, танки, артилерія. Біля цегельного заводу в полі розміщувались літні табори військових. Війська до обіду йшли на захід, а по обіді відходили вже на схід. В дотах, ще дві неділі залишалися солдати і офіцери, вони відстрілювались, до тих пір поки німці не закидали їх гранатами та не потравили газом. Були авіанальоти, один льотчик був збитий, він сильно обгорів, але зумів приземлитися на парашуті. Німці увійшли в місто під вечір 22 червня. На ранок все затихло. На заході була димова завіса, весь Захід був в диму. Моя сім’я займалася землеробством і мали свою землю на середмісті (зараз полігон). 22 червня ми провели за містом. Поверталися вдосвіта 23 червня. На виїзді з міста (Ковельський напрям, в районі казарм) нас зустріли німецькі солдати в сіро-зелених (мишачого кольору) мундирах, рукава яких позакочувані. Спочатку здалеку і не зрозуміли до ладу це німці чи не німці. Вони теж поставилися до нас досить насторожено. Уважно розглядали, перевіряли документи, розпитували, хто ми і звідки. Нас було чоловік 15 разом з сусідами. Мій батько був старшим, то його не зачіпали, а сусіда попросили зняти шапку. Як на лихо, він був лисуватий і тому голив голову, чим був схожий на солдата Радянської армії. Від арешту його врятувала дружина, що трохи знала німецьку, вона пояснила, що це її чоловік і до війська не належить. На вул. Осипенка (в районі польського аеродрому) стояли німецькі війська: танки, бронетранспортери з відкритим верхом та інша техніка. Пізно ввечері, 23 червня з Львівщини з півдня відступала велика частина радянських військ. В районі компресорної (де зараз меблева фабрика, а тоді був сільськогосподарський технікум), вони переходили Луцьку вулицю, зав’язався бій, що тривав цілу ніч. На ранок все стихло. Ширилися чутки про те, що під протекцією німців буде створена незалежна автономна Україна. Місцева поліцейська управа піднімала (до 30 червня) синьо-жовтий прапор. У Львові проголосили уряд незалежної України. В районі кірхи жили німці. Були і мішані сім’ї. Німці працювали в жандармерії перекладачами. Для хлопців відповідного віку був вибір: або в поліцію, або в жандармерію, серед них були такі, що втікали до лісу. До лісу втекли і решта звільнених поліцаїв. Весна 1943-го. Польсько-українська різня. В місті це було не так помітно, бо стояли військові частини. Та бувало кидали в вікна гранати і стріляли. Люди гратували вікна, робили віконниці з дощок. Говорили, що це спеціально спланована провокація. 1944 рік, липень. У Володимирі стояли підрозділи РОА (армії Власова) – 300-500 чоловік. Жителі Володимира називали їх козаками. Вони ходили на службу в Успенський собор, інколи з георгіївським стягом. Власівці охороняли вокзал. Луцьк був визволений зимою 1944 року. Кордон зупинився на річці Турії. У Володимирі багато об’єктів було заміновано і знищено німцями під час відступу. Після війни не все можна було відбудувати. Квартал старих будинків по вул. Ковельській 27, 29, 17 - зберегся, а ті, де зараз магазин «Пролісок» і далі до костелу були сильно пошкоджені. Ковельська, 27, 29 – це колишній магазин Шуровського. Він мав свою пекарню де продавав хліб та солодощі. Крім того, мав мануфактуру. Навпроти костелу був найбільший у Володимирі будинок – знищений настільки, що відбудувати його було неможливо. На місці п’ятиповерхового будинку, навпроти Ковельської, 27, 29 – був парк.

Розмову записала Федосєєва С.А.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.