dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 1347
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 17-04-2013, 15:47
17-04-2013, 15:47

18 квітня - день пам'яток історії та культури

Категорія: Новини

18 квітня - день пам'яток історії та культури У 1983 році Центр культурної спадщини ЮНЕСКО за пропозицією Асамблеї Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць оголосив 18 квітня Міжнародним днем пам’яток та визначних місць. Завдання цього свята – ще раз нагадати суспільству про необхідність збереження культурної спадщини, створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства. В Україні 18 квітня відзначається День пам'яток історії та культури, встановлений Указом Президента України у 1999 році за ініціативою вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії та культури. Культурна спадщина є однією із надзвичайно важливих складових історичної пам'яті будь-якої нації - тому не випадково, що у цивілізованих країнах збереженню пам'яток приділяється велика увага. В цей день згадують про те, що кожна країна,кожне місто – це своя історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, про певну визначну постать, що вплинула на становлення й розвиток країни.
Інформація до новини
  • Просмотров: 2204
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-04-2013, 17:11
16-04-2013, 17:11

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА СУЧАСНА АРХЕОЛОГІЯ

Категорія: Публікації

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА СУЧАСНА АРХЕОЛОГІЯУ статті 1 Європей¬ської конвенції про охорону археологічної спадщини, підписаної і ратифікованої Україною, сказано: «Археологічна спадщина є головним еле¬ментом пізнання історії людства, вона є джерелом європейської ко¬лективної пам'яті та засобом історичних наукових досліджень». Тобто, якщо історія роз'єднує європейські народи, то археологія не знає кордонів і відкриває європейцям їх¬нє спільне коріння. Археологічні пам'ятки є окремою, досить специ¬фічною частиною культурної спадщини. Це – городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, військових таборів, поля давніх битв,могильники, культові місця та споруди, рештки життєдіяльності людини, ділянки історичного культурного шару. Україна є однією з найбагатших на археологічні пам’ятки країн Європи. Тож дослідження та збереження археологічних пам’яток має особливе значення. Воно закріплене в українському законодавстві, зокрема, у Законі України „Про охорону культурної спадщини”, Законі України „Про охорону археологічної спадщини, що визначають правові основи діяльності в галузі археології та пам’яткоохоронної сфери.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1651
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 31-03-2013, 20:03
31-03-2013, 20:03

Володимир-Волинський відвідав Блаженніший Святослав Шевчук

Категорія: Новини

Володимир-Волинський відвідав Блаженніший Святослав Шевчук29 березня в рамках візиту до Луцького екзархату Блаженніший Святослав Шевчук глава УГКЦ відвідав храм Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському
Вперше за 21 рік незалежності патріарх Греко-католицької Церкви відвідав наше древнє місто. Володимир-Волинський – це земля, з якої вийшов український святий, мученик і апостол єдності Йосафат Кунцевич. Блаженнійший Святослав відслужив акафіст до священномученика Йосафата та звернувся до вірян з проповіддю в якій особливий наголос зробив на стриманості, яка так необхідна в період Великого посту. Разом з тим не оминув глава УГКЦ і питання єдності Церков.
«Для нас постать святого Йосафата є особливо значущою… Під час моїх відвідин Рівного, Луцька, Здолбунова, Дубна всі люди, яких я зустрічав, питали мене, коли ж нарешті Церкви в Україні об’єднаються? Коли ж настане момент, що українці зможуть втішатися єдиною помісною Церквою, - Церквою Київської традиції, яка народилася 1025 років тому. Що зробити для того, аби Церква відновила свою первісну єдність? Гадаю, постать Йосафата дає нам унікальну відповідь. Бо саме наша Церква має його як першого мученика за єдність Христової Церкви. Він є той, хто віддав своє життя, щоб усі були єдині», - наголосив Блаженнійший Святослав. А на згадку про зустріч Блаженніший Святослав залишив кожному вірному маленьку іконку Київської Оранти.
Важливою подією в житті володимирських греко-католиків, а також усієї УГКЦ стало освячення наріжного каменя під будівництво Паломницького центру святого Йосафата, яке звершив Блаженніший Святослав. Саме на тому місці стояв давній храм Святої великомучениці Параскевії (сер. XV ст.), у якому прийняв таїнство Хрещення св. Йосафат, архиєпископ Полоцький і Вітебський, перший священномученик Унійної Церкви, уродженець м. Володимира-Волинського.
Інформація до новини
  • Просмотров: 988
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-03-2013, 12:48
29-03-2013, 12:48

Поховання князя Войшелка у Володимирі-Волинському

Категорія: Публікації

Поховання князя Войшелка у Володимирі-ВолинськомуНа невеликому пагорбі, на перетині вулиць Василівської та Київської, серед високих дерев стоїть дерев’яний хрест. За переказами, на цьому місці був похований Войшелк (р.н. невідомий – помер у 1268 році) - старший син литовського великого князя Миндовга. Близько 1254 року від імені батька Войшелк уклав мирну угоду з Галицько-Волинським князівством і видав сестру за сина Данила Галицького – Шварна Даниловича. Інший син Данила, Роман Данилович, одержав Чорну Русь з її головним містом Новогродок (нині місто Новогрудок, Білорусь) Після того Войшелк пішов до Холма (другої столиці Галицько-Волинського князівства, нині Хелм, Польща), зблизився з ігуменом Полонинського монастиря Григорієм, прийняв від нього постриг і заснував монастир у Новогрудку, де був ченцем і прийняв православ’я. 1258 року Войшелк відібрав у Романа Чорну Русь і став княжити в Новогороді. Після вбивства Миндовга змовниками 5 серпня 1263 року до влади прийшли небожі останнього Тройнят і Тевтивіл, які 1264 р. загинули в міжусобиці. Відтоді Войшелк вокняжився у Великому князівстві Литовському й жорстоко придушив опозицію. У тому ж році Войшелк уклав союз зі Шварном Даниловичем, а 1267 року добровільно поступився йому престолом і пішов до монастиря св. Данила в Угорську на Волині. Того ж року був убитий старшим братом Шварна – Левом Даниловичем.[1]
Інформація до новини
  • Просмотров: 2607
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-03-2013, 09:51
28-03-2013, 09:51

Українсько-польський шляхетний рід Чорторийських

Категорія: Публікації

Українсько-польський шляхетний рід Чорторийських

Адам-Єжи ЧорторийськийШляхта – провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі XIV – XVIII ст. Трудність полягала в тому, що тут, існували дві категорії провідної верстви: литовська, яка скоро стала католицькою і українсько-білоруська, яка була православною. Перелік відомих постатей історії і культури, пов’язаних з Волинню, вражаючий. Власне тут, на Волині, були родинні гнізда багатьох відомих у Східній і Центральній Європі родин. Саме на Волині до Першої світової війни осіло чи не найбільше аристократії і шляхти. Волинська шляхта змінила спосіб життя. Більшість з них жили в своїх маєтках, а не в столиці, чи великих містах, як це було раніше. Ще один шляхетний рід який безпосередньо пов'язаний з нашою землею - це князі Чорторийські, родове гніздо яких було у місті Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького району).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1579
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-03-2013, 14:39
27-03-2013, 14:39

Історія одного будинку у Володимирі-Волинському

Категорія: Публікації

Історія одного будинку у Володимирі-Волинському



Історія одного будинку у Володимирі-ВолинськомуЛіворуч Собору Різдва Христового знаходиться двоповерховий будинок, що нині використовується як єпархіальне управління та житло для священників. Будинок складний у плані і має ряд прибудов. Історичні відомості про будинок мають фрагментарний характер, а спогади старожилів міста неповні і дещо суперечливі. Історія Христоріздвяного монастиря у Володимирі-Волинському починається у першій половині ХVІІІ ст. 23 лютого 1718 року був зроблений перший дарчий запис на користь єзуїтів. Ядвіга, родом із Сангушків, друга дружина волинського каштеляна Стефана Загоровського, дарує єзуїтам у місті Володимирі 72 тис. злотих. З цього часу у місті існує «місія» єзуїтів. Дарчі записи від 16 січня 1749 року на суму 22796 злотих (внесений в гродські книги Володимира Степаном Чацьким, братом каштеляна Михайла, волинським ловчим)1 та з 1761 року (останній зроблений Ігнатієм Садовським) на суму 70 тисяч злотих дали можливість єзуїтам приступити до будівництва костьолу й монастиря.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1305
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 25-03-2013, 10:15
25-03-2013, 10:15

Князівські поховання у Володимирі-Волинському

Категорія: Публікації

Князівські поховання у Володимирі-Волинському

З прийняттям християнства на Україні основним місцем поховання князя і його родини стають «отні храми». Знаючи звичай давньоруських князів будувати найважливіші храми поблизу своїх теремів, під захистом укріплень, можна припустити, що для побудови першого кафедрального храму у Володимирі не могли вибрати ніякого іншого місця окрім, як сусіднього пагорба, розміщеного в кількох кроках від городища. В будь якому випадку, якщо допустити, що у Володимирі колись був храм побудований князем Володимиром, або за часів його князювання, то місце де стояв цей храм треба шукати не за межами міста ( урочище Стара катедра), а в самому місті, яке судячи з топографічних умов, вже в найдавніші часи формувалося навколо двох високих пагорбів, що представляли собою природні укріплення, оскільки обидва знаходяться в трикутнику створеному р. Лугою та її притокою р. Смочею. Звичайно, цей перший храм міг бути тільки дерев’яним, і до часів княжіння Мстислава ймовірно вже був досить старим, з іншого боку за сто п’ятдесят років, що пройшли з часу запровадження Володимирської єпископії, цей храм повинен був набути значення важливої місцевої святині. Тут же ймовірно була усипальниця володимирських князів, що закінчили свої дні у Володимирі. [1]
Інформація до новини
  • Просмотров: 1034
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 22-03-2013, 14:40
22-03-2013, 14:40

Єпископ Володимир-Волинський Фадей (Успенський)

Категорія: Публікації

Єпископ Володимир-Волинський Фадей (Успенський)


Єпископ Володимир-Волинський Фадей (Успенський)У фондах Володимир-Волинського історичного музею зберігається світлина Володимир-Волинського єпископа Фадея (Успенського). Із зображення на звороті видно, що світлина зроблена в Житомирі 29 січня 1911 року. Зберігся дарчий напис «Добрейшей Лидии Филиповне на добрую память…» Вказані лише ініціали «Е.О?.», а також невелике посвячення: «Да пламенеет и впредь дух Ваш любовью к Богу…» Запис частково втрачений, зроблений чорним чорнилом, почерк дрібний, нерозбірливий. На жаль, зараз неможливо прослідкувати яким чином ця світлина потрапила у фонди музею. Лаконічний запис «з надходжень минулих років» лише додає таємничості, відчуття нерозгаданої таїни. Священномученик Фадей (в миру Іван Васильович Успенський) народився у 1872 році в сім`ї сільського священика Нижегородської єпархії. Після закінчення Нижегородської духовної семінарії і Московської духовної академії (1896 р.) у 1897 році приймає чернецтво і рукопокладається в ієрономонаха. У 1902 році його призначають інспектором, а потім висвячують у сан архімандрита, і він стає ректором Олонецької духовної семінарії. В цей час Іван Васильович готує до видавництва свої богословські роботи «Единство пророка Исайи» і «Егова». За ці праці йому була присвоєна ступінь доктора богослов’я. 20 грудня 1908 року в місті Володимир-Волинському в храмі Христорождественського монастиря відбулося наречення архімандрита Фадея в єпископа Володимир-Волинського. Наступного дня відбулася хіротонія архімандрита Фадея в єпископа Володимир-Волинського. Єпископська кафедра у Володимирі-Волинському заснована у 992 році. Спочатку вона охоплювала всю територію Володимирського князівства. До складу єпархії входили сучасні Волинська, Рівненська, частина Житомирської, Тернопільської та Хмельницької областей, а також деякі міста Білорусії та Польщі. В 1137 році від неї відділилася нова Угровська (Холмська) єпархія, згодом – Галицька, в ХІІІ ст. -- Перемишльська і Луцька. Починаючи з 1405 року, володимирські єпископи називаються володимирськими і берестейськими, а вже в 1633 році Володимирська єпархія входить в склад Луцької (1).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1452
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-03-2013, 10:21
20-03-2013, 10:21

Шляхетний рід Загоровських

Категорія: Публікації

Шляхетний рід Загоровських
Загорівський монастир Різдва БогородиціКожна історична епоха по собі залишала помітні сліди. І відповідно кожна епоха мала свої відомі історичні постаті. Одні з них помітної політичної ролі не грали, а одні творили її. Зрештою мало кому взагалі з українських панів удавалося впливати тоді на широку політичну та культурну арени. Та все одно кожне древнє місто мало своїх поручителів та меценатів, які продовж свого життя піклувалися про нього або просто «володіли» ним.Представники родини Загоровських залишили помітний слід у розвитку української культури. Це була місцева аристократична родина, родове гніздо якої було у селі Загорів (нині Новий Загорів Локачинського району). Вперше в літературі про Загорів згадується в 1442р. як про вотчину Загоровських. У селі знаходяться руїни відомого Загорівського монастиря, в якому писався літопис, а також відомий рукописний віршований «Загорівський збірник» XVII ст., який належав бібліотеці монастиря. Доля цього рукопису невідома, але передруки збереглися. Тут свого часу працював відомий маляр Йов Кондзелевич – автор знаменитого Богородчанського іконостасу, що зберігається в Національному музеї Львова...
Інформація до новини
  • Просмотров: 1193
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-03-2013, 10:11
20-03-2013, 10:11

Мить, що зупинилася.

Категорія: Історія

Ви любите мандрувати. Вас вабить історія і таємничі загадки минулого. Неодмінно приїжджайте до Володимира-Волинського. Це особливо привабливе місце для любителів давнини. Місто над Лугою, Ладомир, Володимир, Володимир – Волинський… Назви, наче віхи історії, що ховаються у темряві тисячоліть. Достеменно невідомо коли саме з’явився Володимир як постійне міське поселення. Археологічні дослідження переконливо свідчать про заселення цих земель слов’янськими племенами, зокрема дулібами бужанами та волинянами вже з середини першого тисячоліття. Древній Ладомир таїть в собі більше загадок, ніж відгадок до них. Досі невідомо, чому невеликий за розмірами дитинець, об’єднавши величезну територію, не розростався, як в Галичині чи Києві, а став серцевиною формування міста-столиці. Археологи і досі не можуть відшукати залишки князівського палацу. А пошуки королівських клейнодів, що, за переказами, заховані в костелі Іоакима та Анни, тривають вже не одну сотню літ. Невідоме і місцезнаходження багатьох літописних храмів та монастирів. А їх у Володимирі було побудовано чимало, загалом 20 храмів і 6 монастирів.Перша літописна згадка про місто належить до 988 року. Вона пов’язана з поділом земель між синами Великого київського князя Володимира: « І посадив він… Всеволода у Володимирі…». Відтоді місто стає столицею Волинського, а з 1199 року Галицько – Волинського князівства, державним, адміністративним, торгівельним і культурним центром. Географічне положення міста робило його важливими воротами між Заходом і Сходом Європи в усі часи. Далеко за межами Волині місто вважають таким, що завжди було у вирі політичних подій, сприяло формуванню витоків української нації, зробило помітний внесок у розвиток національної та світової культури. З тих часів збереглась центральна частина укріплень Володимира – городище, так званого «волинського типу».Земляні вали мають конфігурацію неправильного чотирикутника висотою від чотирьох до шести метрів. В княжі часи це було замчище з потужними дерев’яними стінами та вежами. Навколо замчища чи, як його ще називають дитинця, був пропущений один із рукавів річки Смочі. В дитинці ймовірно знаходився князівський терем та церква Іоакима та Анни, яка згадується в Іпатіївському літописі під 1291 роком. Храми, монастирі та житлові будинки розташовувались на території окольного міста, яке було оточене лінією валів та ровів. Окольне місто мало форму півкола, чому сприяла радіально кільцева забудова вулиць. В місті було троє воріт: Київські, П’ятницькі та Гришині...

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2018 (4)
Червень 2018 (5)
Травень 2018 (4)
Квітень 2018 (5)
Березень 2018 (3)
Лютий 2018 (7)
^