
У круглому столі взяли участь автори спогадів – місцеві старожили, краєзнавці, представники міської влади, журналісти та гості. Збірка спогадів «Володимир, яким ми його пам’ятаємо» містить 17 розповідей про місто та частково особисте життя наших героїв.
Незважаючи на свій поважний вік, майже всі автори збірки завітали на круглий стіл і поділилися своїми найяскравішими спогадами. Це – Наталя Назарівна Грабарчук- Цинкаловська – племінниця знаменитого волинського краєзнавця Олександра Цинкаловського, Сергій Михайлович Пікула, Ірина Вікентіївна Білова, Василь Миколайович Стахурський та Людмила Сільвестрівна Патлашинська – місцева письменниця та поетеса. До збірки також увійшли спогади поправу незламної людини, на шляху якої було найстрашніше ярмо – політв’язень. Це - Оксана Миколаївна Фурманюк. Дуже щира і привітна героїня, яка запам’яталася нам найбільше. Незважаючи на важкі випробування які їй вдалося пережити, вона – сивочола, усміхнена та зі сльозами на очах, пронесла любов до України все своє життя. Її незламність – це вражаючий приклад для кожного з нас. Бо так любити свою Батьківщину може не кожен. На круглий стіл завітали: Наталя Назарівна Грабарчук-Цинкаловська, Клавдія Олексіївна Горбулько, Ірина Вікентіївна Білова, Сергій Михайлович Пікула, Ніна Прохорівна Ключнікова, Мирослава Іванівна Захарова, Євгеній Олександрович Грудненко, Василь Миколайович Стахурський, Людмила Сільвестрівна Патлашинська.
Багато теплих слів про Україну сказав і наш місцевий краєзнавець, почесний житель Володимира-Волинського Ярослав Царук, наголосивши, що ми, працівники заповідника, рухаємося в правильному напрямку, адже хочемо зберегти і донести до кожного найцінніше – спогади, історію, яка була насправді, без домислів і без вихвалянь. Теплі слова лунали і від Ярослава Киби. Автори подякували працівникам заповідника, за те, що дали відчути їм, що вони ще потрібні, що їх не забули.
На останок працівники заповідника показали фільм, змонтований зі старих фотографій, яких вдалося назбирати в авторів збірок та з власного архіву ДІКЗ «Стародавній Володимир». Кожен, хто був присутній з радістю і теплом в очах переглядав фільм. Хтось згадував молодість і щиро посміхався, розповідаючи історію про світлину, а хтось зі сльозами розумів, що молодість вже не повернеш.
Від імені заповідника, дякуємо всіх, хто взяв участь в нашому проекті. Обіцяємо, що робота продовжуватиметься й надалі. Віримо, що попереду нас чекають ще багато цікавих історій та людських доль. В майбутньому ми плануємо видати повноцінну книгу «Володимир, яким ми його пам’ятаємо».




