dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 991
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 5-01-2021, 13:55
5-01-2021, 13:55

Мої різдвяні історії

Категорія: Новини

Ялинка у дитячих спогадах.
Новий рік в Устилузі.
Савицька Є.Г.
1938- 1939 рік. За Польщі багато українських і польських діток ходили до пшедшколя (дитячий садок), і я теж. Пшедшколє було організоване при костелі. Заклад утримувала монашка. У нас була вихователька, полька за походженням. Там ми гралися, нам читали казки, ставили вистави. Дітки були там тільки до обіду. Не спали. На сніданок давали смачні булочки з варенням і молоком. Всі разом ходили до костелу на службу Божу. До Різдвяних свят ставили велику, аж до самої стелі ялинку. Вона була вбрана у великі різнокольорові кулі, кольорові ланцюжки. До діток у садочок 6-го грудня ( у католиків) приходив Святий Миколай з білими вусами і довгою бородою, у червоному вбранні, у високій шапці, з величезним мішком за плечима. Діти з пшедшколя і з першого класу готували казкові вистави – «Попелюшка», яку зла мачуха заставляла важко працювати - вибирала мак з піску, і «Зачарована королівна». Медик, мій двоюрідний брат, був королем, ще була королева, а я була їхньою дочкою - королівною. Зла фея зачаклувала принцесу на мишку, а потім чари зникли і знову появилася маленька королівна. Усі раділи доброму закінченню казки. Мама пошила мені для вистави гарне вбрання з голубої ковдри. Я цим дуже пишалася. Діти танцювали навколо ялинки і розказували віршики, а Святий Миколай уважно слухав і потім роздавав подарунки. Батьки і дітки були задоволені.
Вдома на зимові свята теж ставили гарну високу ялинку. За Польщі продавалися великі скляні різнокольорові кулі. Гірлянди робили самі з соломки і тонкого кольорового паперу – бібули. А ще були панянки. Голова, руки і ноги продавалися у магазині, а платтячко робили з кольорового паперу. Так само робили і святих Миколайчиків. З бібули формували кулі: складали папір, певним чином його склеювали і розгортали, тобто робили об’ємну іграшку. Також чіпляли цукерки, горішки на нитці,яку приклеювали воском. Мама пекла коржики з діркою і вони теж ішли на прикраси. Пам’ятаю, зранку у день Св. Миколая мама сказала, що хтось постукав у шибку і пішла подивитись, хто це. За мить повернулась і сказала що Св. Миколай передав мені пакуночок, а сам дуже поспішав до інших діток, тож зайде іншим разом. Я розгорнула папір, а там була тканина на сукенку. На польське Різдво 25 грудня ходили в гості до Трояноських, бо вони були католиками, а сьомого січня запрошували їх до себе. Мама готувала бігос, голубці, пончики, хрустики. Заздалегідь пеклися ковбаси , шинка і сальтесон. На святковому столі були порізані лимони, медівник, пироги з маком, кисіль з вишень і узвар.
Зима зі спогадів дитинства сестри Мирослави (60 роки)
Перед Новим роком у дитячий садок привозили фірою велику ялинку з лісу. В сінях завжди було холодно і вихователька придумала оригінальну прикрасу: у формочки, якими діти робили пасочки з піску, вона налила води і добавила фарби різних кольорів. Розклала це все на підлозі і занурила шнурок по черзі у кожну формочку. Коли вода замерзла, вона обережно витягла кольорові крижинки і підвісила цю гірлянду при вході біля вікна. Дітлахи були у захваті, аж очі горіли.
Ялинку ставили у найбільшій кімнаті. Коли дітки спали, виховательки і няні вбирали її у кольорові скляні прикраси. На гілочки чіпляли сніжки з вати. На найвищій гілці вгорі була червона зірка. Трохи нижче прилаштований був сріблястий дощик, що спадав аж до самого низу. На вікнах біліли пухнасті сніжинки, дбайливо вирізані виховательками. На заняттях роздавали аркуші темно синього паперу і малювали білими фарбами ялинку вбрану в сніг. Ці картинки можна було забрати до дому.
Дівчатка були сніжинками. У бідніших платтячка були із сильно накрохмаленої марлі. Бабця пошила мені біле нейлонове плаття з мереживом і намистинами. Проте, мені здавалося, що воно гірше, ніж ті марлеві, і так хотілося мати таке, як в усіх. Татко зробив корону з картону, пофарбував на біло. Потім малював крохмальним клеєм обриси сніжинки і посипав крихтами скла з розбитих ялинкових іграшок. Підсохнувши, на короні виблискували срібні сніжинки.
Я, навіть, була Снігуркою у старшій групі. Біле довге плаття обшили накрохмаленою ватою і шапочку нею прикрасили. А коса в мене була своя. Пам’ятаю, навіть, вірш, який розказувала:
Зимонько-снігуронько, наша білогрудонько,
не верти хвостом, а труси тихесенько,
рівненько, гладесенько срібненьким сніжком.
Ми повибігаємо,снігу накачаємо
купу за садком. Бабу здоровенную,
уночі страшенную, зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії, рот і ніс червонії,
буде, як мара.День і ніч стоятиме,
вовка проганятиме від свого двора.
Діти дуже старалася, вдома вчили свої віршики, декілька разів розказували батькам вдома, а коли приходила черга розповісти його на ранку, часом лякалися, збивалися і шукали очима маму, бо вона завжди була підтримкою. Батьки з радістю дивились на виступи своїх діток, були такі зворушені, що часом плакали. Кожен виступ нагороджувався подарунком від Діда Мороза. У сірій паперовій торбині з малюнком з новорічною символікою були шоколадні цукерки: « весна» і «ластівка» з мармеладом; карамельні подушечки зі сливовим варенням, «корівка», батончики, «дубочки», «рачки» і пачка вафель «сніжинка».
Мій костюм настільки сподобався дорослим, що мене запросили на новорічний ранок для дітей робітників ПМК. Дідом Морозом був син завідувачки садочка Ніни Леонтіївни.
У незнайомому місці мені було трохи страшно. Але з допомогою дорослих я блискуче справилася з своєю роллю. Натанцювавшись з іншими дітьми хороводів і наслухавшись віршиків та пісень ми з Дідом Морозом нагороджували дітей подарунками. Він витягав зі свого мішка коробочки з цукерками, а я роздавала діткам. Мені подарунок теж дістався. Тоді не було такого розмаїття цукерок. Та й батьки не часто купували, тож це було справжнім щастям.
А ще я мала костюм Лисички. Цеглова сукенка, чорні черевички і рукавички. На голову одягалася паперова, трохи випукла кольорова маска лисички. А ще розкішний рудий хвіст. Тато зробив його зі стружки. У магазині продавалася цупка, можливо паперова, стрічка. Він її фарбував у відповідні кольори і відтінки, тоненько надрізав, наклеював по спіралі на дріт і розпушував. Дуже гарний був костюм. В образі лисички я танцювала і співала пісеньку
У лісі, лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялиночка
І зайчик з нею ріс.
Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима.
Прибіг сховатись заїнько -
Ялиноньки нема!
Їшов тим лісом Дід Мороз,
Червоний в нього ніс,
Він зайчика-стрибайчика
У торбі нам приніс.
Маленький сірий заїнько,
Іди-іди до нас!
Дивись - твоя ялиночка
Сія на весь палац!
Ще й тепер приємно про це згадати.
У початкових класах я також мала гарні костюми. Бабця пощила мені зелене плаття і фіолетову шапочку з вирізаними пелюстками. До цього вбрання якнайкраще пасував віршик:
Ми дзвіночки, лісові дзвіночки, славим день.
Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм: День! День.
Любим сонце, небосхил і сонце, світлу тінь,
Сни розкішні, все гаї затишні: Тінь! Тінь.
Линьте, хмари, ой прилиньте, хмари, —ясний день.
Окропіте, нас нашелестіте: День! День.
Хай по полю, золотому полю, ляже тінь.
Хай схитнеться — жито усміхнеться: Тінь! Тінь.
А ще я була Мухою Цокотухою. Темна сукня і величезні прозорі крила з целофану, аж до самої землі. У мене була велика копійка, зроблена з коричневого, під мідь, картону і відповідно оформлена.
Муха, Муха — Цокотуха,
Позолоченное брюхо!
Муха по полю пошла,
Муха денежку нашла.
Пошла Муха на базар
И купила самовар:
«Приходите, тараканы,
Я вас чаем угощу!»
Самовар теж принесли з дому, бо тоді у кожній сім’ї був. Гарна сценка вийшла. Діти і дорослі були в захваті. А вірші вчили українські і російські, аби гарні були. Хто мав костюм ведмедика, розказував:
Мишка косолапый, по лесу идет.
Шишки собирает, песенки поет.
Вдруг упала шишка, прямо мишке в лоб!
Рассердился Мишка и ногою ТОП! !
Не пойду я больше по лесу гулять!
Не пойду я больше шишки собирать!
А ще на новорічний ранок татко робив мені костюм метелика. Крильця були з тканини, натягнутої на дріт. І так, як справжні крила в метелика вкриті пудрою, то татко теж мої напудрив. Коли хтось до мене торкався, то на ньому залишалися сліди. Але ті крила були, немов справжні. Тільки дуже великі.
Мої спогади про зиму (70-80 роки)
Сніг, морозець, санчата, лижі і двополозні ковзани. У маленькому синьому магазині на прилавку у великих плетених кошиках і коробках виблискували всіма кольорами скляні кульки, бурульки, шишки і фігурки звіряток. Рядочками стояли Діди Морози і Снігурочки. Звисав сріблястий «дощик». Це все так заворожувало!
У дитячому садочку в залі стояла пишна ялинка, яскраво вбрана іграшками, прикрашена «сніжком » з вати. На новорічний ранок запрошували батьків. Вони відпрошувались з роботи і несли в садок новорічні костюми. Одягнувши своїх дітей, сідали на маленьких стільчиках і з нетерпінням чекали початку свята. Зайчики, білочки, лисички, сніжинки та інші герої казок водили хороводи зі Снігуркою навкруги святкової ялинки, розповідали віршики, співали пісеньки. Потім всі дружно кликали Діда Мороза і він приходив з великим червоним мішком. Всі дітки отримували подарунки і щасливі бігли до своїх батьків, показували їм свої «багатства». У нашому садочку роль Діда Мороза виконував син завідувачки Ніни Леонтіївни – Мирослав, або вихователька Ольга Іванівна.
Новорічні ранки також організовували для дітей працівників на підприємствах і в організаціях. Мама працювала в лікарні, тож зимові свята були у поліклініці. Там збиралися дітки лікарів, медсестер і санітарок. Дід Мороз розпитував дітей, хто вони, чи слухаються маму і тата, просив розповісти віршика або заспівати пісеньку. Снігурочка загадувала загадки, і діти тішилися, якщо знали відгадку. В кінці роздавали подарунки.
Для школярів з тих часів, Новий Рік був найулюбленішим святом. Зимові канікули, ялинка, подарунки, святковий стіл, веселощі з друзями, катання на санчатах, лижах, ковзанах; хлопавки, бенгальські вогні – ми всі чекали цього дня, як якогось дива.
Вдома теж ставили ялинку і вона пахнула на всю кімнату. Хтось з дядьків Борис або Сашко приносив її з лісу. Мама і сестра вбирали її гарними - прегарними кульками, грибочками, дзвіночками, бурульками, шишками. Гірлянди були зроблені зі скляних трубочок і намистин. З нетипових іграшок була ракета зі скляних трубочок, снігуронька у рожевому платті на прищепці, соняшник, інжир, пластмасові слон і собака. Ялинку вінчала скляна кольорова і висока верхівка. Вгорі чіпляли срібний дощик і він розсипався по всій ялинці. У нас була електрична кольорова гірлянда, яка збереглася до нині і тепер називається ретро, і щоразу потребує заміни лампочок. Ялинкою, що світилась кольоровими вогниками любувались, вона приносила радість.
Святковий стіл не був таким багатим, як сьогодні. Варена картопля, котлети, мариновані гриби і огірки, риба мінтай тушкована з морквою і цибулею в томаті, консерва з сардин, компот. От, власне, і всі наїдки. Перед Новим роком мама напікала цілу миску різного печива. Найулюбленішими делікатесами були хрустики, такі крихкі, що не можна було донести до рота і м’які пахучі пончики з вишнями, обсипані цукровою пудрою. Пудру треба було натовкти з цукру у важкій металевій ступці товкачиком. Нудна робота, яка повільно йшла, бо цукру насипали зовсім трошки, щоб добре подрібнити. Вечеряли при телевізорі, по якому йшов «Голубой огоньок». Популярні пісні, гуморески, анекдоти; гарно вбрані артисти та ведучі; святково накриті столи з апельсинами і келихами шампанського – все це споглядали і слухали, поїдаючи свої скромні наїдки. Але цього вистачало, всі були задоволені. За п’ять хвилин до дванадцятої на екрані з’являвся генеральний секретар СРСР Леонід Ілліч Брежнєв. Розказував про здобутки країни, про її першість у світі, про те, як і в чому ми перегнали США і як нам добре живеться в країні РАД. Також вітав з наступаючим Новим роком. Старші цокались келихами з вином або шампанським, а молодшим наливали солодкий чай або компот. Було добре, бо іншого не знали.
На продукти, на одяг був дефіцит. Все треба було діставати по знайомству. У магазинах продавалися найпростіші речі і продукти.
До дитячих новорічних ранків готувались завчасу. Шукали по знайомих костюми. Дехто шив сам. У початкових класах дівчата традиційно були сніжинками, а хлопці зайчиками, вовчиками, ведмедиками. Бабуся пошила мені пишне плаття з білого перкалю. Мама оздобила його сріблястою гірляндою, які тільки-но ввійшли у моду. На голові була корона зі скляних кольорових намистин, куплена у магазині. В однієї дівчинки Світлани корона були зроблені з картону, обклеєна ватою і великими кусками битих іграшок. Я так їй заздрила! Мені здавалося, що ця корона найгарніша в світі. Доповненням до цього були білі колготки і туфельки.
У другому класі моя подружка Наташа Шамрило, дівчата Інна Гунько і Лєна Перепелиця були ляльками-неваляшками. У них були гарненькі легенькі голубі платтячка і вони співали пісеньку:
Мы милашки,
Куклы-неваляшки,
Куклы-неваляшки,
Яркие рубашки.
Не спим, не сидим
И ложиться не хотим,
Днем и ночью мы стоим,
Очень весело звеним.
Наша вчителька, Галина Хрисантіївна Холмова задовго до свята вчила з нами новорічні пісні і вірші про зиму, про ялинку, про Діда Мороза і зайчика; вчила нас водити хоровод. На уроках праці робили прикраси на ялинку з кольорового паперу – ліхтарики і ланцюжки. Ялинку завжди ставили у спортзалі на другому поверсі. У третьому класі я мала костюм Зими – біле довге плаття, обшите пухнастою ватою, з високим накрохмаленим комірцем. На голові красувалася корона з картону обклеєна сріблястою фольгою. Всім дітям роздавали пакетики з цукерками. А за костюм належався окремий приз – зазвичай пластмасова дитяча іграшка. Діти у костюмах завжди були у виграші і інші їм заздрили.
У старших класах учні самі вбирали ялинку під наглядом вчителів і завгоспа. Кожен клас мав зробити до свята паперові іграшки, і найкращі відбирали на ялинку. По святковому вбирали класну кімнату і коридор навпроти. До 25 грудня оцінки за чверть були виставлені, тож не рідко, на уроках з дозволу вчителя займалися виготовленням прикрас. З кольорових обкладинок зошитів робили довжелезні ланцюжки. На нитку чіпляли ватні сніжки. Витинали різні сніжинки і клеїли їх на вікна. Спортзал прикрашали саморобними новорічними привітаннями і плакатами. Я дуже любила малювати, тож вечорами на великих листках паперу малювала гуашевими фарбами різних новорічних персонажів, копіюючи їх з гарних відкриток, яких тоді було багато. Паралельні класи разом писали сценарій, ставили сценки і вибирали ведучих. Учні готували цікаві костюми, бо в кінці вечора обирали найкраще костюмованого персонажа. Спочатку з костюмами мені допомагали сестра, мама і бабця. Потім я вже сама стала собі придумувати і шити одяг на бал маскарад. Костюм треба була захищати, тобто співати,танцювати або розповідати історії.
З бархатного паперу і блискіток робила маску.
Пам’ятаю, що десь у дев’ятому класі компонувала собі вбрання індійки Зіти, а може і Гіти, з однойменного фільму. Записала на магнітофон їхню пісню, а потім намагалася якимись словами записати текст. Запам’ятати мелодію було не складно. Тож я співала нібито на індійській мові пісню. Слів ніхто не розбирав, зате було оригінально.
Часом учні гуртувалися і ставили невеликі п’єси. У десятому класі ми з подружкою Ірою Білецькою придумали костюми султана і його нареченої. Я вечорами шила це вбрання і туфельки з закрученими носами. Добре, що вдома були відрізки парчі і шовку, тож костюми вийшли багатими. А ще були прикрашені намистинами,блискітками і «дощиком».
Всім учням роздавати новорічні торбинки або коробочки з цукерками. На новорічному вечорі працювала шкільна пошта. Учні заздалегідь підписували своїм друзям найгарніші відкритки і кидали їх у шкільну поштову скриньку, Під сам кінець вечора діти розшукували по всьому залу адресатів. Було темно і різними вогнями виблискувала світломузика під тодішні популярні пісні. До стелі була підвішена величезна куля, обклеєна шматочками дзеркал, блискітки від якої мерехтіли по стелі і по вікнах, та відбивалися на кожній ялинковій іграшці. На ялинці вже тоді були гірлянди з кольорових лампочок. Тож весь простір навколо ялинки був різнокольоровим та блискучим. По залу пролітали спіральки кольорових стрічок, підлога була встелена конфетті з хлопавок. Хтось зухвалий міг запалити бенгальські вогні, бо в приміщенні цього не дозволялось робити. Заворожуюче видовище, що створювало веселий настрій.
У десятому класі на вечорі вже була жива музика. Наші хлопці Жорик Дячук з братом Гришею, Льоня Дячук, Вітя Джарига і Сергій Парадовський створили вокально-інструментальний ансамбль і співали улюблені популярні пісні «Земля в илюминаторе», «Перед брамою дня осідлаю коня…» та й інші, але вже трохи забулося.
Після шкільного вечора починались канікули. То був час, коли з друзями багато гуляли на вулиці. Любили кататися з невеликих гірок біля школи і біля церкви на санках, і хто мав, на лижах. Були і такі, що ходили на каток з ковзанами, а хлопці грали у хокей. Ніхто не боявся холоду. Грали у сніжки, ліпили снігових баб. Очі їм робили з вуглинок, ніс - з великої морквини, ґудзики викладали з порізаного на кружальця червоного буряка. За шапку правило діряве відро. А ще поряд з бабою ставили мітлу. Ото було весело! Щоки були червоні, очі горіли від задоволення, одяг був у снігу. Море задоволення.
По телевізору на канікулах можна було подивитись зимові казки «Дванадцять місяців», «Снігова королева», «Золушка (Попелюшка)», «Морозко», «Нові пригоди Віті і Маші», «Василіса краса, довга коса», «Три горішки для Золушки»,чудовий фільм «Ніч перед Різдвом», мультфільм «Лускунчик», та інші про звірят, сніговиків, Діда Мороза і Снігуроньку. Кожного року виходила нова книга «Дванадцять місяців», чудово ілюстрована і грамотно оформлена, з оповіданнями, казками, розповідями про видатних людей, про сезонні свята, традиції. Цю книжку ще треба було встигнути взяти в бібліотеці, бо було багато охочих. Із задоволенням переглядали випуски за попередні роки. Читали літературу задану на позакласне читання.
Чудовий час! Хотілося б знову туди повернутися, хоч на кілька годин у чудову казку, до молодих батьків, найкращих друзів, у гарний настрій, у мрії, які мали здійснитись з останнім дзвоном курантів, що лунав з телевізора.

Мої різдвяні історії
Мої різдвяні історії
Мої різдвяні історії

Мої різдвяні історії
Мої різдвяні історії


Спогади записала Романна Кучерява
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Березень 2024 (2)
Лютий 2024 (4)
Січень 2024 (3)
Грудень 2023 (3)
Листопад 2023 (4)
Жовтень 2023 (4)
^