Моя бабуся Марія Іванівна Ліпінська після війни залишилася сама з чотирма дітьми. Чоловік виїхав в Америку. Згодом її син і одна дочка, а потім і друга - виїхали у Польщу, а найменша Кароліна - моя мама, не захотіла з ними їхали і лишилася. Так і жили удвох.
Батько Хорошаєв Олександр Васильович був родом із Донбасу. Народився у 1918 році. У 1938 році був призваний у Червону армію. Служив у місті Володимирі-Волинському на західному кордоні у 197-му артилерійському полку 87-ї стрілкової дивізії 27-го стрілкового корпусу 5-ї армії на посаді ад’ютанта полку, а згодом і командира артбатареї 76-міліметрової зброї.
У цьому місті він зустрів мою маму - 19-ти річну дівчину Ліпінську Лелю Антонівну, і в лютому 1940-го року вони одружились. Щасливе сімейне життя було дуже коротким.
Якось моя бабуся йшла містом і почула німецьку мову. Вдома розповіла про це зятю, а він її висміяв, мовляв такого не може бути, і щоб вона нікому не говорила про це, бо будуть неприємності. Поїхав на навчання у Ковель, а як приїхав назад, то вже на другий день почалась війна.
Я народилася 19-го червня 1941 року, а 20-го тато відвідав нас у роддомі і обіцяв забрати через декілька днів. Ця зустріч, на жаль, була останньою. Батько таки вибачився перед бабусею, сказав, що вона була права і що німці застали їх зненацька, але вони не здадуться і не дадуть їм далеко прорватися. Він пішов у військову частину і більше його ніколи не бачили. Йому був лише двадцять один рік…
Забрала нас бабуся.
У місті вирувала війна. Полк, в якому служив тато, запекло боровся з ворогом. Артилеристи активними діями допомагали стрілковим полкам 87 дивізії відкинути гітлерівців від лінії кордону, тобто за річку Західний Буг. В одному із боїв у районі Володимира-Волинського татові довелося самому вести обстріл по німецьких танках. Та одному танку вдалося прорватися. Броньоване чудовисько обійшло позицію артилеристів і блискавично налетіло з тилу, розчавивши героя разом зі зброєю. Це було 23 червня 1941 року. Про це нам розповів Зарубін Іван Іванович, який описав ці страшні події у книзі «Командарм М.І.Потапов».