dle 9.7 8DLE
 
Сортувати статті по: даті | популярності | відвідуванню | коментарям | алфавіту
Інформація до новини
  • Просмотров: 1049
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 29-12-2014, 14:38
29-12-2014, 14:38

Фотографії пам'яток у 2014 році

Категорія: Публікації

Інформація до новини
  • Просмотров: 1099
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 11-12-2014, 16:15
11-12-2014, 16:15

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про місто

Категорія: Публікації

Мирослава Іванівна Захарова. Розповідь про містоНаша родина приїхала до Володимира у 1944 році. Злидні, бруд, голод. Головної площі ще не було. Була вулиця, багато дерев’яних будиночків. Костел ще відправляли служби. Він був обгороджений цегляним муром. Поряд стояв будинок ксьондза та ще кілька будиночків. На Жидівській вулиці стояла зруйнована синагога. На місці п’ятиповерхового будинку, що на площі, містились магазини – книжковий, канцтовари та столова. На розі Ковельської і Луцької була швейна фабрика. Неподалік, де знаходиться офіс С.Ковальчука, стояв кінотеатр наполовину дерев’яний, а наполовину цегляний. Сеанси були щодня. А фільми різні – про любов, про війну, а також довоєнні. Біля кінотеатру влаштували танцплощадку. Посередині стояв великий дуб. Багато молоді там відпочивало. Поряд були казарми, в яких пізніше розмістили готель, а зараз - житло священиків. На розі вулиць Луцької та Ковельської стояла швейна фабрика. Одна єдина аптека на ціле місто знаходилася в районі теперішнього магазину «Маяк». На місці магазину «Салют» було домоуправління. Поряд, де зараз автостанція, розміщувався базар. Магазинів не було. Люди їздили в села, щоб заробити якусь поживу. Разом з селянам садили та обробляти картоплю, допомагали по господарству. За це отримували зерно, городину, часом шматок сала. Так і виживали. Під час війни були запроваджені хлібні картки.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1268
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 27-11-2014, 12:44
27-11-2014, 12:44

Розповідь Ніни Прохорівни Ключнікової

Категорія: Публікації

Розповідь Ніни Прохорівни КлючніковоїУ 1962 році я після закінчення училища цукрової промисловості отримала направлення в Західну Україну, де будувалися нові заводи. Приїхавши до Володимира, я здала свій багаж на вокзалі в камеру, і в «руминочках» пішла дивитись цукровий завод. Це було якраз у березні. А там таке болото! Прийшлося повернутись і купити резинові чобітки. У перший же вихідний поїхала дивитися місто. Саме місто на мене справило приємне враження. Відчувався вплив Заходу. «Купеческий городок». Багатоповерхівок тут не було. Там, де зараз Площа Героїв, був парк і стояв пам’ятник, були кіоски, де продавали газети і журнали. Дорога брущатка вела на вокзал. Посеред міста стояв храм – собор Різдва Христового. Він був не діючим. Там був склад продуктів. Біля собору був готель. Зараз там батюшки живуть. На місці універмагу були маленькі дерев’яні магазинчики. Там продавалися радіоприймачі. Телевізорів тоді ще не було ні кольорових, ні чорно-білих. Автостанції не було. На цьому місці проводились ярмарки. І баранів продавали, і свиноматки з поросятками лежали, і коні стояли. Для мене це було дуже цікаво, бо у нас такого в Курську не було. Основну частину свого життя я провела у селищі цукровому заводі. Це окраїна Володимира.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1417
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 13-11-2014, 15:09
13-11-2014, 15:09

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та Клавдії Олексіївни Горбулько

Категорія: Публікації

Безцінні спогади Ніни Прокопівни Горбулько та  Клавдії Олексіївни ГорбулькоПочала розповідь Ніна Прокопівна (народилася у1919 році). Як тільки визволили Ковель, я разом з чоловіком переїхала у Володимир-Волинський. Мій чоловік був з України, а зустрілись ми в Читі (Забайкальський край, Росія) в 1938 році, де разом навчались в чотирирічній залізничній школі. Я вчилася на машиніста, а чоловік - на дорожнього майстра. Одружились ми в 1941 році. Працювати я почала там же, в Читі, в депо, на маневровому паротязі ОВ, його ще називали «овечка». Там був зі мною такий випадок, що я потрапила під паротяг. Я не пам’ятаю, чи мене витягли чи я сама вибралась, але навколо мене стояло троє чи четверо чоловіків, і світло, таке яскраве і сліпуче, якого я ніколи більше не бачила. В 1944 році ми з чоловіком переїхали в Рівне. Чоловік працював там в управлінні залізниці. 20 липня 1945 приїхали у Володимир. В мене вже тоді був син. Нас поселили будинку де ми і зараз живемо. Тут ще була ремонтна контора, що обслуговувала залізну дорогу. І жило шість сімей. Я вже живу в цьому будинку майже сімдесят років.
Інформація до новини
  • Просмотров: 2025
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 7-11-2014, 14:34
7-11-2014, 14:34

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика Дмитрія

Категорія: Публікації

А до Дмитра дівка хитра... Свято великомученика ДмитріяНа 8 листопада припадає день святого великомученика Дмитра Солунського, мужнього Христового воїна й сповідника, що за християнську віру загинув мученицькою смертю. У 306 році його закололи списами, а через 100 років, коли знайшли його тіло, воно виявилося нетлінним і поширювало пахощі.

Вшанування великомученика Дмитрія повелося з часів Київської Русі і пов’язується з подвижництвом та патріотизмом. На образах найчастіше бачимо Святого Дмитра зі списом в руках.
За часів святого рівноапостольного Констянтина Великого (306—337) над могилою святого Димитрія було збудовано Базиліку Святого Димитрія у місті Салоніки, яка нині перебуває під охороною ЮНЕСКО.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1309
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 6-11-2014, 15:31
6-11-2014, 15:31

Де минули 64 найкращих моїх років

Категорія: ---

Ніна Володимирівна Мельничук, колишня жителька Володимира-Волинського
Де минули 64 найкращих моїх років.
в оранжереї зеленого господарстваНевимовно рада, що можу долучитися до написання історії рідного мені Володимира-Волинського. Хоча народилася на Холмщині, Волинь стала для мене рідною, це моя друга Батьківщина. У місті над Лугою минуло моє шкільне післявоєнне дитинство, тут працювала, тут пробігли найкращі 64 роки мого життя. Так склалося, що доля закинула на Поділля. То ж хочу написати чистосердечні спогади про місто, де, здається, знала кожен камінець на кожній вулиці, поділитись своїми думками, заглянути у минуле і побажати людям, котрі живуть і працюють у стольному граді Володимирі.Так хочеться миру, злагоди, впевненості у завтрашньому дні. Хай нашому Володимиру завжди світить сонце, хай він стане відкритими воротами до Європи.
Інформація до новини
  • Просмотров: 1337
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 16-10-2014, 09:58
16-10-2014, 09:58

Спогади Ірини Вікентіївни Білової

Категорія: Історія

Спогади Ірини Вікентіївни БіловоїНародилася я у Володимирі в 1932 році. Батька свого не пам`ятаю, хоча знаю, що він мав інженерну освіту. Захищав диплом у Франції. Знався на тонкощах будівництва карет. Сім’я наша жила досить бідно. Пам'ять зберегла трохи підліткових спогадів. У місті був дитячий будинок для сиріт та дітей з малозабезпечених сімей по вул. Киселинській. Діти там харчувалися та робили домашні завдання. Ішли до школи, а потім у цьому дитячому будинку обідали, робили уроки, вечеряли та йшли додому. Цей заклад фінансувався військовими з школи підхорунжих артилерії запасу. Молодший брат відвідував цей будинок. Дітей забезпечували усім необхідним – від білизни до верхнього одягу. Там де зараз площа, була вулиця Фарна з багатьма будиночками та магазинами. Пам’ятаю магазин єврея Вакса, де продавалися шуби і пальта. В 1941 році у понеділок раненько бомбили місто. На місці готелю був трирівневий підвал. І там загинуло більше 120 чоловік – люди з навколишніх будиночків, що хотіли врятуватися у цьому підвалі. Взагалі на площі було багато єврейських будинків. На перших поверхах були магазини, зверху - жили, а підвали використовували для зберігання продуктів, як склади. Після бомбардування все було розгромлене, лишились тільки будівля швейної фабрики, кілька житлових будиночків і синагога. Вона була круглої форми. Єврейська тора була не така як Біблія, це були сувої з пергаменту. Синагога мала такий приблизно статус, як собор, а ще були божниці. Будівля однієї із них залишилась – це автоклас ВПУ. На той час у місті було 70% євреїв.
Інформація до новини
  • Просмотров: 2304
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 2-10-2014, 15:07
2-10-2014, 15:07

750-ті роковини смерті короля Данила Галицького

Категорія: Історія

750-ті роковини смерті короля Данила ГалицькогоБуремні події в нашій країні, боротьба за свободу, за свою землю, за честь та незалежність, якось не опосередковано, але ніби з невеличкими розбіжностями нагадує князівські міжусобиці. 750 років тому назад з тою ж самою проблемою зіткнувся молодий юнак – наш славнозвісний Данило Галицький. Наш мудрий князь, слава про якого розійшлась по всьому світу. Він зумів об’єднати Галицько-Волинські землі свого батька в єдину могутню державу. І ми зуміємо зібрати свою Україну, відкидаючи та знищуючи всіх ворогів. В нас є хороший приклад в історії. Саме цього року виповнюється річниця від дня смерті короля Данила Романовича. І, ніби, символічно, саме цього року в нас та сама боротьба. От тільки бояри, мають сильнішу зброю… і не розуміють того, що князями не стають – ними народжуються.
Інформація до новини
  • Просмотров: 955
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 24-09-2014, 12:34
24-09-2014, 12:34

У Володимирі-Волинському перепоховали останки жертв двох найстрашніших тоталітарних режимів

Категорія: Новини

У Володимирі-Волинському перепоховали останки жертв двох найстрашніших тоталітарних режимів23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі. У 2014 році дослідники виявили та ексгумували тіла 1494 жертв, перепоховання яких і відбулося на комунальному кладовищі Володимира-Волинського. Разом за 5 років вже ексгумовано 2640 останків людей, що стали жертвами масових розстрілів, вчинених НКВД та Гестапо. Ексгумаційну роботу здійснила спільна українсько-польська експедиція державного підприємства «Волинські старожитності» (керівник – Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола).
Інформація до новини
  • Просмотров: 1228
  • Автор: orusia voznuk
  • Дата: 19-09-2014, 11:03
19-09-2014, 11:03

Наталя Назарівна Цинкаловська-Грабарчук

Категорія: Історія

12 школаПісля першої світової кривавої бійні мешканці Володимира підіймали своє місто з руїн. Чимало з них, займаючись сільським господарством, рятували своїх земляків від голоду, наприклад Березовські, Балицькі, Панасевичі, Антонюки та інші. Показовою в цьому відношенні була вулиця Гноїнська (нині Шухевича). Вулиця відома своїми статечними господарями. Цікавим було поєднання ознак сільського побуту і тяжіння до городської культури. Одно було незмінно притаманне українцям: образи у вишитих рушниках, Біблія та Кобзар - на полиці етажерки, а в скрині - вишита сорочка, смушева шапка та крайка – символічний відгомін козацької вольності. Часто-густо будинки були вкриті акуратно підстриженими снопками, оточені загатами, сіни з земляними долівками, що у передсвяткові дні змащувались червоною глиною, а в кімнаті дерев’яні підлоги, вискоблені до первородного стану. Обов’язковим атрибутом українських «городских» світлиць були фікус, етажерка з різноманітним дріб’язком, такими як слоники, канарейка в клітці, у заможніших були дзеркальна шафа, канапа, абажур (часто саморобний).

Хмарка тегів

Архів новин

Липень 2020 (4)
Червень 2020 (4)
Травень 2020 (3)
Березень 2020 (1)
Лютий 2020 (5)
Січень 2020 (4)
^