dle 9.7 8DLE
 
Інформація по новині
  • Переглядів: 1223
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 14-01-2016, 10:23
14-01-2016, 10:23

Кумецький Олексій Володимирович

Категорія: Новини

Наша родина із Холмщини. Жив я з батьками на Львівщині у містечку Куликів під Львовом.
А батькова мати із старшими синами жила тут у Лудині. Щоб приїхати батькові до матері
потрібно було їхати аж через Здолбунів, бо Сокаль приєднали до Радянського Союзу аж у 1951
році. Це була польська територія. Поляки віддали Сокаль, а Радянський Союз віддав Перемишль.

У 1953 році холмчаків почали вивозити на південь України, а саме в Херсонську область.
Південні області були заселені досить погано. Під таку роздачу попало наше село. Порозбирали
хати, худобу погрузили в товарняки і повезли на далеку Херсонщину. Та ми там довго не
прижилися, батькові не подобався клімат. Пам’ятаю, що саме в той час почали будувати Північно-
кримський канал. На Херсонщині я пішов у школу.

Уже через рік у 1954 році ми переїхали до Володимира-Волинського, а саме, в село Володимирівка.
Колись воно називалось Христинівка. Батько збудував невеличку хату. З Володимирівки
в Василівську церкву мама водила мене на сповідь. Я знову пішов у школу. Ходив в
четверту (нині гімназія). Пригадую як вчився в школі то вчителька Наталя Іванівна Галушка
давала нам твір: «Что бы я сделал если мне было бы все разрешено?» То ми писали як би ми
навели порядок у місті та парку, що біля річки Рилавиця.

Парк Брусилова знаходиться перед військоматом. А у 50-х роках у будинку воєнкомату був
штаб дивізії.

Єврейська школа була по вул. Драгоманова. Ця біла будівля збереглася до нині. Перед війною
вона була суто єврейська. Після війни там зробили Учкомбінат. Школа № 1 була жіноча,
а школа № 2 чоловіча. Школа № 3 була чоловічою семирічною і № 4 – жіноча семирічна. Оскількі
у місті було багато військових то 5 і 6 школи були російськими. Львівська залізниця мала
свою школу, це була 42-га школа для дітей залізничників. Школа № 8 була для дітей з вадами
слуху (глухонімих).

Міський автобус почав ходити десь з 50-го року. Пам’ятаю такі зупинки були, починаючи з
вулиці Устирузької – «Дивізія» (воєнкомат), зупинка «Колонка» (стоматполіклініка). Де зараз
танк, стояла колонка на такому трикутникуч. Далі була зупинка «Шахтоспецстрой» (вуглерозвідка).

Коли почали будувати місто Нововолинськ, люди із поліських сіл почали їхати на роботу.
Їм вже почали видавати паспорти, адже у селах ні в кого не було паспортів лише того, щоб
люди не мали права виїжджати.

У центрі міста, десь приблизно по середині нинішньої площі стояв магазин з тканинами.
Він був двоповерховим. А через дорогу стояв канцелярський магазин. Біля костелу на вулиці
Ковельській був гастроном. На першому поверсі були залізоскоб’яний та мисливський магазини.
Де зараз стоїть міська рада був скверик. У центрі стояв Ленін, в такому трикутнику, і
рукою показував на залізничний вокзал. Коли були паради перед Леніном ставили сцену. Неподалік
була клумба, зимою там ставили ялинку. Майже по середині нинішньої площі була
автобусна зупинка. Далі по вулиці Ковельській був скверик, стояв невеликий будинок в якому
були перукарня і фотостудія. Дзвінницю перед костелом зруйнували в 1964 році. Ми сиділи у
третій школі на уроці і з вікон бачили як пиляли хрести на костелі. У капличці зробили планетарій,
а пізніше - продуктовий магазин. Але туди ніхто не ходив.

У 1971 році я почав працювати в нашому педучилищі. За той час, що я тут працюю, воно
дуже змінилося. Ще раніше перед моїм приходом сюди на роботу, училище готувало вчителів
фізкультури. Зали були більшими, в теперішніх аудиторіях були гімнастичні зали, стояли
турніки. Щодо педагогічного складу, то викладачів в основному направляли зі Східної України.
Ще пам’ятаю, що вулиця Пушкіна, що знаходиться праворуч училища, була шосейною. По
ній їздили автобуси і це дуже заважало студентам, тому вулицю вирішили закрити.

1978 року у Володимирі-Волинському відкрили другу в області художню школу. Підгрунтям
послужила студія під керівництвом Миколи Букатевича, що діяла на громадських засадах.
У 1974 році Микола Букатевич запросив мене до студії навчати дітей. Студія розміщувалась
у двох кімнатах районного будинку культури.

Кумецький Олексій Володимирович

Кумецький Олексій Володимирович

Кумецький Олексій Володимирович

Кумецький Олексій Володимирович


Спогади записали:
Пикалюк В.Г., Вознюк О.А.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сай як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім’ям.
Информація
Користувачі, які знаходяться у групі Гости, не можуть лишати коментарі до даної публікації.

Хмарка тегів

Архів новин

Лютий 2019 (2)
Січень 2019 (5)
Грудень 2018 (4)
Листопад 2018 (5)
Жовтень 2018 (3)
Вересень 2018 (4)
^