dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 2116
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-05-2013, 15:39
16-05-2013, 15:39

Ладомир.Володимир.Володимир-Волинський. Віра наших предків. Історія третя...

Категорія: Історія

Ладомир.Володимир.Володимир-Волинський. Віра наших предків. Історія третя...Наші далеки предки: дуліби, бужани, волиняни - жили в світі насиченому магією. Боги були їхніми дідами і прадідами, а духи, добрі і злі, супроводжували їх в повсякденному житті. Нам сьогоднішнім важко зрозуміти їхні ритуали та містерії, ми надто віддалилися від матінки природи. Проте віра наших далеких предків, яку багато хто вважає забутою й до сьогодні живе в наших повсякденних звичаях. Давайте запитаємо себе: "Чому не можна передавати будь які речі через поріг, чому на весіллі розбивають тарілку, а переселяючись в новий будинок першим пускають туди кота?" Ми все ще багато пам’ятаємо, але самі не знаємо звідки ця пам'ять, і про що вона нагадує. Народні дохристиянські вірування або язичництво — це величезний загальнолюдський комплекс світоглядів, вірувань, обрядів, що йдуть із глибин тисячоліть. Весь космос для древніх слов'ян був таким же живим, як і люди, і кожен елемент всесвіту оживлюється: небесні світила, каміння, річки, дерева. Основним законом життя для древніх слов'ян була істина: "світ так ставиться до тебе, як ти ставишся до кожної його частинки". Унікальність віри слов'ян полягала в тому, що усе у світі єдино — боги, природа і люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створіннями. Простір і час були оповиті тьмою, аж доки не з'явилося Око (Деміург) — творець Вирію, Всесвіту, Землі й всього сущого на ній.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1831
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-05-2013, 10:55
16-05-2013, 10:55

Династія князів Сангушків

Категорія: Публікації

Династія князів Сангушків
Герб князів Санґушків. Рицар на коні — Погоня, свідчить про походження Санґушків від великого князя литовського ГедимінаУ кожного старовинного міста були знатні родини які неодмінно залишали по собі певний слід. Славне колись столичне місто Володимир мало визначних заступників і меценатів. Династія князів Сангушків гербу «Погоня», своїм корінням сягає глибокої сивини століть і на сьогодні нараховує 17 поколінь. Одні дослідники виводять рід Сангушків від руських князів Рюриковичів, інші – від литовських Гедиміновичів чи Ольгердовичів. Важливим комплексом для дослідження проблеми походження князів є родинний архів Сангушків, який зберігається у Краківському державному воєводському архіві у Польщі. З політичних та інших міркувань тогочасним Сангушкам було вигідно стверджувати, що їх рід бере початок з Литви. Коли у 1321 році литовський князь Гедимін завоював Волинь, його син Любарт примусив волинських князів присягнути йому на вірність.Про родинні зв’язки Сангушків найкраще писав польський знаток геральдики і генеалогії Юзеф Вольф. За його дослідженнями родоначальником прізвища вважається князь Семен Федькович, один із синів Федора Ольгердовича, що в середині XV ст. володів селами Ковель і Ратно.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1598
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 25-04-2013, 15:01
25-04-2013, 15:01

Ладомир – Володимир – Володимир-Волинський. Історія перша

Категорія: Історія

Ладомир – Володимир – Володимир-Волинський. Історія першаВ цьому році нашому місту виповнюється 1025 років. Тоді у далекому 988 році князь Володимир, ім’ям якого названо наше місто, віддав його в уділ своєму синові Всеволоду. З короткого повідомлення древнього літописця нам достеменно відомо, що в 988 році тут, на широких заплавах річки Луги, вже існувало не просто поселення, а місто зі своєю інфраструктурою, не просто місто, а столиця Володимирського князівства, політичний, економічний, військовий та культурний територіальний центр. І розпочнемо з далеких-далеких часів, коли з земель на яких ми нині живемо почали сходити льодовики. Вони почали танути приблизно 20 тисяч років тому, відходячи все далі, змінюючи ландшафти та залишаючи за собою кам’яну пустелю. Поступово багата на річки та болота земля перетворилася на тундру. В ті далекі часи зникли неандертальці, які протягом десятків тисяч років мандрували землями Європи. Просторами лісотундри бродили незліченні стада мамонтів. О. Цинкаловський писав, що в місті Володимирі та в урочищі Білі Береги знайдені кістки та зуби мамонта. Випасалися багатотисячні стада північних оленів. Первісні мисливці-збирачі та рибалки поступово обживали місця по берегах річки Луги, в тому числі і ті, де нині розташований Володимир-Волинський. Люди, які жили тут у ті прадавні часи, освоїли вогонь, будівництво теплого та міцного житла з дерева, кісток та шкіри тварин. З шкір упольованих тварин вони шили і одяг. Цікаво, що чоловічий та жіночий одяг мало чим різнився. Це були сорочки без розрізу спереду, що одягалися через голову. Використовували легке взуття типу мокасин. Зшивали шкіри кістяними голками, за нитки слугували сухожилля впольованих тварин. Вони навчилися обробляти дерево, кістки та каміння, виготовляти знаряддя праці: скребки, різці, ножі, шила, голки, лощила, кайла, гарпуни, наконечники для дротиків та списів.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1032
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 25-04-2013, 14:25
25-04-2013, 14:25

Авторитет князівського імені в Литовсько-Польській державі

Категорія: Публікації

Авторитет князівського імені в Литовсько-Польській державіКнязівство – це своєрідне феодальне утворення правителем якого був князь. Деякі князівства ніколи не мали державного устрою, а були лише територіями у географічних межах інших князівств чи держав. У загальному розумінні князівство – це маленька монархія або територіальне утворення де править князь нижчого рангу. Утворення таких «маленьких монархій» можна прослідкувати на Україні після занепаду Галицько-Волинської держави. Саме тоді коли на Волині вигас родовід славного князя Романа, біля правлячого керма став Бореслав, син мазовецького князя Тройдена і Марії, сестри романовичів. Князь Борелав прийняв православну віру та взяв ім’я Юрій ІІ. На знак прихильності до Литви володимирський князь Юрій ІІ навіть узяв собі за дружину дочку великого князя Гедиміна Офку (Євфемію). Попри своє польське походження князь Юрій ІІ не любив поляків та не досить ладив із місцевою аристократією. Самі ж бояри організували проти нього змову і у 1340 році отруїли його. Цього ж року влада у Володимирі перейшла до сина литовського князя Гедиміна – Любарта, перемістивши столицю до Луцька.[1]
Інформація до новини
  • Просмотров: 1188
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 17-04-2013, 15:47
17-04-2013, 15:47

18 квітня - день пам'яток історії та культури

Категорія: Новини

18 квітня - день пам'яток історії та культури У 1983 році Центр культурної спадщини ЮНЕСКО за пропозицією Асамблеї Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць оголосив 18 квітня Міжнародним днем пам’яток та визначних місць. Завдання цього свята – ще раз нагадати суспільству про необхідність збереження культурної спадщини, створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства. В Україні 18 квітня відзначається День пам'яток історії та культури, встановлений Указом Президента України у 1999 році за ініціативою вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії та культури. Культурна спадщина є однією із надзвичайно важливих складових історичної пам'яті будь-якої нації - тому не випадково, що у цивілізованих країнах збереженню пам'яток приділяється велика увага. В цей день згадують про те, що кожна країна,кожне місто – це своя історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, про певну визначну постать, що вплинула на становлення й розвиток країни.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1814
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-04-2013, 17:11
16-04-2013, 17:11

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА СУЧАСНА АРХЕОЛОГІЯ

Категорія: Публікації

ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТА СУЧАСНА АРХЕОЛОГІЯУ статті 1 Європей¬ської конвенції про охорону археологічної спадщини, підписаної і ратифікованої Україною, сказано: «Археологічна спадщина є головним еле¬ментом пізнання історії людства, вона є джерелом європейської ко¬лективної пам'яті та засобом історичних наукових досліджень». Тобто, якщо історія роз'єднує європейські народи, то археологія не знає кордонів і відкриває європейцям їх¬нє спільне коріння. Археологічні пам'ятки є окремою, досить специ¬фічною частиною культурної спадщини. Це – городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, військових таборів, поля давніх битв,могильники, культові місця та споруди, рештки життєдіяльності людини, ділянки історичного культурного шару. Україна є однією з найбагатших на археологічні пам’ятки країн Європи. Тож дослідження та збереження археологічних пам’яток має особливе значення. Воно закріплене в українському законодавстві, зокрема, у Законі України „Про охорону культурної спадщини”, Законі України „Про охорону археологічної спадщини, що визначають правові основи діяльності в галузі археології та пам’яткоохоронної сфери.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1464
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 31-03-2013, 20:03
31-03-2013, 20:03

Володимир-Волинський відвідав Блаженніший Святослав Шевчук

Категорія: Новини

Володимир-Волинський відвідав Блаженніший Святослав Шевчук29 березня в рамках візиту до Луцького екзархату Блаженніший Святослав Шевчук глава УГКЦ відвідав храм Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському
Вперше за 21 рік незалежності патріарх Греко-католицької Церкви відвідав наше древнє місто. Володимир-Волинський – це земля, з якої вийшов український святий, мученик і апостол єдності Йосафат Кунцевич. Блаженнійший Святослав відслужив акафіст до священномученика Йосафата та звернувся до вірян з проповіддю в якій особливий наголос зробив на стриманості, яка так необхідна в період Великого посту. Разом з тим не оминув глава УГКЦ і питання єдності Церков.
«Для нас постать святого Йосафата є особливо значущою… Під час моїх відвідин Рівного, Луцька, Здолбунова, Дубна всі люди, яких я зустрічав, питали мене, коли ж нарешті Церкви в Україні об’єднаються? Коли ж настане момент, що українці зможуть втішатися єдиною помісною Церквою, - Церквою Київської традиції, яка народилася 1025 років тому. Що зробити для того, аби Церква відновила свою первісну єдність? Гадаю, постать Йосафата дає нам унікальну відповідь. Бо саме наша Церква має його як першого мученика за єдність Христової Церкви. Він є той, хто віддав своє життя, щоб усі були єдині», - наголосив Блаженнійший Святослав. А на згадку про зустріч Блаженніший Святослав залишив кожному вірному маленьку іконку Київської Оранти.
Важливою подією в житті володимирських греко-католиків, а також усієї УГКЦ стало освячення наріжного каменя під будівництво Паломницького центру святого Йосафата, яке звершив Блаженніший Святослав. Саме на тому місці стояв давній храм Святої великомучениці Параскевії (сер. XV ст.), у якому прийняв таїнство Хрещення св. Йосафат, архиєпископ Полоцький і Вітебський, перший священномученик Унійної Церкви, уродженець м. Володимира-Волинського.
Інформація до новини
  • Просмотров: 849
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-03-2013, 12:48
29-03-2013, 12:48

Поховання князя Войшелка у Володимирі-Волинському

Категорія: Публікації

Поховання князя Войшелка у Володимирі-ВолинськомуНа невеликому пагорбі, на перетині вулиць Василівської та Київської, серед високих дерев стоїть дерев’яний хрест. За переказами, на цьому місці був похований Войшелк (р.н. невідомий – помер у 1268 році) - старший син литовського великого князя Миндовга. Близько 1254 року від імені батька Войшелк уклав мирну угоду з Галицько-Волинським князівством і видав сестру за сина Данила Галицького – Шварна Даниловича. Інший син Данила, Роман Данилович, одержав Чорну Русь з її головним містом Новогродок (нині місто Новогрудок, Білорусь) Після того Войшелк пішов до Холма (другої столиці Галицько-Волинського князівства, нині Хелм, Польща), зблизився з ігуменом Полонинського монастиря Григорієм, прийняв від нього постриг і заснував монастир у Новогрудку, де був ченцем і прийняв православ’я. 1258 року Войшелк відібрав у Романа Чорну Русь і став княжити в Новогороді. Після вбивства Миндовга змовниками 5 серпня 1263 року до влади прийшли небожі останнього Тройнят і Тевтивіл, які 1264 р. загинули в міжусобиці. Відтоді Войшелк вокняжився у Великому князівстві Литовському й жорстоко придушив опозицію. У тому ж році Войшелк уклав союз зі Шварном Даниловичем, а 1267 року добровільно поступився йому престолом і пішов до монастиря св. Данила в Угорську на Волині. Того ж року був убитий старшим братом Шварна – Левом Даниловичем.[1]
Інформація до новини
  • Просмотров: 2227
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 28-03-2013, 09:51
28-03-2013, 09:51

Українсько-польський шляхетний рід Чорторийських

Категорія: Публікації

Українсько-польський шляхетний рід Чорторийських

Адам-Єжи ЧорторийськийШляхта – провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі XIV – XVIII ст. Трудність полягала в тому, що тут, існували дві категорії провідної верстви: литовська, яка скоро стала католицькою і українсько-білоруська, яка була православною. Перелік відомих постатей історії і культури, пов’язаних з Волинню, вражаючий. Власне тут, на Волині, були родинні гнізда багатьох відомих у Східній і Центральній Європі родин. Саме на Волині до Першої світової війни осіло чи не найбільше аристократії і шляхти. Волинська шляхта змінила спосіб життя. Більшість з них жили в своїх маєтках, а не в столиці, чи великих містах, як це було раніше. Ще один шляхетний рід який безпосередньо пов'язаний з нашою землею - це князі Чорторийські, родове гніздо яких було у місті Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького району).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1408
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-03-2013, 14:39
27-03-2013, 14:39

Історія одного будинку у Володимирі-Волинському

Категорія: Публікації

Історія одного будинку у Володимирі-Волинському



Історія одного будинку у Володимирі-ВолинськомуЛіворуч Собору Різдва Христового знаходиться двоповерховий будинок, що нині використовується як єпархіальне управління та житло для священників. Будинок складний у плані і має ряд прибудов. Історичні відомості про будинок мають фрагментарний характер, а спогади старожилів міста неповні і дещо суперечливі. Історія Христоріздвяного монастиря у Володимирі-Волинському починається у першій половині ХVІІІ ст. 23 лютого 1718 року був зроблений перший дарчий запис на користь єзуїтів. Ядвіга, родом із Сангушків, друга дружина волинського каштеляна Стефана Загоровського, дарує єзуїтам у місті Володимирі 72 тис. злотих. З цього часу у місті існує «місія» єзуїтів. Дарчі записи від 16 січня 1749 року на суму 22796 злотих (внесений в гродські книги Володимира Степаном Чацьким, братом каштеляна Михайла, волинським ловчим)1 та з 1761 року (останній зроблений Ігнатієм Садовським) на суму 70 тисяч злотих дали можливість єзуїтам приступити до будівництва костьолу й монастиря.