12 травня о 14.00 в Культурно-мистецькому центрі відбудеться презентація книжки Віктора Давидюка "Нерозгадані таємниці волинян". Запрошуємо жителів та гостей міста відкрити для себе нерозгадані таємниці.

Я народився в селі Заболоття Володимир-Волинського району. Там я прожив до 1943 року.
Село Заболоття було повністю спалене поляками. Хто не встиг втікти, тих вбили. Два брати
троюрідні, дядько і тітка загинули. З 1944 року наша сім’я почала жити в селі Стенжаричі. Будучи
малим, я з татом їздив на підводі до Володимира. Пам’ятаю як зараз дорогу, що була біля
собору Різдва Христового. Ця дорога пролягала від другої столової до вулиці Шевченка. Вона
була паралельна вулиці Ковельській. Додому поверталися вулицею, що пролягала до села Дубники.
Вона так і називалась дубниківська дорога. Переїжджали ми залізничну колію і я так
боявся, що потяг нас роздавить. Як же я тоді ктутився на возі, не міг заспокоїтися аж поки не
переїхали дорогу.

27 квітня працівники Адміністрації Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир", спільно з "Теплокомуненерго" прибрали біля пам'ятки місцевого значення "Оборонні вали міста", що по вулиці Івана Франка.

22 квітня у костелі Іоакима та Анни відбулося відкриття виставки "Костел Іоакима та Анни. На перехресті століть" та презентація каталога пам'яток історико-культурної спадщини "Ладомир.Володимир.Володимир-Волинський". Найкращих користувачів пам'яток було відзначено Подяками за збереження та належне утримання пам'яток архітектури національного та місцевого значення.

Виставка триватиме ще два тижні. Бажаючі оглянути виставку можуть звертатися за телефоном 3-89-89

Періодом масової німецької колонізації Волині стало ХІХ ст. Запрошені для освоєння малозаселених земель півдня Російської імперії німецькі колоністи часто осідали на Волині – у маєтках місцевих землевласників. Найбільш інтенсивний потік німецьких колоністів на Волинь спостерігався у 1860–1890-х рр., що було спричинено скасуванням кріпосного права в Росії та Січневим повстанням 1863 р. Великі землевласники після аграрної реформи 1861 р. переживали гостру господарську кризу й в умовах різкого зростання потреби в робочій силі були зацікавлені у продажі своєї землі або передачі наділів в оренду. В основному, ці німецькі колоністи сповідували протестанство (лютерани, меноніти), яке зазнавало утисків в тогочасній Німеччині. Групи національних меншин проживали поряд із українцями - корінними жителями Прибужжя, взаємозбагачуючись культурою, досвідом, знаннями та родинним вихованням.

12 квітня працівники адміністрації Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» та студенти 2 курсу групи Т спеціальності «Технологічна освіта» на чолі з куратором групи Василем Цьосем прибирали територію пам’ятки археології національного значення городище – «Вали»


Адміністрація Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» у місті Володимирі-Волинському висловлює щиру подяку адміністрації та студента ВКНЗ Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім. А.Ю. Кримського в проведенні толоки (прибирання) на території пам’ятки археології національного значення городище – «Вали».

У Володимирі я живу з 1949 року. У 20 років я вийшла сюди заміж. Почала працювати у
школі глухонімих. Сама школа була зовсім не пристосованою для таких діток. Приміщення
школи знаходилося навпроти сучасного агротехнікуму. Говорили, що в цьому приміщенні
колись був жіночий монастир. Я пригадую цих діток. Вони були нещасними після війни, більшість
з них не мали батьків. Це сироти, яких просто десь знайшли на вулицях міста. Їхнє
життя було досить непростим. Ми старались їм допомогти, виховували, говорили добрі слова,
обнімали їх, щоб вони відчували любов і підтримку. Їх ніхто не забирав додому на вихідні, і
навіть ті діти які мали батьків теж дуже рідко їздили. Поїхати додому було дуже важко, адже
ніякого транспорту не було. Займалися ми в одному класі по дві вчительки. Просто ставили
дошку яка перегороджувала клас на дві окремі частини. Мили ми дітей у звичайній кімнаті,
воду набирали в усі посудини які тільки знаходили. Умов ніяких не було.

24 березня у володимир-волинському педагогічному коледжі ім. Агатангела Кримського відбулася науково-практична конференція «Розвиток школи і освіти на Волині» (до 100-річчя Володимир-Волинської української школи ім. Т.Г. Шевченка).

Співучасником конференції виступла адміністрація Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир». Зокрема наукові співробітники заповідниками виступили з доповідями: "Роль Українських Січових Стрільців у розвитку освіти на Волині. Володимир-Волинська приватна школа ім. Т.Г. Шевченка", "Школи Володимира за часів середньовіччя", "Голендри та шкільна освіта волинських німців".

На конференцію надійшли 64 матеріали, що охоплювали питання історії школи і освіти Волині та Західної України, педагогічного краєзнавства, методик навчання і виховання учнівської та студентської молоді.

Під час розкопок археологи знаходять шиферні прясла, керамічний та металевий посуд, ливарні формочки, плінфу з написами. Найчастіше вони засвідчують власника речі: «княжа», «Спасова», «княжо есть», «Мстиславля корчага», «Давидова чара», «Молодило», «Янъка вдала пряслень Жирць». Іноді написи вказують на вміст посудини — «Ярополче вино», «гороухща»; побажання — «Благодатнеша плона корчага сия»; називають ім'я майстрів — «Максим», «Людота», «Костантин». На причорноморській амфорі-голоснику, видобутому із стін Успенського собору помітні чотири букви, що реконструюються в напис «Мстиславля», імовірно на честь засновника храму князя Мстислава Ізяславовича. [1] В.Б. Антонович та А.В. Прахов під час розкопок «Старої катедри» у 1886 р. зауважували, що на стінках голосників неодноразово зустрічалась видряпана літера «Д». На думку дослідників, ця буква поряд із виявленим тоді графіті воїна в латах та в острогах вказувала на посвяту храму Св. Дмитру. Буквенні позначення були виявлені також на плінфі зі «Старої катедри». [2]