dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 2590
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 7-11-2014, 14:34
7-11-2014, 14:34

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика Дмитрія

Категорія: Публікації

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика ДмитріяНа 8 листопада припадає день святого великомученика Дмитра Солунського, мужнього Христового воїна й сповідника, що за християнську віру загинув мученицькою смертю. У 306 році його закололи списами, а через 100 років, коли знайшли його тіло, воно виявилося нетлінним і поширювало пахощі.

Вшанування великомученика Дмитрія повелося з часів Київської Русі і пов’язується з подвижництвом та патріотизмом. На образах найчастіше бачимо Святого Дмитра зі списом в руках.
За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Димитрія було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1580
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-11-2014, 15:31
6-11-2014, 15:31

Де минули 64 найкращих моїх років

Категорія: ---

Ніна Володимирівна Мельничук, колишня жителька Володимира-Волинського
Де минули 64 найкращих моїх років.
в оранжереї зеленого господарстваНевимовно рада, що можу долучитися до написання історії рідного мені Володимира-Волинського. Хоча народилася на Холмщині, Волинь стала для мене рідною, це моя друга Батьківщина. У місті над Лугою минуло моє шкільне післявоєнне дитинство, тут працювала, тут пробігли найкращі 64 роки мого життя. Так склалося, що доля закинула на Поділля. То ж хочу написати чистосердечні спогади про місто, де, здається, знала кожен камінець на кожній вулиці, поділитись своїми думками, заглянути у минуле і побажати людям, котрі живуть і працюють у стольному граді Володимирі.Так хочеться миру, злагоди, впевненості у завтрашньому дні. Хай нашому Володимиру завжди світить сонце, хай він стане відкритими воротами до Європи.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1591
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-10-2014, 09:58
16-10-2014, 09:58

Спогади Ірини Вікентіївни Білової

Категорія: Історія

Спогади Ірини Вікентіївни БіловоїНародилася я у Володимирі в 1932 році. Батька свого не пам`ятаю, хоча знаю, що він мав інженерну освіту. Захищав диплом у Франції. Знався на тонкощах будівництва карет. Сім’я наша жила досить бідно. Пам'ять зберегла трохи підліткових спогадів. У місті був дитячий будинок для сиріт та дітей з малозабезпечених сімей по вул. Киселинській. Діти там харчувалися та робили домашні завдання. Ішли до школи, а потім у цьому дитячому будинку обідали, робили уроки, вечеряли та йшли додому. Цей заклад фінансувався військовими з школи підхорунжих артилерії запасу. Молодший брат відвідував цей будинок. Дітей забезпечували усім необхідним – від білизни до верхнього одягу. Там де зараз площа, була вулиця Фарна з багатьма будиночками та магазинами. Пам’ятаю магазин єврея Вакса, де продавалися шуби і пальта. В 1941 році у понеділок раненько бомбили місто. На місці готелю був трирівневий підвал. І там загинуло більше 120 чоловік – люди з навколишніх будиночків, що хотіли врятуватися у цьому підвалі. Взагалі на площі було багато єврейських будинків. На перших поверхах були магазини, зверху - жили, а підвали використовували для зберігання продуктів, як склади. Після бомбардування все було розгромлене, лишились тільки будівля швейної фабрики, кілька житлових будиночків і синагога. Вона була круглої форми. Єврейська тора була не така як Біблія, це були сувої з пергаменту. Синагога мала такий приблизно статус, як собор, а ще були божниці. Будівля однієї із них залишилась – це автоклас ВПУ. На той час у місті було 70% євреїв.
Інформація до новини
  • Просмотров: 2840
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-10-2014, 15:07
2-10-2014, 15:07

750-ті роковини смерті короля Данила Галицького

Категорія: Історія

750-ті роковини смерті короля Данила ГалицькогоБуремні події в нашій країні, боротьба за свободу, за свою землю, за честь та незалежність, якось не опосередковано, але ніби з невеличкими розбіжностями нагадує князівські міжусобиці. 750 років тому назад з тою ж самою проблемою зіткнувся молодий юнак – наш славнозвісний Данило Галицький. Наш мудрий князь, слава про якого розійшлась по всьому світу. Він зумів об’єднати Галицько-Волинські землі свого батька в єдину могутню державу. І ми зуміємо зібрати свою Україну, відкидаючи та знищуючи всіх ворогів. В нас є хороший приклад в історії. Саме цього року виповнюється річниця від дня смерті короля Данила Романовича. І, ніби, символічно, саме цього року в нас та сама боротьба. От тільки бояри, мають сильнішу зброю… і не розуміють того, що князями не стають – ними народжуються.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1098
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-09-2014, 12:34
24-09-2014, 12:34

У Володимирі-Волинському перепоховали останки жертв двох найстрашніших тоталітарних режимів

Категорія: Новини

У Володимирі-Волинському перепоховали останки жертв двох найстрашніших тоталітарних режимів23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі. У 2014 році дослідники виявили та ексгумували тіла 1494 жертв, перепоховання яких і відбулося на комунальному кладовищі Володимира-Волинського. Разом за 5 років вже ексгумовано 2640 останків людей, що стали жертвами масових розстрілів, вчинених НКВД та Гестапо. Ексгумаційну роботу здійснила спільна українсько-польська експедиція державного підприємства «Волинські старожитності» (керівник – Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1597
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-09-2014, 11:03
19-09-2014, 11:03

Наталя Назарівна Цинкаловська-Грабарчук

Категорія: Історія

12 школаПісля першої світової кривавої бійні мешканці Володимира підіймали своє місто з руїн. Чимало з них, займаючись сільським господарством, рятували своїх земляків від голоду, наприклад Березовські, Балицькі, Панасевичі, Антонюки та інші. Показовою в цьому відношенні була вулиця Гноїнська (нині Шухевича). Вулиця відома своїми статечними господарями. Цікавим було поєднання ознак сільського побуту і тяжіння до городської культури. Одно було незмінно притаманне українцям: образи у вишитих рушниках, Біблія та Кобзар - на полиці етажерки, а в скрині - вишита сорочка, смушева шапка та крайка – символічний відгомін козацької вольності. Часто-густо будинки були вкриті акуратно підстриженими снопками, оточені загатами, сіни з земляними долівками, що у передсвяткові дні змащувались червоною глиною, а в кімнаті дерев’яні підлоги, вискоблені до первородного стану. Обов’язковим атрибутом українських «городских» світлиць були фікус, етажерка з різноманітним дріб’язком, такими як слоники, канарейка в клітці, у заможніших були дзеркальна шафа, канапа, абажур (часто саморобний).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1610
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-09-2014, 14:23
11-09-2014, 14:23

Спогади Юрія Олександровича

Категорія: Історія

За Польщі територія вздовж вулиці Луцької за Василівською церквою і майже до роздоріжжя на Зимно належала до саду Лісанського. На старому кладовищі зберігся його пам’ятник. У цьому саду був дитячий будинок, в якому я працював. Ми з учителями вирішили зробити баскетбольну площадку. Почали копати ями під стовпи і натрапили на людські кістки. У голові черепа був цвях, а сам кістяк був у сидячому положенні. Приїжджали якісь фахівці з Луцька, і вияснилось, що там було стародавнє кладовище. Пам`ятаю, як десь у 1948 році, це приблизно, місцина вздовж вулиці Соборної від управління міліції, минаючи каплицю та ощадбанк аж до пожежної охорони, почала провалюватися. Там тягнувся підземний хід, причому доволі високий і широкий, що кілька людей на повний зріст могли пройти. Також підземний хід було знайдено під час будівельних робіт біля Оваднівської школи.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1233
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 4-09-2014, 15:29
4-09-2014, 15:29

Спогади Галини Антонівни Кулікової

Категорія: Історія

Спогади Галини Антонівни КуліковоїВід польської колонії Станіславів, що примостилась під лісом поблизу села Ставки Турійського району, Володимир – найближче місто. До нього рушали, щоб продати продукти і купити щось найнеобхідніше. Якщо одежу шили у селі, то щоб узути дітвору, а в нашій сім’ї було три сестри і двоє братів, брали і нас до міста. Тато запрягав коней, на підводу мама садила і мене. 25 кілометрів дороги не видавалися довгими, так хотілося до міста. Коней лишали у будинку Березовських, де теперішній міськгаз, і пішки йшли на базар. Вздовж вулиці, яке тепер має ім’я Шевченка, рядком стояли магазини, в яких торгували переважно євреї. Ох і вміли вони закликати покупців. Угледівши, що до крамнички наближається жінка з малою дитиною, її власниця виходила і ще здалеку запрошувала: «Знайома, до мене, до мене, знайома». Посадить на стілець і починає приміряти пару за парою, аж поки не підбере найзручнішої». Питаю мами, звідки вона вас знає, а та лише усміхається, мовляв, вони до всіх так...
Інформація до новини
  • Просмотров: 1383
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-08-2014, 14:31
28-08-2014, 14:31

Спогади Сергія Михайловича Пікули

Категорія: Історія

Я народився 1926 року, але записаний з 1928, на території Польщі в районі Рави-Руської.Десь приблизно з 1919 року в сквері коло ресторану «Дружба», під дубом, була могила невідомого «жовнежа». Точно не знаю чи був спочатку посаджений дуб, чи плиту могили поставили біля дуба вже пізніше. Була чорна мармурова плита з написом на польській мові. Літери, вирізані на мармурі. Розповідали, що цю могилу відвідував Пілсудський. В 1946 році плита була знищена, розбита, а шматки мармуру кудись вивезені. У сквері був пам’ятник Сталіну. Коли до влади прийшов Хрущов, пам’ятник прибрали.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1504
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 21-08-2014, 11:01
21-08-2014, 11:01

Бузкове місто Євдокії Дудко

Категорія: Історія

Бузкове місто Євдокії ДудкоУ Володимирі проживаю з 1947 року. Мій чоловік капітан артилерист служив в Німеччині після Перемоги. Я під час евакуації була в Сибірі. Ми самі полтавчани. А одружились в Краматорську. Там же народилась наша дочка Аллочка. В Краматорську я вперше стала за вчительський стіл. У мене після війни була можливість гарно одягатися, бо багато було привезено з Німеччини. Я ходила в шляпці, а мала їх кілька, навіть з вуаллю. Я останні роки так не одягаюсь, як тоді. Інші вчителі скромніше вдягались. А старші вчителі теж в шляпках ходили. Шляпка старенька, але вичищена. Але більшість вчительок ходили в хустках. У класах були діти різного віку, багато переростків. А я була маленька, низенька. Спочатку діти сприйняли мене добре. Я пам’ятаю, був урок історії. У дітей були металічні ручки – з одного боку закладався олівець, а з іншого - перо. Вони повиймали пера, і з тих трубочок плювалися кульками з хліба. А я не звертала уваги, вела урок далі. Після уроку глянула на підлогу, але зауваження не зробила. Пішла в учительську. А завуч мені і каже: «Ідемо зі мною». І ми пішли назад у той клас. А поки я ходила в учительську, діти все прибрали – ніде нічого нема. Порядок. Вона засміялась, і каже:
- Ну что мне остаться читать им мораль? -
- Нет, позвольте я сама. –
- Умница!

Хмарка тегів

Архів новин

Травень 2022 (5)
Лютий 2022 (3)
Січень 2022 (3)
Грудень 2021 (3)
Листопад 2021 (4)
Жовтень 2021 (1)
^