dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 825
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 20-04-2017, 15:18
20-04-2017, 15:18

Володимир, яким ми його пам’ятаємо (Людські долі)

Категорія: Новини


КВолодимир, яким ми його пам’ятаємо (Людські долі)ожен з нас – це унікальний літопис подій. Часто ми навіть самі до кінця не усвідомлюємо, скільки інформації зберігаємо у своїй пам’яті. Спогади з дитинства, школа, війна, події які відбувалися в місті, люди, яких вже нема з нами, але вони заслуговують на увагу та добре слово, місця, будинки, вулиці…
Працівники Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» розпочинають четвертий збір спогадів про наше місто та людскі долі, які пов’язані з Володимиром-Волинським.
Всіх, хто бажає поділитися спогадами, просимо зателефонувати за номером 3-89-89 чи завітати до нас за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 29 (третій поверх)
Інформація до новини
  • Просмотров: 309
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 14-04-2017, 09:46
14-04-2017, 09:46

Козар Галина Аполлонівна

Категорія: Публікації

Козар Галина АполлонівнаНародилася 1938 року в селі Волосківці Менського району Чернігівської області. Батько – учасник Великої Вітчизняної війни, працював директором школи, а мама – вчителем біології. Садочків тоді ще не було, то я цілий день з бабусею була, сиділа на печі.
У 1945 році пішла в школу у перший клас, а в 1955 році закінчила школу із золотою медаллю і вступила до Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. А в 1957 році, коли був заснований Тернопільський медичний інститут, перевелася туди на 3 курс.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1322
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 3-04-2017, 11:23
3-04-2017, 11:23

520 років тому у наше місто прийшли отці Домінікани

Категорія: Історія

520 років тому у наше місто прийшли  отці ДомініканиАж не віриться, що вже 520 років, більше ніж півтисячоліття, у затишку молоденьких каштанів, заховався колись величавий Домініканський монастир, фундатором якого у далекому 1497 році, був сам Великий князь литовський та король Польщі Олександр з династії Ягелонів.
Домінікани – католицький чернечий орден, заснований в 1215 році в Тулузі (Франція) іспанським монахом св. Домініком. Символом ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах факел – вогонь істини. Як і будь-який орден, домінікани ставили перед собою завдання - розширення місійних осередків та удосконалення проповідей. Зокрема орден належав до так званих «мендикантів», тобто повністю вбогих. З часом орден перетворився на потужну структуру, зокрема домініканці почали засновувати власні школи та очолили кафедри богословських дисциплін в університетах Франції та Італії. Саме орден відкрив світові одного з найталановитіших богословів - Тому Аквінського. А іменем домініканця Робере де Сорбона згодом назвали один з найпрестижніших університетів світу.
Інформація до новини
  • Просмотров: 188
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-03-2017, 14:41
27-03-2017, 14:41

«Хроніки Ладомерії»

Категорія: Новини

Управління культури Волинської обласної державної адміністрації
адміністрація Державного історико-культурного заповідника
«Стародавній Володимир» у місті Володимирі-Волинському
в жовтні 2017 року проводять Всеукраїнську наукову історико-краєзнавчу конференцію «Хроніки Ладомерії», присвячену 1025- й річниці заснування єпископської кафедри у Володимирі

Пропонуються такі напрями роботи конференції:
- Володимир-Волинський в історії Волині та України
- Володимир-Волинський, як центр релігійного життя. Церква в історії Володимира-Волинського.
- Володимир, як центр соціокультурного, політичного та економічного життя давньоруського суспільства, осередок князівської влади, центр розвитку ремесла та торгівлі.
- Історичні та релігійні постаті Володимира-Волинського. Дослідники історії міста.
- Пам’ятки та пам’ятні місця історії, культури та природи Володимира-Волинського.
- Володимир-Волинський у воєнній та повоєнній історії краю.
- Проблеми вивчення та збереження пам’яток.
- Історія міського самоврядування.
- Загальні проблеми історичного краєзнавства і волинезнавства.
Інформація до новини
  • Просмотров: 589
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 23-03-2017, 11:10
23-03-2017, 11:10

Нагорняк Наталія Станіславівна

Категорія: Публікації

Ми з батьками жили у місті Красилів Хмельницької області. Батько був агрономом, а мама домогосподаркою. В сім’ї було 10-ро дітей. Я була 8-а.
У 1946 році почалася засуха і настав голод.
Моя старша сестра жила у Володимирі. Була заміжня за військовим. Мама часто приїжджала у Володимир за продуктами, бо тут було дешевше.
У 1946 році ми всі переїхали у Володимир. Спочатку бідували, але потроху життя наладилось.
Інформація до новини
  • Просмотров: 908
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-03-2017, 11:32
10-03-2017, 11:32

Солодуха-Лисюк Антоніна Володимирівна (Продовження)

Категорія: Публікації

Солодуха-Лисюк Антоніна Володимирівна (Продовження)Народилася я у 1953 році у маленькому мальовничому селі Вєров Володимир-Волинського району, правда села вже зараз немає. Його у 60-ті роки двадцятого століття знищила соціалістична система такої великої країни, як Радянський Союз. Село було невеличке за Польщі, воно рахувалось, як «колонія». Розташоване на узвишші, землі там бідні піскові, хати були під стріхою, блискучою бляхою і червоною черепицею. Побудовані ще до війни. Спогади мого дитинства - це хата, потопаюча в білих ружах, які дивовижно пахли, ми часто з них варили варення, називали його «розове варення». Ружі росли майже біля кожної хати білі, рожеві, червоні, навіть там, де стояла колись садиба панів Корбинів, про цю сім’ю описано більш детально у спогадах Ірини Ігорівни Корбин в першій книзі «Володимир, якого ми пам’ятаємо». Справа в тому, що садиба панів Корбинів була не в Зорі, а у Вєрові, хоча теж на околиці села, бо земель, хоч піщаних у панів було багато і ще луків, боліт і лісу.
Інформація до новини
  • Просмотров: 459
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 10-03-2017, 11:17
10-03-2017, 11:17

Солодуха-Лисюк Антоніна Володимирівна

Категорія: Публікації

Солодуха-Лисюк Антоніна ВолодимирівнаМоя родина по батьковій лінії походить з великої селянської родини. Проживали вони в невеличкому селі Вєров Володимир-Волинського району, поблизу села Пузів і Селиски (поміж тими селами). Наскільки я знаю, з розповідей мого батька Лисюка Володимира Семеновича у його діда Івана було 14 дітей, хтось помер ще маленьким, але 10 синів і дочок дорослого віку досягли, і створили свої сім’ї.
Знову ж з розповідей батька, якого я запитувала як і чому він народився у м.Севастополі, він мені розповідав історію, яка започаткувала його життя, і тим самим колись на початку 20-го століття внесла корективи в життя сім’ї мого прадіда Івана. Як ми знаємо у Володимирі в ті часи будувались казарми, які і досі у нас називаються «царськими». В ті часи політика імперської Росії була така, щоб захистити свої західні рубежі. Адже Волинь знаходилась під гнітом Росії з 1795 р. після третього поділу Польщі. І тому у Волинській губернії, ростягаючись від Житомирщини до кордонів із Польщею, починаючи з кінця 19 століття у невеликих містечках розпочалося будівництво військових споруд, тобто казарм і відповідно розбудова інфраструктури. Не минуло це і Володимира-Волинського, який розташований майже на кордоні. Тут дислокувався 149 Чорноморський пок із Криму, солдати якого і виконували згідно плану Головного штабу військового міністерства царської Росії роботи по будівництву цих об’єктів.
Інформація до новини
  • Просмотров: 328
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-03-2017, 11:32
2-03-2017, 11:32

Корніюк Володимир Зотікович

Категорія: Публікації

Я працюю у Володимирі з січня 1955 року.
Закінчив сільськогосподарський інститут. Працював спочатку в Іваничах на тракторній бригаді у МТС. А потім перейшов у профтехучилище. Директором був Кужіль. Мені на той час було 25 років.
Цей навчальний заклад розпочав роботу в 1948 році. В училище механізації сільського господарства почали набирати учнів, які вже закінчили 7 класів. Часто приймали і без освіти. Головне, щоб людина хотіла вчитися і отримати професію. Училище випускало причіплювачів тракторних агрегатів, трактористів і комбайнерів.
У післявоєнний період гостро не вистачало кваліфікованих робітничих кадрів.
У 1954 році було засноване Володимир-Волинське технічне училище № 3, що підпорядковувалось Житомирському міжобласному управлінню трудових ресурсів. 8 вересня був виданий наказ № 1 по технічному училищу № 3 міста Володимира-Волинського про, те що Дрогайцев Яків Омелянович, він же директор Володимир-Волинської школи механізації, приступив до виконання обов’язків директора технічного училища на підставі телеграми Житомирського обласного управління трудових резервів. А вже 23 вересня 1954 року відповідно до наказу, виданого на основі наказу начальника міжобласного управління трудових резервів від 17 вересня 1954 року, директором Володимир-Волинського технічного училища № 3 був призначений Кужель В’ячеслав Антонович. Він прибув і Ковеля із залізничного депо. Ходив у шинелі інженера залізничника. Його політичні переконання не завжди були зрозумілі для багатьох членів колективу. Але він був ерудитом у багатьох галузях, чудовий педагог, що приходив на допомогу у будь-який час як молодим педагогам. так і учням.
Почалася наполеглива та цілеспрямована організаторсько-підготовча робота в усіх напрямках створення навчального закладу. Навчальний рік повинен був розпочатися не пізніше початку жовтня – до відзначення 37 річниці жовтневої революції. Це було завдання місцевих і обласних органів компартії. На той час без подібних зобов’язань і звітів про їх виконання неможливо було уявити життя будь якої установи чи організації, будь-якого господарства, а особливо їхнього керівництва.
Інформація до новини
  • Просмотров: 654
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-02-2017, 10:38
27-02-2017, 10:38

У "Стародавній Володимир" завітав Сергій Синюк

Категорія: Новини

У "Стародавній Володимир" завітав Сергій Синюк24 лютого відбулася презентація книги відового краєзнавця, письменника та журналіста Сергія Синюка.
Свою нову книгу "Тисячоліття волинської книжності", присвячену книговидавництві Волині від найдавніших часів, автор привіз саме у Володимир, адже в нашому місті книговидавництво стояло на високому рівні.
Сергій Синюк показав яка багата та різноманітна література волинського краю. У книзі йдеться про людей, які в різні часи писали книги саме на великій, історичній Волині. Ізяслав Мстиславич та Василько Романович, Ольга Романівна - берегиня волинської книжності, Агатангел Кримський, Василь Суразький і Борис Харчук - людина, якій радянська влада наказала написати протилежний Уласові Самчукові роман з такою ж назвою «Волинь» та інші, всі вони творили на історичній Волині.
Директор заповідника "Стародавній Володимир" Володимир Пикалюк по закінченню презентації подарував Сергію Синюку книги про Володимир-Волинський та вручив Подяку за вивчення історії України та популяризацію історико-культурної спадщини.
Інформація до новини
  • Просмотров: 280
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 21-02-2017, 12:03
21-02-2017, 12:03

Тисячоліття волинської книжності

Категорія: Новини

Адміністрація Державного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" запрошує 24 лютого о 14.30 в КМЦ на презентацію книги прозаїка, поета, краєзнавця Сергія Синюка "Тисячоліття волинської книжності: літературознавчі лекції ".
"Отже, про що чи про кого книга. Перші три нариси стосуються «дуже давньої» літератури – ще часів Київської Русі. У нарисі «Онук Мономаха» йдеться про князя Ізяслава Мстиславовича, його ролі в розвитку книжності на Волині. І не лише Волині. Але хто в нас знає щось про цього князя, про його культурну діяльність? А постать надзвичайно цікава. Він та його книжники приклалися до появи Київського літопису. При його дворі сформувався гурток вчених людей. Серед них філософ Климент Смолятич, якого при допомозі князя обрали київським митрополитом. До речі, це був один із небагатьох русичів на київському митрополичому престолі. Бо на нього константинопольський патріархат переважно висвячував греків.

Справжнім детективом є нарис «Король Лодомерії» про князя Василька Романовича, який опинився в тіні свого брата Данила, котрому вперто накидають псевдо «Галицький». Тут Сергій Синюк вдається, здавалось би, до ризикованих, але цікавих і небезпідставних гіпотез, доводячи, що саме під керівництвом Василька була створена перша частина т. зв. Галицько-Волинського літопису (насправді цей літопис писався на Волині)".
Петро Кралюк
Тисячоліття волинської книжності